Постанова 4801 № 127/2115/13-ц

Справа № 127/2115/13-ц Провадження № 22-ц/801/705/2021 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 23 березня 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача), суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В., з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Федчишена С.А., повний текст якої складено 05 лютого 2021 року в справі № 127/ 2115/13-ц за скаргою ОСОБА_1 (скаржник) за участі Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (стягувач) на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Міщук Тетяни Андріївни, встановив: 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Міщук Т.А., мотивуючи її тим, що 18.09.2019 головним виконавцем Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Міщук Т.А. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Зазначеною постановою роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 19.09.2022. Вважає дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Міщук Т.А. щодо винесення вказаної постанови неправомірними, просить її скасувати. Одночасно просить поновити пропущений строк звернення до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на е, що про існування виконавчого провадження № 53971026 йому стало відомо 08.10.2020 з Єдиного реєстру боржників, тому 09.10.2020 він звернувся із заявою про ознайомлення з матеріалами цього виконавчого провадження, про що подав відповідну заяву. Копії матеріалів виконавчого провадження він отримав 27.10.2020, в тому числі постанову про повернення виконавчого провадження від 18.09.2019. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року клопотання про поновлення строку для подання скарги залишено без задоволення, а скаргу без розгляду. Не погодившись із ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Маняка С.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_1 ознайомився 27 жовтня 2020 року й тоді ж отримав їх копію, а тому саме з цієї дати має обчислюватися строк на оскарження дій та рішень виконавця. На думку апелянта, висновок суду про те, що цей строк закінчився 20 жовтня 2020 року, тобто через десять днів з моменту обізнаності про наявність виконавчого провадження, є невірним. Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшли, а їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України. В судовому засіданні ОСОБА_1 , а також його представник адвокат Маняк С.А. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити. Представник Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Медяний В.Г. проти задоволення скарги заперечував, вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою. Представник стягувача за виконавчим листом - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомленого в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦП України не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Залишаючи без розгляду скаргу суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 стало відомо про існування виконавчого провадження 08 жовтня 2020 року, а тому подавши скаргу на дії державного виконавця 09 грудня 2020 року, останній пропустив встановлений статтею 449 ЦПК України десятиденний строк. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим і таким, що суперечить дійсним обставинам справи. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (пункт "а" частини першої статті 449 ЦПК України). Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом статті 122 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи. Відповідно до частин першої, четвертої статті 123 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. У системному аналізі вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. Разом з тим, дійшовши висновку про залишення скарги без розгляду у зв`язку з пропуском строку на оскарження дій державного виконавця, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 08 жовтня 2020 року дізнався лише про наявність такого виконавчого провадження, а для з`ясування наявності чи відсутності підстав звернення до суду із відповідною скаргою у разі порушення його прав і свобод йому необхідно ознайомитися з відповідними документами, зробити з них копії тощо. Заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_1 подав 09 жовтня 2020 року й просив повідомити його про можливість їх отримання, зазначивши засоби зв`язку. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 матеріали справи були надані для ознайомлення, або принаймні йому було повідомлено про можливість ознайомлення із ними раніше, ніж 27 жовтня 2020 року. Отримавши 27 жовтня 2020 року матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_1 визначив чиїми діями і яким процесуальним документом на його думку порушено його права, а тому у десятиденний строк подав скаргу на дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Міщук Т.А. Крім того, суд не взяв до уваги, що зазначена скарга подана ОСОБА_1 вдруге, оскільки перша скарга, яка була подана в строк, а саме 06.11.2020 повернена у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення її без руху. Отже належним чином не встановивши початку перебігу десятиденного строку для звернення ОСОБА_1 із цією скаргою, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про його пропуск та залишення скарги без розгляду. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справу слід направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права є підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року скасувати. Справу за скаргою ОСОБА_1 дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Міщук Тетяни Андріївни, за участі Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б.Войтко М.В.Матківська