Постанова 4818 № 645/7688/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 рокум. Харків Справа №645/7688/18 Провадження №22-ц/818/454/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., секретаря Каплоух Н.Б., Учасники справи : Позивач: ОСОБА_1 , Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції з Деснянським районним судом міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 23 липня 2020 року, ухвалене суддею Горпинич О.В., у цивільній справі за позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку, стягнення заборгованості за неоплаченими листами непрацездатності та стягнення моральної шкоди,- в с т а н о в и в : У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з підприємства відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 503 грн., середній заробіток за весь час затримки проведення повного розрахунку, що станом на 30.12.2018 року становить 140 547,80 грн., стягнути заборгованість по неоплаченим листам непрацездатності у сумі 16785 грн., стягнути з підприємства відповідача на відшкодування моральної шкоди - 25 000 грн. Позов мотивований тим, що 11 листопада 2016 року прийнята на посаду начальника Управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудита та контролю ПАТ «Українська залізниця». Наказом № 495/ос від 15.03.2018 року про припинення трудового договору її звільнено 16.03.2018 року з посади начальника Управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудита та контроля ПАТ «Українська залізниця» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. Згідно відомостей про нарахування заробітної плати за 2018 рік вбачається, що останнє нарахування виплати позивачу здійснено лише у вересні 2018 року в сумі 5281,50 грн., остання виплата була здійснена відповідачем 21.09.2018 року. Позивач вказує, що працювала повний робочий день 19.03.2018 року, але заробітна плата за даний відпрацьований робочий день відповідачем до цього часу не виплачена. Також у позові вказувалося, що 01.11.2017 року їй на робочому місці у адміністративній будівлі регіональної філії «Південна залізниця» в кабінеті № 566 о 15 год. 15 хв. були нанесені тілесні ушкодження. Після зазначених подій о 16 год. 38 хв. на місце події приїхав наряд працівників поліції під керівництвом інспектора УПП у м. Харкові ОСОБА_4 , та прийнято заяву про правопорушення та відібрані пояснення у співробітників. Після чого їй було викликано швидку медичну допомогу, її забрали з робочого місця в КП «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» для обстеження та надання невідкладної допомоги. У зв`язку із травмою, 02.11.2017 року відповідачу від філії «Центру охорони здоров`я» Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 2 було направлено екстрене повідомлення потерпілого щодо настання нещасного випадку на виробництві. Внаслідок заподіяння травм позивач вказувала, що перебувала на лікарняному 36 днів, листи непрацездатності за листопад, грудень 2017 року не оплачені, хоча листки непрацездатності були передані підприємству відповідача своєчасно. Останній лист непрацездатності був відправлений до Департаменту внутрішнього аудиту та контролю «ПАТ «Укрзалізниця» 08.12.2017 року та був наданий до Департаменту управління персоналом соціальної політики для обчислення стажу. За фактом нанесення тілесних ушкоджень було порушено кримінальне провадження № 42107221090000274 за ч.1 ст. 125 КК України. Позивач зазначала, що неодноразово зверталася до відповідача з проханням скласти акт форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом», створити комісію та провести розслідування нещасного випадку на виробництві. Листом від 15.12.2017 року за підписом директора Департаменту охорони праці та промислової безпеки ПАТ «Укрзалізниця» їй запропоновано надати власноруч заяву про розслідування нещасного випадку та лише 26.12.2017 року Наказом ПАТ «Укрзалізниця» № 796 від 26.12.2017 року була утворена комісія для проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року. 18.08.2018 року листи непрацездатності були повернуті їй простою поштовою кореспонденцією без пояснення причин та супровідного листа. 29.10.2018 року оригінали листів непрацездатності були повторно направлені рекомендованим листом до ПАТ «Укрзалізниця» з вимогою вирішити питання про їх оплату. 19.01.2019 року позивачкою одержано від відповідача поштове відправлення із вкладеним Актом проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року о 15 год. 15 хв. у ПАТ «Укрзалізниця» за формою Н-5. Зазначений акт датовано 26.11.2017 року та затверджено в.о. голови правління ПАТ «Укрзалізниця» 27.11.2018 року. Але листки непрацездатності до цього часу неоплачені. В порушення норм порядку, незважаючи на те, що підприємству було передане повідомлення 02.11.2017 року, комісію з розслідування нещасного випадку створено лише 26.12.2017 року після неодноразових звернень до відповідача. За рік роботи комісія фактично не займалася розслідуванням, двічі було продовжено строк роботи комісії. Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 113 від 19.02.2018 року продовжено строк розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року. Після передачі всіх необхідних документів, які одержані відповідачем 24.11.2018 року, відповідач повернув листи непрацездатності позивачу без оплати. При звільнені відповідач був зобов`язаний здійснити повний розрахунок з позивачем. Але до цього часу неоплаченими залишаються останній день коли позивач фактично працював (19.03.2018 року), листи непрацездатності (перші п`ять днів непрацездатності здійснюється за рахунок підприємства роботодавця, тому вони згідно ст. 116 КЗпП сплачуються працівнику при звільненні), та, крім того, відповідач несвоєчасно здійснив виплати звільненим, які самостійно нарахував і які ним визнаються (лише в вересні 2018 року нараховано виплату в сумі 5218,50 грн., остання виплата була здійснена відповідачем 21.09.2018 року, тобто через півроку після звільнення). Заборгованість за фактично відпрацьований не оплачений робочий день 19.03.2018 року складає 503 грн.. Заборгованість виплат по лікарняним листам складає 16785 грн. Враховуючи, що повний розрахунок з позивачем не проведено до цього часу, вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що станом на день звернення із позовом до суду становить 140 457, 80 грн. Враховуючи що відповідач в день звільнення по теперішній час не провів повного розрахунку, не оплатив лікарняні листи, при звільнені відповідач допустив чисельні порушення трудового законодавства, безпідставно та необґрунтовано звинуватив позивача при розгляді справи про поновленні на роботі в недостатньому рівні кваліфікації, як фахівця, заподіяно величезні моральні страждання позивачу. Також позивач весь час переживала з приводу існування своєї сім`ї, оскільки залишилася без заробітку, внаслідок чого вона та її сім`я були позбавлені нормального життєвого існування, та в неї було недостатньо грошей на ліки та їжу, що поглибило душевні страждання. Також відповідач ігнорував її звернення. Несвоєчасним розрахунком при звільненні та неправомірними діями відповідача, який систематично допускав порушення трудового законодавства завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у 25000 грн. У відзиві на позов Акціонерне товариство «Українська залізниця» зазначало, що відповідно до наказу АТ «Укрзалізниця» від 15.03.2018 року № 495/ос позивача було звільнено 16.03.2018 року у зв`язку зі скороченням штату з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Позивач відмовилася від ознайомлення з цим наказом, про що було складено відповідний акт від 16.03.2018 року. Позивачу листом від 16.03.2018 року № ЦПК-24/6 запропоновано з`явитися у відділ обліку персоналу Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики АТ «Укрзалізниця» для отримання трудової книжки або дати письмову згоду на пересилання поштою чи оформити належним чином письмове доручення на її отримання довіреною особою. АТ «Укрзалізниця» отримало згоду від позивача на пересилання трудової книжки за вхідним від 12.04.2018 року № Ц-182/0/41-18. Трудова книжка надіслана позивачу листом від 17.04.2018 року № ЦПК-14/13. Позивач вказує, що працювала повний робочий день 19.03.2019 року, але після 16.03.2018 року позивач вже не перебувала у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця», оскільки якщо в наказі на звільнення зазначено звільнити 16.03.2018 року, працівник вважається звільненим з наступного для після того дня з якого починається строк звільнення. Тому юридичні підстави платити позивачу заробітну плату за 19.03.2018 року у АТ «Укрзалізниця» відсутні. Згідно з табелем використання робочого часу за березень 2018 року останнім облікованим робочим днем позивача є 16.03.2018 року. Як вбачається з розрахунку заробітної плати за березень 2018 року, складений філією «Центр сервісного забезпечення», позивачу нараховано до виплати 33585,12 грн., з яких утримано 27914,49 грн, сплачено на картку 2021 грн., та нараховано до виплати 5670,63 грн.. Відповідно до платіжної відомості № 504 на видачу розрахункових при звільненні за березень ОСОБА_3 належить сума до сплати 20210 грн. Платіжним доручення № 787479 від 16.03.2018 року, філія «Центр сервісного забезпечення АТ «Укрзалізниця» перерахувало 20210 грн., призначення платежу: розрахунок при звільненні за березень 2018 року згідно платіжною відомістю від 16.03.2018 року №

504. Таким чином, розрахунок з позивачем при звільненні проведено у повному обсязі та відповідно до норм КЗпП України. Крім того, працівнику сплачено вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України. Щодо твердження позивача про проведення виплати після фактичного розрахунку та звільнення повідомляє, що ОСОБА_3 було виплачені премії за роботу, а саме: нараховано у квітні 2018 року за відпрацьований лютий 2018 року, виплачено у травні 2018 року, нараховано у травні за відпрацьований березень 2018 року, виплачено у червні 2018 року та винагороду за підсумки роботи за 2017 рік (вересень 2018 рік), що передбачено Положенням про виплату винагороди за підсумком роботи за рік працівникам підприємства (структурних підрозділів) залізничного транспорту, затвердженого Наказом № 327-Ц від 23.12.2003 року. Відповідно до вказаного положення, нарахування винагороди провадиться на посадовий оклад який склався на кінець року (грудень). Винагорода виплачується за результатами роботи календарного року після підведення підсумків фінансово-господарської діяльності. Наказом від 26.12.2017 року № 796 АТ «Укрзалізниця» було утворено комісію з розслідування нещасного випадку, що стався в АТ «Укрзалізниця» у кімнаті № 556 будівлі Управління регіональної філії «Південна залізниця». Вказаною комісією з 26.12.2017 року по 23.11.2018 року проведено розслідування нещасного випадку, у ході якого встановлено, що травмування сталося внаслідок особистих відносин невиробничого характеру. Незважаючи на те, що в листку непрацездатності ОСОБА_3 причиною непрацездатності визначено нещасний випадок на виробництві та його наслідки, проте травма фактично не пов`язана із нещасним випадком на виробництві та не є його наслідком, тобто вказані травми не є нещасним випадком і сталися не в процесі виконання працівником своїх трудових обов`язків. За таких умов листок непрацездатності не підлягає оплаті за рахунок коштів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, та оплачувати його за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підстав не має. Що стосується відшкодування моральної шкоди заявленої ОСОБА_3 , то остання повинна підтвердити факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт того, що їй були нанесені моральні страждання з боку АТ «Укрзалізниця», не зазначено причинно - наслідковий зв`язок та не надано обґрунтування заявленої суми до стягнення у розмірі 25 000 грн. Також посилалися, що Пленум Верховного Суду України визначив у пункті 25 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»: суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Днем коли ОСОБА_3 дізналася по фактичні суми здійсненого розрахунку по заробітній платі є день звільнення 16.03.2018 року, з якого й обчислюється перебіг позовної давності. Проте позивач достовірно знаючи дату фактичного розрахунку, не звернулася до суду в тримісячний строк з вимогами про визнання договору таким, що не відповідає вимогам КЗпП України, у передбачений ст. 233 КЗпП України строк та не надав до суду доказів поважності пропуску строку щодо захисту своїх прав у судовому порядку. Строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав для стягнення заборгованості по заробітній платі, непроведення повного розрахунку та відшкодування моральної шкоди сплив 16.05.2018 року та будь-яких доказів з боку позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду не було надано. У відповіді на відзив позивач вказувала, що останній робочий її день був 19.03.2018 року, що підтверджується сторінкою журналу фактичного обліку виходу на роботу працівників управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудита та контролю ПАТ «Укрзалізниця» за березень 2018 року із її підписом за 19.03.2019 року; актом приймання передач актів контрольних заходів, проведених працівниками управління аудиту та контролю регіональної філії за підписом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 19.03.2018 року, актів приймання передачі товарно-матеріальних цінностей від 19.03.2018 року; актом приймання передачі ключів від кабінетів, сейфів 19.03.208 року за підписом ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Відповідачем у відзиві визнається факт того, що за 19.03.2018 рок заробітна плата позивачу не нараховувалася та не сплачувалася. Відомості нарахування заробітної плати не є належним доказом проведення повного розрахунку із звільненим працівником, оскільки підтверджує лише факт нарахування певної суми, а не сплату позивачу. У відзиві відповідач посилається на те, що ним в якості доказів сплати надається платіжне доручення про перерахування зазначених сум платіжним дорученням № 787479 від 16.03.2018 року, але в додатках до відзиву платіжне доручення відсутнє, копія позивачу не надана. Слід зазначити, що ані 16.03.2018 року, ані в останній робочий день 19.03.2018 року зазначені в платіжній відомостей кошти позивачу не були сплачені, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками з карткового рахунку позивача. Відповідач до відзиву надав копії розрахунку заробітної плати позивача за квітень, травень, вересень 2018 року, у графі «вид нарахування» міститься примітка «виплата звільненим». Зазначені докази підтверджують факт того, що на момент звільнення зазначені у цих розрахунках суми не були нараховані позивачу. Факт того, що остання виплата належних до сплати сум при звільненні була здійснена відповідачем лише 21.09.2018 року підтверджується банківською випискою з карткового рахунку ОСОБА_7 . Позивач зазначала, що всі посилання відповідача на Положення про виплату винагороди за підсумком роботи за рік працівникам підприємства залізничного транспорту, нібито в обґрунтування затримки цих виплат не є належним доказом, оскільки в самому Положенні чітко зазначено винагорода за підсумками роботи сплачується працівникам, які пропрацювали повний календарний рік, знаходяться в штаті підприємства. Календарний рік визначається з 01 січня по 31 грудня. Оскільки позивач пропрацювала повний календарний 2017 рік, винагорода за підсумками роботи за 2017 рік, у відповідності до вимог чинного законодавства, повинна була бути сплачена відповідачем у день звільнення. У відповіді на відзив позивач зазначала, що усі листи непрацездатності були надані відповідачу своєчасно. Останній лист непрацездатності був відправлений до Департаменту внутрішнього аудиту та контролю «ПАТ «Укрзалізниця» 08.12.2017 року та був наданий до Департаменту управління персоналом соціальної політики для обчислення стажу, що підтверджується відповідними відмітками на листах непрацездатності зробленими відповідачем в листопаді-грудні 2017 року. 18.08.2018 року листи непрацездатності, у порушення вимог діючого законодавства були повернуті простою поштовою кореспонденцією без пояснення причин та супровідного листа. 07.09.2018 року. Позивачем надіслано лист голові правління ПАТ «Укрзалізниця» з вимогою повідомити про причини повернення та несплати лікарняних листів. Відповіді на лист не одержано, 29.10.2018 року оригінали листів непрацездатності були повторно відправлені до ПАТ «Укрзалізниця». Позивач зазначала, що необгрунтованим є і посилання відповідача у відзиві на те що листи непрацездатності не підлягають оплаті, оскільки в акті розслідування від 23.11.2018 року зазначено, що травми не пов`язані з виробництвом і в даному випадку акт по формі Н-1 не складається. Позивачем надано до суду копію акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року за формою Н-5 від 26.11.2018 року. В даному випадку листи непрацездатності також підлягають оплаті. Відповідач зобов`язаний був надати до Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви. Доказів звернення до Фонду соціального страхування України відповідачем не надано. Щодо строку позовної давності, позивач зазначала, що суми, які належали позивачу до виплати і добровільно виплачені відповідачем лише 21.09.2018 року (а не в день звільнення), те, що відповідачем не здійснено виплату за останній день роботи 19.03.2018 року та не проведено оплату листів непрацездатності до цього часу, тобто затримка розрахунку при звільненні є триваючим правопорушенням, а тому строк позовної давності позивачем не пропущений. Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 23 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта за формою Н-5 або формою НПВ чи незгоди з висновком розслідування про обставини та причини нещасного випадку рішення комісії може бути оскаржено до суду. Проте акт за формою Н-5 від 26.11.2018 року про проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року ПАТ «Українська залізниця», позивачем не оскаржувався. Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначив, що в судовому засіданні позивачем не доведено наявність моральних страждань, які були б спричинені в результаті протиправних дій відповідача, жодні докази наявності моральної шкоди не наведені. Вимоги про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від позовних вимог ОСОБА_3 стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, стягнення заборгованості за неоплаченими листами непрацездатності, заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є несправедливим, незаконним, необґрунтованим з викладенням у ньому фактичних обставин справи, які не відповідають дійсності, вважає, що рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права і не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України. В апеляційній скарзі викладено фактичні обставини справи та зазначено, що судом невірно застосовано норми ст.233 КЗпП України, оскільки у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Вказує, що заробітна плата надходила їй на картку, позивач несвоєчасно після звільнення отримала від відповідача розрахункові листи по заробітній платі, вважає, що платіжна відомість 504 не є документальним підтвердженням фактичної виплати грошових коштів по ній. Отже, судом зроблено помилковий висновок щодо своєчасного та повного розрахунку, а також строків позовної давності, відтак затримка розрахунку є триваючим правопорушенням законодавства про оплату праці. Оскільки повний розрахунок з позивачем не проведено, на її користь підлягає стягненню сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Вказує, що маючи листа непрацездатності за листопад та грудень 2017 року, не маючи жодних претензій відносно їх видачі та оформлення протягом 2 років не здійснено їх оплату та відповідачем в порушення ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не виконані обов`язкові дії щодо надання заявки-рахунку до Фонду соціального страхування України. Стверджує, що відмова комісії відповідача від складання акту про нещасний випадок на виробництві впродовж року істотно порушує право позивача на оплату листів непрацездатності. 16.08.2019 комісією було відмовлено в оплаті лікарняних, які повернуті позивачу майже через 2 року та 2 місяці, акт про нещасний випадок на виробництві отримано позивачем після звернення із вказаним позовом 20.12.2018, що позбавило її права оскаржити їх у відповідному порядку. Звертає увагу, що судом не взято до уваги доводи позивача щодо обґрунтування відшкодування їй моральної шкоди та вказує на пояснення свідків у судовому засіданні відносно підтвердження вказаних обставин. Крім того, наказ про звільнення №495/ос від 15.03.2018 роботодавцем не був наданий на ознайомлення позивачу навіть у день звільнення, 19.03.2018 надана факсимільна копія, яка надійшла до відповідного структурного підрозділу відповідача після закінчення робочого часу, що підтверджує факт його надходження (оригіналу) не раніше 20.03.2018 відповідно до роботи експедиції. До Управління аудиту та контролю регіональної філії ПАТ «Південна залізниця», де знаходиться робоче місце начальника наказ взагалі не надходив жодним способом. Також, відповідачем не надано до суду докази, якими він володіє, щодо останнього робочого дня позивача на підприємстві 19 березня 2018 року. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, щопровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що згідно наказу (розпорядження) ПАТ «Українська залізниця» № 2080/0с від 08.11.2016 року, трудової книжки, копії яких містяться в матеріалах справи, 11.11.2016 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду начальника Управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудита та контроля ПАТ «Українська залізниця» з випробувальним строком до 10.02.2017 року. 19.05.2017 року правління АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення про ліквідацію з 14.08.2017 року Департаменту аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» і затверджено відповідні зміни до штатного розпису апарату управління АТ «Укрзалізниця», що підтверджується пунктами 3.1, 3.4 протоколу засіданні правління АТ «Укрзалізниця» від 19.05.2017 року № Ц-57/45 ком.т., копія якого знаходиться в матеріалах справи. Згідно повідомлення від 13.12.2017 року № Цкадр-590, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_3 проінформовано щодо вилучення з 14.08.2017 року посади начальника управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудиту та контролю ПАТ «Укрзалізниця», яку вона обіймала та запропоновано для подальшого працевлаштування відповідні вакантні посади у структурних підрозділах АТ «Укрзалізниця». Також у повідомленні зазначалося, що в разі відмови від запропонованих посад трудовий договір буде розірвано на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України та проведено процедуру звільнення за скороченням штату працівників з урахуванням вимог статей 43,44,49-2 КЗпП України. АТ «Укрзалізниця» звернулося до Первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниця з листом щодо надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_3 згідно з п.1. ч.1 ст. 40 КЗпП України та отримало згоду відповідно до листа від 15.03.2018 року № УЗпроф-50. Так, у листі Первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниці вказувалося, що профспілковий комітет погоджує розірвання трудового договору з ОСОБА_3 на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України (копія в матеріалах прави). Наказом № 495/ос від 15.03.2018 року ОСОБА_3 звільнена з 16.03.2018 року з посади начальника Управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (копія міститься в матеріалах справи). В матеріалах справи міститься акт від 16.03.2018 року, в якому вказувалося, що ОСОБА_3 відмовилася від ознайомлення з наказом про звільнення у зв`язку зі скороченням штату за статтею п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України від 15.03.2018 року № 495/ос та відмовилася ставити свій підпис у наказі, що засвідчено підписом начальника відділу кадрів служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Південна залізниця» Кучковою С.О., начальником управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Тетеріною О.В., старшим ревізором управління внутрішнього аудиту контролю регіональної філії «Південна залізниця» Шульгіним Г.О. 16.03.2018 року вих. № ЦПК-24/5 ПАТ «Укрзалізниця» направило листа ОСОБА_3 в якому прохали з`явитися у відділ обліку персоналу Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики ПАТ «Укрзалізниця» за адреосю: м. Київ, вул. Тверська, б. 5, кім. 312 для отримання трудової книжки або дати письмову згоду на пересилання поштою чи оформити належним чином письмове доручення на її отримання довіреній особі. 17.04.2018 року Департамент розвитку персоналу та кадрової політики ПАТ «Укрзалізниця» за вих. № ЦПК-14/13 на адресу ОСОБА_3 направили трудову книжку на підставі письмової згоди останньої на пересилання її поштою. Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення заборгованості по зарплаті по 19 березня 2018 року включно. Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 від 24.01.1984 року на ім`я ОСОБА_3 міститься запис згідно якої 16.03.2018 року звільнено у зв`язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України наказ № 495/0с від 15.03.2018 року. Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1991 року № 58 зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи. Проте, позивач станом на 19.03.2018 року вже не перебувала у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця», оскільки звільнена 16.03.2018 року про що свідчить копія відповідного наказу, акт про відмову в ознайомлення ОСОБА_3 з наказом про звільнення, записом у трудовій книжці позивача. АТ «Укрзалізниця» надано табель використання робочого часу ОСОБА_3 за березень 2018 року форми ФТУ № п-5 підписаний начальником управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудита та контролю ОСОБА_5 , згідно якого останній робочий день ОСОБА_3 зазначений - 16.03.2018 року. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині про стягнення заробітньої плати по 19 березня 2018 року включно, судова колегія відхиляє. Щодо доводів апеляційної скарги про затримку розрахунку при звільнені. Платіжною відомістю № 504 від 16.03.2018 року, складеною філією «Центр сервісного забезпечення ОСОБА_3 перераховано до установи АТ «Ощадбанк» на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 сума 20 210 грн. (копія в матеріалах справи). Згідно розрахунку заробітної плати за березень 2018 року, складеного філією «Центр сервісного забезпечення» вказано, що перераховано на плат.карту 20 210 грн.. Наказом № ц-55/12 від 30.05.2018 року «Про виплату щомісячної премії працівникам апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» вирішено виплатити премії за виконання показників преміювання у березні 2018 року керівника, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» у розмірі 30% посадового окладу. Наказом від 07.09.2018 року № ц-55/19 «Про виплату винагороди за підсумками роботи у 2017 році працівникам апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» та працівникам філії Центр сервісного забезпечення» вирішено виплатити винагороду за підсумками роботи у 2017 році працівника (в тому числі працівникам, які працюють або працювали на умовах індивідуальних трудових договорах), які знаходяться у штаті апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» і пропрацювали повний календарний рік (з 1 січня по 31 грудня 2017 року), вирішено провести нарахування винагороди протягом серпня, вересня, жовтня 2018 року рівними частинами та здійснити виплату у строки, встановлені для виплати заробітної плати за підсумками кожного місяця, у якому проведено її нарахування. Згідно Положення про виплату винагороди за підсумком роботи за рік працівникам підприємств (структурних підрозділів) залізничного транспорту, яке затверджено Наказом № 327-Ц від 23.12.2003 року передбачено, що виплата винагороди провадиться при умові забезпечення виконання обсягу роботи за рік та наявності прибутку в цілому по Укрзалізниці. Розмір винагороди визначається в залежності від фінансових результатів роботи та встановлюється у відсотках до посадового окладу (місячної тарифної ставки). Нарахування винагороди провадиться на посадовий оклад (місячну тарифну ставку), який склався на кінець року (грудень місяць). При зміні протягом календарного року посадового окладу (місячної тарифної ставки), за винятком причин загального підвищення тарифних ставок та посадових окладів або запровадження нового наказу про оплату праці, нарахування винагороди провадиться пропорційно відпрацьованому часу. Виплата винагороди провадиться згідно з рішенням керівництва Укрзалізниці. Винагорода виплачується за результатами роботи календарного року після підведення підсумків фінансово-господарської діяльності. Винагорода за підсудком роботи за рік виплачується працівникам, які знаходяться в штаті підприємства (організації, відособленого структурного підрозділу) і пропрацювали весь календарний рік. Працівників, які пропрацювали весь календарний рік і звільнилися з підприємства залізничного транспорту в період до виплати винагороди, виплати винагороди провадиться на загальних підставах. З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду про те, що оскільки вже після звільнення ОСОБА_3 , комісією з питань оплати праці працівників апарату управління ПАТ «Укрзалізниця» було прийнято ряд рішень про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців ПАТ «Укрзалізниця», серед яких також була ОСОБА_3 , а також винагороди за підсумками роботи ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджуються таблицями № 6 (відомості про нарахування заробітної плати (доходу) - квітень, травень, вересень 2018 року, то відсутні підстави для застосування ст. 117 КЗпП. Щодо доводів апеляційної скарги про оплату лікарняних листків. Наказом від 26.12.2017 року № 796 АТ «Укрзалізниця» утворено комісію з розслідування нещасного випадку, що стався в АТ «Укрзалізниця» у кімнаті № 556 будівлі Управління регіональної філії «Південна залізниця». Комісією проведено розслідування нещасного випадку та складено Акт від 26.11.2018 року про проведення розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року на ПАТ «Українська залізниця» та встановлено наступне: опрацювавши зібрані матеріали та пояснення свідків нещасного випадку, обстеживши місце настання нещасного випадку, враховуючи висновок за підписом старшого слідчого СВ Холодногріського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції Максимюка О.В. від 21.11.2018 року про з`ясування особистих відносин невиробничого характеру та керуючись п.п. 16, 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з начальником Департаменту аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» таким, що не пов`язаний з виробництвом (копія знаходиться в матеріалах справи). Згідно протоколу № 15 (копія міститься в матеріалах справи) комісією із соціального страхування АТ «Укрзалізниця» на засіданні розглянуто звернення ОСОБА_3 про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим особам та вирішено відмовити ОСОБА_3 у виплаті за лікарняними листками. Причиною відмови в призначенні допомоги є невідповідність причин захворювання з висновком акту проведення розслідування нещасного випадку від 27.11.2018 рокуґ. що стався 01.11.2017 року (отримано Комісією із соціального страхування акціонерного товариства «Українська залізниця» 16.08.2019 року), актом форми Н-5 нещасний випадок визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом. Як встановлено в судовому засіданні позивачем надано копії листків непрацездатності АГУ №792327 з 02 по 08 листопада 2017 року, АГЦ № 734239 з 25 листопада по 07 грудня 2017 року, АГЦ № 792336 від з 15 по 24 листопада 2017 року, АГЦ№ 734041 з 09 по 14 листопада 2017 року, в яких зазначено причина непрацездатності: "нещасний випадок на виробництві та його наслідки-4". Проте Актом від 26.11.2018 року проведеного розслідування нещасного випадку, що стався 01.11.2017 року ПАТ «Українська залізниця» встановлено, що нещасний випадок з начальником Департаменту аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом. Оскільки причиною непрацездатності в листках непрацездатності ОСОБА_3 визначено "нещасний випадок на виробництві та його наслідки-4", а це не відповідає результатам проведеного розслідування нещасного випадку, то вони не підлягають оплаті за рахунок коштів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Однак оплачувати їх за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підстав також нема, тому, що причина непрацездатності в такому випадку повинна бути визначена "невиробничі травми-5". Ситуація ускладнюється тим, що відповідно до п.3.3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Мінохорони здоров"я України, Мінпраці та соцполітики України, Фонду соцстрахування з тимчасової втрати непрацездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року із змінами від 24.11.2006 року пунк 4 (нещасний випадок на виробництві та його наслідки) виправленню не підлягає. Результати проведення розслідування нещасного випадку позивач не оскаржувала, тобто вона погодилась, що нещасний випадок не є виробничою травмою. Стосовно доводів апеляційної скарги про оплату п"яти днів непрацездатності за рахунок підприємства, судова колегія зазначає про таке. Представник позивача посилається на ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Так, дійсно ч.2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядком оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 440 встановлено, що Порядок визначає умови оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованій особі (далі - дні тимчасової непрацездатності) за рахунок коштів роботодавця. Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи. Системно аналізуючи зазначені нормативні акти, судова колегія стверджує, що оплата работодавцем здійснюється за перші п"ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, тоді як в лікарняних листках зазначено, що травма отримана позивачем пов`язана з нещасним випадком на виробництві. Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині, оскільки листки непрацездатності оформлені неналежним чином. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав належне обгрунтування. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і встановив обставини справи і дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 375, 377, 382, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 23 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду, у порядку передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук повний текст постанови складено 23 березня 2021 року