Постанова Київський апеляційний суд № 757/61124/21-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 6 жовтня 2022 року місто Київ справа № 757/61124/19-ц провадження №22-ц/824/6544/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Сірої Ю., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - АТ «Українська залізниця» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Бусик О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, що належать від підприємства,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь нараховану, але не виплачену заборгованість із заробітної плати, в тому числі нараховану, але не виплачену грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 15303,21 грн.; стягнути з АТ «Українська залізниця» суму середнього заробітку за період затримки з 17 липня 2017 року по 30 листопада 2021 року в сумі 326745,89 грн. та донарахувати по день фактичного розрахунку; стягнути з АТ «Українська залізниця» відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2021 року № 159, суму компенсації у розмірі 2473,93 грн. Позов обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_1 працювала на ДП «Донецька залізниця» з 22 червня 1989 року. Відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23 лютого 2012 року, постанови КМУ від 25 червня 2014 року № 200, ДП «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» З 1 березня 2017 року на підставі наказу від 20 березня 2017 року № 154 голови правління ПАТ «Українська залізниця», відповідно наказу від 20 березня 2017 року № 74 виробничого підрозділу «Іловайська колійна машина станція» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» позивачу був підвищений оклад на 25 %. З 20 березня 2017 року згідно з наказами від 17 березня 2017 року № 236/ДНД та від 17 березня 2017 року № 19/ІОЦ був встановлений простой працівникам виробничого підрозділу «Іловайська колійна машинна станція» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» по причинам незалежним від працівника. 16 червня 2017 року на підставі наказу від 10 липня 2017 року № 3945/ДН/ос позивачка була звільнена у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. В день звільнення з роботи, позивачці видано її трудову книжку, але не виплачена заборгованість із заробітної плати відповідно до розрахунку, а саме: з березня 2017 року по 16 червня 2017 року, а так само грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, що у сумі складає 15303,21 грн. Документи позивачки для остаточного розрахунку, згідно наказу від 26 червня 2017 року № 899-Н (завірені копії) для остаточного розрахунку з бригадиром підприємств виробничого підрозділу «Іловайське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 були здані в регіональну філію «Донецька залізниця», згідно опису за № 3975 від 4 грудня 2017 року. Оскільки відповідач не виплатив позивачу вчасно суми, що належать йому у зв`язку із звільненням, згідно ст.117 КЗпП України відповідач має виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, розмір якого складає 326745,89грн. Крім того, відповідач відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, зобов`язаний сплатити на користь позивача загальну суму компенсації у розмірі 2473,93 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивачка ОСОБА_1 просила позов задовольнити. Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 19 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 15303,21 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 326745,89 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 2473,93 грн. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, АТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає про те, що рішення ухвалено х порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно покладено на відповідача відповідальність за несвоєчасну виплату належних працівникові сум при звільненні, оскільки вина, яка є основною умовою відповідальності за ст.117 КЗпП України, у останнього відсутня. Суд не врахував висновок ТПП, наданий відповідачем. Відповідач не має можливості підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати. Суд не врахував та не описав докази додані відповідачем, а саме лист щодо нарахувань позивачу, детально описує у своєму листі від 8 грудня 2021 року № 1478 в.о. заступника начальника структурного підрозділу «Донецька та Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». Відповідач вважає, що використані позивачем докази не можуть вважатись належними та допустимими доказами на підтвердження виконання позивачем службових обов`язків, наявності у відповідача заборгованості перед позивачем. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В судове засідання учасники справи не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені. АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» була повідомлена шляхом направлення повідомлення на адресу електронної пошти. ОСОБА_1 була повідомлена шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.46-49 т.2). Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки справа розглянута у відсутність учасників справи, датою ухвалення судового рішення є дата складення повної постанови. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала в Державному підприємстві «Донецька залізниця» та 16 червня 2017 рок була звільнена з посади у зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Наказом № 236/ДНД та № 19/ІОЦ начальника дирекції структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 20 березня 2017 року для всіх робітників виробничих підрозділів дирекції. В наказах зазначалось, що на час простою розраховувати 2/3 ставки встановленої працівникові розряду (окладу) за час простою згідно графіку роботи. Відповідно до п.2 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачу була нарахована заробітна плата за березень 2017 року - 2661,96 грн., за квітень 2017 року - 2101,03 грн., за травень 2017 року - 21970 грн., за червень 8342,42 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог7, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними. Проте, з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Згідно зі ст.1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежіть від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи. Організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться і день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належить до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розмірі і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати; штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін Згідно з ч.ч.3,4 ст.12, ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Згідно положень ст.ст.115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеки України», введеного в дію Указом Президента від 15 березня 2017 року № 62/2017, у зв`язку із насильницьким захопленням українських підприємств, розташованих на території окремих районів Донецької та Луганської областей та усвідомленням зростання загроз економічній і енергетичній безпеці України, спровокованих свідомим діями терористів, тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, було припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Вказані обставини, а також втрата зв`язку з виробничими підрозділами («Іловайська колійна машинна станція») структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», відсутність передачі з непідконтрольної території первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку господарських операцій, у тому числі, призвело до припинення нарахування заробітної плати працівникам підприємств. Сам по собі факт звільнення позивача з АТ «Укрзалізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц). Вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня по 16 червня 2017 року є недоведеними. Надані позивачем на підтвердження цих вимог розрахункові листи не є допустимими доказами на підтвердження як виконання позивачем службових обов`язків у цей період, так і наявності у відповідача заборгованості перед позивачем. Крім того, не можуть бути визнані допустимими доказами і надані позивачем табелі обліку використання робочого часу, оскільки не містять печатки чи штампу підприємства, дати їх складання. За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі є помилковим. Згідно зі ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань,є сертифікат Торгово-промислової палати України. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 вказано, що зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У п.1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже,непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до ст.117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника. Згідно зі ст.14-1 Закону України «Про торгово - промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сила) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 266/4637/18 вказано, що встановивши, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно з законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі тощо щодо позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця» в особі регіонального філії «Донецька залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову (такі ж висновки висловлені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 3 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду. Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 щодо унеможливлювання виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця», засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі. Із 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі на території Донецької області, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів про затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початком дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання АТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47,83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Донецької області, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всі обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором. Зазначене дає підстави для висновку, що у трудових відносинах між позивачем та відповідачем із 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо до своїх працівників. Суд першої інстанції цих обставин не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням їх виплати. За таких обставин рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 5167,81 грн. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити. Рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 січня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 5167,81 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус