Постанова 4857 № 460/9271/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/9271/20 пров. № А/857/3664/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Стельмаха П.П., представника позивача Воронюк К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (прийняту у м. Рівне суддею Зозулею Д.П.; складену в повному обсязі 17 грудня 2020 року) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/9271/20 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського районного суду Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду та просив: - визнати протиправною бездіяльність Рівненського районного суду Рівненської області, яка виразилася у не проведенні автоматизованого розподілу для визначення судді для участі в розгляді клопотання адвоката Воронюк К.Ю. в інтересах ОСОБА_1 від 09.10.2020 вх. № 14438, про перевірку законності підстав для тримання в місцях позбавлення волі, та не присвоєнні єдиного унікального номеру справи уповноваженою на це посадовою особою відповідача; - зобов`язати Рівненський районний суд Рівненської області провести автоматизований розподіл для визначення судді для участі в розгляді клопотання адвоката Воронюк К.Ю. в інтересах ОСОБА_1 від 09.10.2020 вх. № 14438, про перевірку законності підстав для тримання в місцях позбавлення волі, та присвоєння єдиного унікального номеру справи. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 09 жовтня 2020 року адвокат ОСОБА_2 в його інтересах зверталася до Рівненського районного суду Рівненської області, в порядку, визначеному Кримінальний процесуальним кодексом України (далі - КПК України), з клопотанням про перевірку законності позбавлення його свободи в кримінальному провадженні, в якому перебуває як засуджений. Листом № 01-10/480/2020 від 20.10.2020 в. о. голови Рівненського районного суду Рівненської області щодо вказаного клопотання була надана відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян»; тобто дій, визначених кримінальним процесуальним законодавством України, відповідальною посадовою особою суду вчинено не було, з огляду на таку відповідь відповідача. Також вказує, що Рівненський районний суд Рівненської області листом від 12 листопада 2020 року № 01-10/799/2020 на запит адвоката ОСОБА_2 від 26.10.2020 про надання інформації щодо клопотання від 09.10.2020 вх. № 14438 повідомив, що автоматизований розподіл не здійснювався, звіт автоматизованого розподілу не формувався, автоматизований розподіл для визначення судді для участі у розгляді клопотання не проводився та єдиний унікальний номер не присвоювався. Відповідно ухвала про відкриття провадження у справі за поданням адвоката Воронюк К.Ю. в його інтересах про перевірку законності підстав для його тримання в місцях позбавлення волі суддями Рівненського районного суду Рівненської області не ухвалювалася. Таким чином, бездіяльність Рівненського районного суду Рівненської області, яка виразилася у не вчинені дій уповноваженою посадовою особою відповідача у відповідності до вимог, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, є протиправною. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Рівненського районного суду Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій. Не погодившись із вказаним рішенням, його в інтересах ОСОБА_1 оскаржила представник Воронюк К.Ю., яка вважає, що відповідач, який є органом державної влади, та його посадові особи допустили протиправну бездіяльність, наслідком чого стало порушення права позивача на захист, доступ до суду та справедливе правосуддя. З покликанням на норми Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апелянт вважає, що не внесення відповідачем до Автоматизованої системи документообігу суду належить не до повноважень здійснення правосуддя, а до владних управлінських функцій і підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Прийнявши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції позбавив позивача можливості оскаржити бездіяльність суб`єкта владних повноважень, якою порушено законні права та інтереси останнього. Вважаючи, що оскаржувану ухвалу прийнято без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та надіслати справу для розгляду до суду першої інстанції. У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, 09.10.2020 представник ОСОБА_1 , адвокат Воронюк К.Ю., в порядку КПК України подала до Рівненського районного суду Рівненської області клопотання про перевірку законності позбавлення ОСОБА_1 свободи у кримінальному провадженні, якому останній перебуває як засуджений. Вказане клопотання розглянуте не було, а в. о. голови Рівненського районного суду Рівненської області щодо вказаного клопотання надав відповідь листом № 01-10/480/2020 від 20.10.2020. На запит адвоката ОСОБА_2 від 26.10.2020 про надання інформації щодо клопотання від 09.10.2020 вх. № 14438 Рівненський районний суд Рівненської області листом від 12.11.2020 № 01-10/799/2020 повідомив, що автоматизований розподіл не здійснювався, звіт автоматизованого розподілу не формувався, автоматизований розподіл для визначення судді для участі у розгляді клопотання не проводився та єдиний унікальний номер не присвоювався. Вважаючи, що така бездіяльність Рівненського районного суду Рівненської області є протиправною, Воронюк К.Ю. в інтересах позивача ОСОБА_1 оскаржила її до суду. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом, Рівненський окружний адміністративний суд мотивував це тим, що вирішення питання про наявність чи відсутність ознак протиправності в діях (бездіяльності) суду при здійсненні ним правосуддя в іншій справі не належить до компетенції Рівненського окружного адміністративного суду, а повинно оскаржуватися позивачем до суду вищої інстанції в порядку, визначеному процесуальним законодавством. При цьому він зазначив, що розгляду в порядку адміністративного судочинства підлягає спір за участю суб`єкта владних повноважень, який в межах спірних правовідносин діє на виконання своїх владних управлінських функцій та/або делегованих повноважених. Разом з тим, суд при розгляді конкретної цивільної, господарської, кримінальної чи адміністративної справи та/або справи про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом цих судових справ. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність судів, прийняті та/або вчинені в межах розгляду справи повинні розглядатися відповідно до процесуального законодавства. Прийняття чи неприйняття процесуальних рішень, а також дії (бездіяльність) суду під час розгляду справи, в тому числі і реєстрація процесуальних документів відповідно до частини другої статті 35 КПК України, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження дій чи актів, що стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Правову оцінку дій (бездіяльності) суду під час розгляду справи, перевірку законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень має виключно відповідний суд згідно процесуальним законодавством в межах провадження відповідної справи. Відтак, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини. У Висновку № 3 (2002) згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу. Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Згідно із статтею 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 (справа за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України) визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Крім того, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв`язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду (пункти 10, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»). Отже, зі змісту наведеного видно, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, в т.ч. і розгляд клопотань, поданих в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені лише акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності. Оскаржувані дії не є управлінськими, а відтак і оскаржуватись вони повинні в порядку, визначеному процесуальними законами. Таким чином, Рівненський районний суд Рівненської області не може бути відповідачем у суді у справі щодо оскарження процесуальної бездіяльності в.о. голови цього суду, а заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є оскарженням такої бездіяльності в позапроцесуальний спосіб. Відповідно до пункту 1 частини 1статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не пов`язані зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому цей спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/9271/20 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 23 березня 2021 року.