Постанова 4857 № 460/3128/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3128/19 пров. № А/857/608/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М., за участю секретаря судових засідань Чопко Ю.Т. розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (головуючий суддя: Жуковська Л.А., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, встановив: ОСОБА_1 , 05.08.2019 звернулася з позовом до суду, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність прокуратури Рівненської області, щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 31.07.2019 та не надання письмової відповіді на звернення, зобов`язати прокуратуру Рівненської області розглянути звернення ОСОБА_1 від 31.07.2019 та надати письмову відповідь про результати розгляду звернення; визнати протиправною бездіяльність прокуратури Рівненської області по не розгляду звернення ОСОБА_1 від 13.08.2019 та не надання письмової відповіді на звернення, зобов`язати прокуратуру Рівненської області розглянути звернення ОСОБА_1 від 31.07.2019 та надати письмову відповідь про результати розгляду звернення; стягнути з прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Обґрунтовує позов тим, що 31.07.2019 та 13.08.2019 звернулася з письмовими зверненнями до Президента України. Проте, 05.08.2019 листом № 22/041828-17 адміністрація Президента України звернення від 31.07.2019 скерувала за належністю до прокуратури Рівненської області. Водночас, офіс Президента України листом від 19.08.2019 № 22/046518-17 звернення від 13.08.2019 скеровано до Генеральної прокуратури України. У подальшому листом від 22.08.2019 № 19/2-91804 Генеральна прокуратура України вказане звернення направила до прокуратури Рівненської області. Вказує, що станом на 01.11.2019 жодних письмових відповідей на її адресу не надходило. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, а тому просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені у позовній заяві. Відповідачем, 11.02.2020 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача Цинайко Н.І., 24.02.2020 подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю працівників прокуратури в інших судових процесах. Однак, доказів того, що працівники відповідача приймають участь в інших судових процесах саме 25.02.2020, до вказаного клопотання не надано. Суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки участь представника відповідача в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, та у відповідності до ч. 3 ст. 313 КАС України, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідь на звернення ОСОБА_1 від 31.07.2019 та 13.08.2019, які отримані відповідачем 09.08.2019 та 27.08.2019 розглянуто прокуратурою Рівненської області у строк встановлений Законом № 393/96-ВР, а саме, не більше одного місяця від дня їх надходження. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Президента України з заявами від 31.07.2019 та від 13.08.2019, зміст яких зводиться до того, що посадові особи ТзОВ «Житлобуд-6» в березні 2006 року вчинили незаконну приватизацію комунального майна, а саме: гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Відінська,

10. Зі змісту поданих заяв встановлено, що за фактом незаконної приватизації гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 10 було відкрито кримінальне провадження. Проте, позивач вважає, що працівниками Рівненської місцевої прокуратури порушено термін закриття кримінального провадження. Адміністрація Президента України, листом від 05.08.2019 № 22/041828-17 розгляд заяви від 31.07.2019 скерувала до прокуратури Рівненської області. Звернення від 31.07.2019 надійшло до прокуратури Рівненської області 09.08.2019, про що свідчить вхідний штамп на вказаному листі. Звернення ОСОБА_1 від 13.08.2019, що надійшло до офісу Президента України листом від 19.08.2019 № 22/046518-17 надіслано за належністю до Генеральної прокуратури України. Вказане звернення отримано Генеральною прокуратурою України 21.08.2019, що підтверджується вх. № 174656-19. Листом від 22.08.2019 № 19/2-91804вих-19, Генеральна прокуратура України для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства України направила за належністю звернення ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської області. Звернення від 13.08.2019 отримано відповідачем 27.08.2019, про що свідчить вхідний штамп на листі. Також, встановлено, що у матеріалах справи наявний лист від 05.09.2019 прокуратури Рівненської області про розгляд звернень від 09.08.2019 та 27.08.2019. У якому вказано про те, що у провадженні СВ Рівненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області перебувало кримінальне провадження № 12017180010008468 від 23.12.2017 по факту службової недбалості посадових осіб ТзОВ «Житлобуд 6», допущеної під час приватизації гуртожитку за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 10, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. За результатами досудового розслідування слідчим СВ Рівненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області Скворцовим В.О. 06.04.2018 кримінальне провадження № 12017180010008468 закрито, у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Також зазначено, що виконувачем обов`язків керівника Рівненської місцевої прокуратури Горковенком М.В., при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, у відповідності до ч. 6 ст. 36 КПК України 23.08.2018 скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки вона була винесена передчасно, без проведення всіх необхідних слідчих дій. Вказано про те, що порушень керівника Рівненської місцевої прокуратури Горковенка М.В., під час здійснення своїх повноважень не встановлено. У подальшому, після проведення всіх необхідних слідчих дій, зважаючи на всі досліджені обставини в їх сукупності, слідчим СВ Рівненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області Штенською Н.Б. 11.03.2019 кримінальне провадження № 12017180010008468 закрито, у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Вивченням матеріалів кримінального провадження у прокуратурі області встановлено, що рішення про його закриття є обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування не вбачається. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Частиною 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч. 3 ст. ст. 15 Закону № 393/96-ВР). Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Згідно ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач покликається, що звернення ОСОБА_1 від 09.08.2019 та 27.08.2019 розглянуто 05.09.2019, що підтверджується листом № 04/2/2-980вих-19, та такий простою кореспонденцією надісланий 06.09.2019 позивачу, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстром № 169 від 06.09.2019. Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що реєстр № 169 від 06.09.2019, не підтверджує надсилання листа позивачу від 05.09.2019 № 04/2/2-980вих-19, при цьому позивач теж заперечує його отримання. Так, відповідно до п. 8.17 Наказу Генеральної прокуратури України № 27 від 12 лютого 2019 року «Про затвердження Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України», документи, які надсилаються простою поштовою кореспонденцією, враховуються у поштових списках згрупованих простих відправлень, що пересилаються в межах України (додаток 19), сформованих в ІС «СЕД», у яких зазначаються реєстраційний номер листування та дані адресата. Крім того, складається відомість до списку на просту письмову кореспонденцію, оплачену з використанням відбитків державного знака маркувальної машини, подану в поштове відділення (додаток 20). Суд апеляційної інстанції зауважує, що на реєстрі № 169 від 06.09.2019, наявний підпис не відомої особи, яка передала прості відправлення та відтиск печатки прокуратури Рівненської області «для пакетів». Однак, підпис особи, яка прийняла вказані прості відправлення відсутній. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не подано до матеріалів справи відомість до списку на просту письмову кореспонденцію, оплачену з використанням відбитків державного знака маркувальної машини, подану в поштове відділення, яка, в розумінні п. 8.17 Наказу Генеральної прокуратури України № 27 від 12 лютого 2019 року, підтверджує факт, що прості листи зазначені у реєстрі № 169 від 06.09.2019, були передані до об`єкта поштового зв`язку. Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що лист від 05.09.2019 № 04/2/2-980вих-19, направлявся відповідачем на адресу позивача. Щодо самого змісту листа від 05.09.2019 № 04/2/2-980вих-19, то проаналізувавши його та звернення ОСОБА_1 від 09.08.2019, 27.08.2019, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не надано позивачу повної, обґрунтованої відповіді на вказані звернення. Так, звернення від 09.08.2019 позивач стосувалося зокрема, не виконання рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 про зобов`язання вчинити певні дії виконавчим комітетом Рівненської міської ради; незаконного закриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 та на думку позивача незаконний вплив щодо цих дій міського голови Рівненської міської ради ОСОБА_2 . У зверненні ОСОБА_1 від 27.08.2019, ставилося питання, зокрема, про неналежний розгляд звернень прокурором прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 ; притягнення до відповідальності прокурора, який порушив строки при прийнятті рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12017180010008468. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем у листі від 05.09.2019 № 04/2/2-980вих-19 зазначено, зокрема, що виконувачем обов`язків керівника Рівненської місцевої прокуратури Горковенком М.В., при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, у відповідності до ч. 6 ст. 36 КПК України 23.08.2018 скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки вона була винесена передчасно, без проведення всіх необхідних слідчих дій. Вказано про те, що порушень керівника Рівненської місцевої прокуратури Горковенка М.В., під час здійснення своїх повноважень не встановлено. У подальшому, після проведення всіх необхідних слідчих дій, зважаючи на всі досліджені обставини в їх сукупності, слідчим СВ Рівненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області Штенською Н.Б. 11.03.2019 кримінальне провадження № 12017180010008468 закрито, у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Тобто, відповідачем надано відповідь на запит позивача, лише стосовно кримінального провадження № 12017180010008468 від 23.12.2017 по факту службової недбалості посадових осіб ТзОВ «Житлобуд-6», яке було в провадженні СВ Рівненського відділу поліції ГУ національної поліції у Рівненській області. Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що надання відповіді у такому формулюванні є не повним, не конкретизованим щодо питань, які ставилися позивачем у запитах від 09.08.2019, 27.08.2019. Оскільки, відповідачем взагалі не надано відповіді на питання позивача, зазначені у заяві щодо: не виконання рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 про зобов`язання вчинити певні дії виконавчим комітетом Рівненської міської ради; незаконного закриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 та на думку позивача незаконний вплив щодо цих дій міського голови Рівненської міської ради ОСОБА_2 ; про неналежний розгляд звернень прокурором прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 . Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді звернень позивача від 09.08.2019, 27.08.2019 прокуратурою Рівненської області здійснило неналежний розгляд вказаних звернень заяви, тобто не виконано дії, які повинні бути вчинені відповідно до покладених на неї чинним законодавством України обов`язків. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн, то суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні таких необхідно відмовити, з огляду на наступне. Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. У позовній заяві позивач зазначає, що бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді на її звернення мали істотний вплив на організацію життя, зокрема, позивач змушена була ходити та звертатися до різних органів, у тому числі центру надання безоплатної правової допомоги для захисту своїх законних прав та інтересів. Таким чином, бездіяльністю прокуратури Рівненської області, заподіяно душевні страждання викликані протиправною поведінкою щодо неї. Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння їй, відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, тощо, а також не надано обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження того, з яких саме міркувань виходив позивач визначаючи спірну суму завданої моральної шкоди. Отже, в задоволенні стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн, необхідно відмовити. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки не надіславши відповідь на звернення позивача та не надавши конкретизовану відповідь щодо питань, які ставилися Демчук ОСОБА_4 у зверненнях, які надійшли на адресу відповідача 09.08.2019, 27.08.2019, прокуратурою Рівненської області вчинено протиправну бездіяльність стосовно розгляду вказаних звернень. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року у справі № 460/3128/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Рівненської області щодо не розгляду в повному обсязі звернень ОСОБА_1 від 31.07.2019, від 13.08.2019 та не надання письмових відповідей на такі звернення. Зобов`язати прокуратуру Рівненської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 31.07.2019, від 13.08.2019 та надати письмові відповіді про результати розгляду цих звернень. У задоволенні решти позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 05.03.2020.