Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/6893/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6893/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Комунального підприємства «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради до Державної екологічної інспекції Столичного округа про визнання протиправним та скасування приписа в частині, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року Комунальне підприємство «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради (далі - позивач, КП «Макарівське ВУЖКГ») звернулось у суд з позовом до Державної екологічної інспекції Столичного регіона (далі - відповідач, Держекоінспекції Столичного регіона) про визнання протиправним та скасування приписа в частині. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав повноважень проводити перевірку та виносити припис з питань оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, оскільки такі повноваження чинним законодавством України надано органам Держгеокадастру. Обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу, а, отже не потребує отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Вимоги припису містять строки для їх виконання, які спливли на момент його прийняття або без обмеження певними строками. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає ті самі доводи, які викладені у позовній заяві. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що має повноваження здійснення контролю щодо використання земель. Твердження позивача про те, що обсяги видобування підземних вод не перевищують 300 кубічних метрів на добу для кожного з водозаборів не підтверджується належними доказами, оскільки під час перевірки встановлено відсутність засобів вимірювання об`єма забору води, що позивач не заперечує. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - змінити, з таких підстав. Судом установлено, що відповідно до затвердженого плана Держекоінспекції України із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на 2019 рік, на підставі наказа від 04 вересня 2019 року у період з 09 по 20 вересня 2019 року посадовими особами відповідача здійснено планову перевірку позивача щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За результатами перевірки складено Акт №3-3/140, яким зафіксовано наступні порушення: облік забору та використання води здійснюється без вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованої; не повірені засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та здійснюють облік об`ємів забору і скидання води; здійснюється порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів; недотримання правил експлуатації полігонів побутових відходів; не оформлено правовстановлюючі документи на земельну ділянку під розміщення сміттєзвалища в адміністративних межах села Наливайківка та земельні ділянки під свердловинами в межах смт. Макарів; користування ділянкою надр здійснюється без наявності спеціального дозволу. На підставі висновків Акта перевірки, з метою усунення порушень у сфері природоохоронного законодавства відповідачем 20 вересня 2019 року винесено припис, яким, зокрема, зобов`язано позивача: 1) розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених порушень; 2) оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку під розміщення сміттєзвалища в адміністративних межах села Наливайківка та земельних ділянок під свердловинами в межах смт. Макарів; 3) проводити ущільнення відходів та вкриття їх ізолюючим матеріалом; 4) провести ревізію та внести зміни до паспорту місця видалення відходів; 5) здійснювати захоронення твердих побутових відходів та експлуатацію полігону твердих побутових відходів (сміттєзвалища) відповідно до затверджених правил експлуатації полігонів побутових відходів; 6) встановити лічильники в кількості 3 одиниць на свердловини для обліку забору та використання води; 7) повірити засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та здійснюють облік об`ємів забору і скидання води; 8) отримати спеціальний дозвіл користування надрами. Не погоджуючись із вказаним приписом у частині пунктів 2, 3, 5, 8 КП «Макарівське ВУЖКГ» звернулось з даним позовом до суду. Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач уповноважений перевіряти законність користування земельними ділянками та, що при прийнятті приписа відповідач діяв у відповідності до вимог статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №877-V). Згідно зі статтею 1 цього Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. У частині 2 цієї правової норми викладений перелік правовідносин, на які дія цього закону не поширюється. Вказана норма передбачає, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії. Положеннями частин 3, 4, 6 статті 2 Закону України №877-V визначений перелік органів, які здійснюють заходи контролю відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними законами. Отже, зазначена правова норма не містить переліка органів, на яких поширюється його дія. Зазначена норма права передбачає поширення дії зазначеного Закону на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, без визначення переліка органів, які здійснюють такий нагляд (контроль). Відсутність посилання на органи Державної екологічної інспекції України у частинах 3, 4, 6 статті 2 Закону України №877-V свідчить про те, що зазначений Закон поширює свою дію на відповідача у повному обсязі. Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року №1264-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1264-ХІІ). У відповідності до статті 35 цього Закону державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Відповідно до пункта 7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Отже, діяльність відповідача під час проведення перевірки КП «Макарівське ВУЖКГ» відповідає визначенню державного нагляду (контролю), що міститься у статті 1 Закону України №877-V, а предмет такої перевірки включав у себе контроль за правомірністю використання земель. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі №823/1302/18. Наведене свідчить про відсутність підстав для скасування пункта 2 приписа. Під час проведення контрольного заходу виявлено недотримання позивачем правил експлуатації полігонів побутових відходів, що обумовило включення до приписа вимог про проведення ущільнення відходів та вкриття їх ізолюючим матеріалом, а також здійснення захоронення відходів та експлуатації полігона твердих побутових відходів (сміттєзвалища) відповідно до затверджених правил експлуатації полігонів побутових відходів. Єдиною підставою для скасування зазначених пунктів приписа позивач називає відсутність у ньому строку для їх виконання. Відповідно до положень частини 8 статті 7 Закону України №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Частиною 11 цієї правової норми закріплено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що не зазначення у приписі строків для усунення виявлених порушень або зазначення таких з помилкою може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за його невиконання. Однак, такі недоліки приписа не є підставою для його скасування, оскільки факт допущення субєктом господарювання порушень, виявлених під час перевірки, мав місце і такі порушення підлягають усуненню. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування пунктів 3 та 5 приписа також відсутні. Надаючи правову оцінку вимозі позивача про скасування припису в частині зобов`язання отримати спеціальний дозвіл користування надрами, колегія зазначає наступне. Так, Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу. Відповідно до частини 1 статті 23 цього Кодексу землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання сприяє Водний кодекс України (далі - ВК України). Згідно визначення, закріпленого у статті 1 цього Кодексу водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів). Положеннями статті 25 ВК України Державний облік водокористування ведеться з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також про діючі системи очищення стічних вод та їх ефективність. Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюються шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування. Згідно пункта 7 частини 1 статті 44 ВК України водокористувачі зобов`язані здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод. Такий обовязок не залежить від того отримано користувачем спеціальний дозвіл або він здійснює використання без такого дозволу. Під час здійснення контрольного заходу встановлено, що позивач здійснює облік забору та використання води без вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованої, а ті засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та здійснюють облік обємів забору і скидання води, не повірені. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що обсяг видобування вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наведених вище підстав, у зв`язку з чим рішення місцевого суду підлягає відповідній зміні. Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради залишити без задоволення. Змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року, виклавши її у редакції цієї постанови. У решті судове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька