Постанова 4852 № 160/10022/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/10022/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року в адміністративній справі №160/10022/22 (головуючий суддя першої інстанції Жукова Є.О.) за позовом Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпровська та Кіровоградська області) про визнання протиправним та скасування припису, - В С Т А Н О В И В : Позивач 05.07.2022 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу, в якому просив визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6 Припису Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 06 січня 2022 року № 529/4.3(Ц)-/7/21. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6 Припису ДП «КШЗ» не погоджується, вважає їх протиправними, прийнятими без врахування всіх обставин, та такими, що суперечать законодавству, а тому підлягають скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник також посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. Судом не враховано, що вимоги спірних пунктів припису не передбачені або чітко не визначені законодавством, не враховано норму абзацу 15 статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Судом також не враховано та не надано належної оцінки судовим рішенням першої та апеляційної інстанцй у справі №160/1611/20. Вказаними рішеннями скасовано аналогічні пункти припису відповідача. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скаргита відзиву на скаргу, встановила наступне. Позивач - Державне підприємство «Кривбасшахтозакриття» (код ЄДРПОУ - 32975178) зареєстровано як юридична особа 06.08.2004 року, про що зроблений відповідний запис 1 227 102 0000 000109. Відповідач - Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про охорону навколишного природого середовища» та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повноваження. В період з 15.12.2021 року по 29.01.2021 року Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) проведено плановий захід державного нагляду (контроль) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Кривбасшахтозакриття», за результатами якого 29.12.2021 року скдадено акт № 529/4.3(Ц)-7/21 (а.с.11-21). На підставі акту контролюючим органом 06.01.2022 року видано припис №529/4.3(Ц)-7/21, яким визначено, зокрема: пунктом 1 - забезпечити організацію процедури та вжиття відповідних заходів для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля для провадження діяльності, пов`язаної із акумуляцією надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачі балки Свистунова та їх скиданням у р.Інгулець (обґрунтування - пункти 13, 14 частини третьої статті 3, стаття 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», стаття 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»), термін виконання 31.03.2022 року; пунктом 2 - забезпечити розробку матеріалів щодо обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення (згідно вимог Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 23.06.2017 року № 234 «Про затвердження форми дозволу на спеціальне водокористування та форми нормативного розрахунку водокористування і водовідведення»); опис та схему місць забору води та скиду зворотних вод; нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо та подання їх територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства для отримання Дозволу на спеціальне водокористування (обґрунтування - пункт 9 статті 44, статті 48, 49, 72 Водного кодексу України), пункт 70 Переліку документів дозвільного характер у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності»), термін виконання 31.03.2022 року, термін виконання 31.03.2022 року; пунктом 3 - забезпечити розробку технічних рішень та плану-графіку реалізації заходів із впровадження ефективних технологій для зменшення вмісту забруднюючих речовин та/або забезпечення умов для повторного використання зворотних (високо мінералізованих шахтних) вод (статті 70, 74 Водного кодексу України), термін виконання 31.03.2022 року; пунктом 4 - забезпечити вжиття заходів щодо приведення діяльності пов`язаної із акумуляцією надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачу балки Свистунова та їх скиданням у р.Інгулець у відповідність до вимог Порядку ведення державного обліку водокористування від 16.03.2015 року № 78 в частині подання Звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна ст. 25, пункт 7 стаття 44 Водного кодексу України, пункти 1.3 та 1.4 Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 року № 78, зареєстрованим в Мінюсті України 03.04.2015 року за № 382/26827), термін виконання 31.01.2022 року; пунктом 5 - забезпечити вжиття заходів з утримання обвідного каналу (розташованого на правому борту б.Свистунова та призначеного для перехоплення поверхневого стоку з водозбірної площі верхів`я балки зі ставка Латівка) у належному санітарно-технічному стані: ліквідувати захаращеність чагарниковою рослинністю, тощо (пункт 6 статті 44 Водного кодексу України), термін виконання 31.01.2022 року; пунктом 6 - забезпечити здійснення заходів, передбачених робочим проектом «Ліквідація шахти «Гігант», зокрема закінчення будівництва ставків-відстійників ємністю 30 тис. м3 для акумуляції зворотних (шахтних) вод, будівництво водовідвідної канави, виведення шахтних вод, осушення та рекультивація хвостосховища ЦЗФ шахти «Гігант» (стаття 44 Водного кодексу України, пункт 5.1 Плану заходів щодо поетапного зменшення обсягів скидання надлишків зворотних вод у р.Інгулець, поліпшення якості води у басейні зазначеної річки, Карачуновському водосховищі, водозаборі Інгулецької зрошувальної системи до 2025 року, затвердженого спільним наказом Мінекономрозвитку та Мінприроди від 08.11.2017 року № 1622/405), термін виконання 31.05.2022 року. Приписом визначено всього 15 пунктів усунення виявлених під час перевірки порушень (а.с. 146-150). Позивач, не погодившись із приписом в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, оскаржив вказаний припис саме в цій частині до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що вимоги припису є законними та обгрунтованими, припис прийнято відповідачем в межах повноважень, у спосіб та на підставах, визначених законом. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 року (далі по тексту - Положення №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 275). Повноваження відповідача щодо проведення державного нагляду (контролю), порядок призначення такого контролю позивачем в рамках даної справи не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Відповідно до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням. Відповідно до ч.ч.7, 8 ст.7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Нормами ч.1 ст.8 Закону №877-V встановлено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом. З аналізу наведених вище вбачається, що за результатом проведення перевірки орган державного нагляду (контролю) у разі виявлення правопорушення відносно суб`єкта господарювання та наявності підстав для вжиття заходів реагування на підставі акту складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення виявлених порушень. Як зазначалось вище, в період з 15.12.2021 року по 29.01.2021 року Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) проведено плановий захід державного нагляду (контроль) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Кривбасшахтозакриття», за результатами якого 29.12.2021 року скдадено акт № 529/4.3(Ц)-7/21 про виявлення порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. На підставі акту контролюючим органом 06.01.2022 року видано припис №529/4.3(Ц)-7/21 про усунення виявлених порушень, який містить 15 пунктів, з яких пункти 1-6 є предметом оскарження в даній справі. Пунктом 1 Припису зобов`язано позивача забезпечити організацію процедури та вжиття відповідних заходів для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля для провадження діяльності, пов`язаної із акумуляцією надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачі балки Свистунова та їх скиданням у р. Інгулець. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» передбачено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природнього середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити планову діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально - економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, в тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності, або розглядається питання про прийняття таких рішень. Згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» планована діяльність - це планова господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище. Планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. З правого аналізу зазначених положень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» вбачається, що оцінка впливу на довкілля обов`язкова у разі новостворених або реконструйованих об`єктів. Рішень про будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище щодо діяльності ставка-накопичувача шахтних вод у балці Свистунова не приймалось. Ставок-накопичувач шахтних вод у балці Свистунова введений в тимчасову експлуатацію в 1976 році, тобто до набрання чинності Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» (18.06.2017 року), рішень про реконструкцію, технічне переоснащення, тощо, не приймалось. Вказана обставина відповідачем не спростована, доказів наявності рішень про будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище щодо діяльності ставка-накопичувача шахтних вод у балці Свистунова відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не налдано, та в матерівалах справи такі докази відсутні. Крім того, пунктом 2 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону. Враховуючи, що рішення про провадження планової діяльності ставка-накопичувача шахтних вод у балці Свистунова приймалось задовго до набрання чинності Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», вимога пункту 1 Припису є незаконною та суперечить п.2 статті 17 вищевказаного Закону. З матеріалів справи також вбачається, що Державною екологічною інспекцією України під час здійснення планової перевірки ДП «КШЗ» у період з 09.12.2019 року по 13.12.2019 року складено Припис від 18.12.2019 року № 2/4-7, пунктом 2 якого також було приписано вимогу щодо здійснення провадження діяльності, пов`язаної із акумуляцією надлишків зворотних вод у ставку- накопичувачі балки Свистунова та їх скиданням у р.Інгулець на підставі Висновку з оцінки впливу на довкілля. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року у справі №160/1611/20 визнано протиправним та скасовано пункт 2 Припису від 18.12.2019 року № 2/4-7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 року та Верховного Суду від 17.11.2022 року в цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд першої інстанції у своєму рішенні не врахував зазначені вище судові рішення, помилково ототожнів Висновок оцінки впливом на довкілля із Дозволом на спеціальне водокористування (п.3 Припису від 18.12.2019 року №2/4-7), який до речі був скасований Верховним Судом постановою від 17.11.2022 року. З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимоги пункту 1 оскаржуваного Припису є незаконними та необгрунтованими, а тому такий пункт належить скасуванню. Пунктом 2 Припису зобов`язано позивача забезпечити розробку матеріалів щодо обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення (згідно вимог Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 23.06.2017 року №234 «Про затвердження форми дозволу на спеціальне водокористування та форми нормативного розрахунку водокористування і водовідведення»); опис та схему місць забору води та скиду зворотних вод; нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо та подання їх територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства для отримання Дозволу на спеціальне водокористування. Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Проте, судом першої інстанції взагалі не враховано та не досліджено яке саме водокористування здійснював позивач. Відповідно до статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. При цьому, не належать до спеціального водокористування: - пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); - скид води з водних об`єктів для підтримання санітарних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій; - подача (перекачування) води водокористувачам в маловодні регіони; - усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); - використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; - вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; - виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;- видобування корисних копалин і водних рослин; - прокладання трубопроводів і кабелів; - проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; - інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод (абзац 3 статті 48 Водного кодексу України). З аналізу частини 1 статті 48 Водного кодексу України вбачається, що до спеціального водокористування віднесені: 1) забір води з водних об`єктів із застуванням споруд або технічних пристроїв; 2) використання води; 3) скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти. Відповідно до статті 1 Водного кодексу України: забір води - вилучення води з водного об`єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них; використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; забруднююча речовина - речовина, яка привноситься у водний об`єкт в результаті господарської діяльності людини; водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт); вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар`єрної чи дренажної води. Отже, спеціальне водокористування це комплекс дій, який включає забір води, її використання в результаті господарської діяльності та подальше скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти. Державним підприємством «КШЗ» не здійснюється спеціальне водокористування в розумінні статті 48 Водного кодексу України, зокрема, не здійснюється забір води з водних об`єктів та використання води. Як зазначалося вище, основними видави діяльності позивача є відведення та акумуляція шахтних вод (забезпечення захисту гірничорудних підприємств Криворізького басейну), забезпечення захисту від підтоплення підприємств Криворізького басейну, проведення робіт з відкачування шахтних вод (п.3.2. Статуту). Згідно «Обстеження технічного стану ставка-накопичувача шахтних вод у балці Свистунова у 2016 році та паспортизація споруд» виконаного ПАТ «УКРВОДПРОЕКТ» у 2017 році визначено тип накопичувана - штучна гідротехнічна споруда-ставок для акумуляції шахтних вод. Відмінність цього ставка-накопичувача від інших аналогічних споруд складування промислових відходів та хвостів полягає в тому, що ставок-накопичувач у балці Свистунова (ємність) наповнюється шахтними (зворотними) водами інших суб`єктів господарювання, зокрема гірничорудними підприємствами Кривбасу (ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПрАТ «Центральний гірничо-збагачуальний комбінат», ПрАТ «Суха Балка») і у міжвегетаційний період року здійснюється скид, з метою запобігання виникненню аварійної ситуації на ставку-накопичувачу шахтних вод у балці Свистунова та недопущення виникнення низки надзвичайних ситуацій та техногенних катастроф. Дозвіл на скид надається гірничорудним підприємствам та виконується на підставі щорічного розпорядження КМУ згідно з Індивідуальним регламентом періодичного скидання надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу в міжвегетаційний період, та здійснюється як протиаварійний захід. В свою чергу, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПрАТ «Центральний гірничо-збагачуальний комбінат», ПрАТ «Суха Балка», мають дозволи на спеціальне водокористування, здійснюють забір води із надр, використовують у виробництві з метою добичі руди, здійснюють скид на підставі Розпорядження КМУ, здійснюють придбання води в Управлінні каналу «Дніпро-Інгулець» для подальшої подачі в Карачунівське водосховище з метою розбалення надлишків зворотних вод під час скиду. Отже, ДП «Кривбасшахтозакриття» не здійснює забір води з водних об`єктів та не використовує її в своїй господарській діяльності в розумінні статті 48 ВК України. Крім того, не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод (ч. 3 статті 48 ВК України). ДП «Кривбасшахтозакриття» через балку Свистунова (гідровузол), без забору води здійснює скид зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу у р. Інгулець на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України у спосіб, визначений статтею 74 Водного кодексу України. Відповідно до статті 74 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, що мають накопичувані промислових забруднених стічних чи шахтних, карєрних, рудникових вод, зобовязані впроваджувати ефективні технології для їх знешкодження і утилізації та здійснювати рекультивацію земель, зайнятих цими накопичувачами. Скидання цих вод у поверхневі водні обєкти здійснюється згідно з індивідуальним регламентом, погодженим з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Отже, згідно статті 74 Водного кодексу України скид виконується на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України, згідно з Індивідуальним регламентом періодичного скидання надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу в межвегетаційний період, та здійснюється як протиаварійний захід. Колегія суддів погоджується із посиланням позивача в апеляційній скарзі, що на час прийняття судом першої інстанції рішення на законодавчому рівні відсутні правові умови та механізм видачі дозволу на спеціальне водокористування по скиду шахтних вод в річку Інгулець для ДП «КШЗ». Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2019 року №303 створена Робоча група з підготовки пропозицій щодо законодавчого врегулювання питання скидання надлишків зворотних вод у річку Інгулець. 14 липня 2021 року проведено міжвідомчу нараду з питань вирішення проблеми скидання надлишків зворотних вод зі ставка-накопичувача шахтних вод балки Свистунова в річку Інгулець, якою вирішено: визначити умови та механізм видачі дозволу на спеціальне водокористування по скиду шахтних вод в річку Інгулець для ДП «Кривбасшахтозакриття» з урахуванням фактичних показників концентрації забруднюючих речовин по мінералізації та хлоридам; опрацювати питання стосовно можливості внесення до умов дозволів на спеціальне водокористування суб`єктів господарювання, які здійснюють відкачування високо мінералізованих шахтних вод з подальшим скиданням, вимогам щодо виконання в повному обсязі заходів, що забезпечують зниження рівня їх мінералізації перед скиданням у водні об`єкти. Крім того, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 року у справі №160/1611/20 сформував висновок, що у спірних правовідносинах ДП «КШЗ» протягом року здійснює безперервний виробничий цикл у вигляді відведення, акумуляції у ставку-накопичувачі та транзиту із подальшим скиданням у річку зворотних надлишків шахтних вод від господарської діяльності гірничорудних підприємств підземного Кривбасу в передбачений період на підставі індивідуального регламенту. Така діяльність Державного підприємства не викликає необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування за умови отримання цього дозволу гірничорудними підприємствами, за результатами господарської діяльності яких утворюються ці шахтні води (пункт 14 Постанови ВС від 17.11.2022). Апеляційний суд враховує вказаний висновок Верховного Суду та вважає, що вказане вище спростовує висновок суду першої інстанції про законність пункту 2 оскаржуваного Припису, у зв`язку з чим такий пункт належить скасуванню. Пунктом 3 Припису з посиланням лише на ст.70, ст.74 Водного кодексу України зобов`язано позивача забезпечити розробку технічних рішень та плану-графіку реалізації заходів із впровадження ефективних технологій для зменшення вмісту забруднюючих речовин та/або забезпечення умов для повторного використання зворотних (високо мінералізованих шахтних) вод. Як зазначалось вище, ДП «КІШ» не є власником зворотних (шахтних) вод, а лише надає послуги гірничорудним підприємствам з їх тимчасово акумуляції, також гірничорудні підприємства передають вже надлишки зворотних вод, в яких не має потреби для повторного використання. На сьогоднішній день не існує технологій очищення високо мінералізованих шахтних вод, які були би економічно доступними, та забезпечували би таке зниження мінералізації шахтних вод, яке дозволяло би скидати ці води у водні об`єкти без порушення норм якості води водних об`єктів. Разом із тим, можна знизити мінералізацію шахтних вод, розбавляючи їх «більш чистою» водою. Для скидання цих зворотних вод координатором скиду гірничорудних підприємств розробляється Індивідуальний регламент скидання, як це передбачено частиною 2 статті 74 Водного кодексу України. Отже, пункт 3 Припису носить декларативний характер та посилається на загальні норми природоохоронного законодавства, не конкретизуючи у який спосіб необхідно усунути порушення. Відтак, судом першої інстанції не враховано, що до припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення виявлених у ході перевірки порушень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі №160/4347/19, в якій зазначено, що можливість усунення виявлених порушень в приписі безпосередньо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень. Пунктом 4 Припису зобов`язано позивача забезпечити вжиття заходів щодо приведення діяльності пов`язаної із акумуляцією надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачу балки Свистунова та їх скиданням у р.Інгулець у відповідність до вимог Порядку ведення державного обліку водокористування від 16.03.2015 року №78 в частині подання Звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна). Згідно пункту 7 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Згідно пункту 1.3 Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 16 березня 2015 року №78, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 квітня 2015 року за №382/26827 (далі по тексту - Порядок №78), державний облік водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про використання води за формою №2ТП-водгосп (річна). Пунктом 1.5. Порядку №78 визначено, що під час державного обліку водокористування систематизуються дані про водокористувачів, які здійснюють діяльність, пов`язану із забором та/або використанням води, скиданням зворотних (стічних) вод та забруднюючих речовин, та: здійснюють забір води із поверхневих та підземних водних об`єктів в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу; забирають воду з водопровідних мереж або інших систем водопостачання в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом календарного року) і передають зворотні (стічні) води до систем водовідведення; забирають воду для зрошення в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом зрошувального періоду); мають сезонний режим роботи та забирають воду в обсязі від 20 метрів кубічних води на добу (у середньому протягом періоду його роботи у межах календарного року); мають оборотні системи водопостачання загальною потужністю 1000 метрів кубічних води на добу і більше незалежно від кількості забраної (отриманої) води; використовують воду для виробництва напоїв незалежно від кількості води; здійснюють скид (незалежно від об`єму) зворотних (стічних) вод безпосередньо у водні об`єкти та підземні горизонти; віднесені до галузі гідроенергетики; користуються водними об`єктами для рибогосподарських потреб (крім суден флоту рибної промисловості). З матеріалів справи вбачається, що ДП «КШЗ» не здійснює жодного із перелічених вище видів діяльності. Вказана обставина відповідачем не спростована. Вказана вимога також була предметом розгляду у справі №160/1611/20 за позовом ДП «КШЗ» до Державної екологічної інспекції про скасування пунктів Припису від 18.12.2019 року № 2/4-7. Верховний Суд в своїй постанові від 17.11.2022 року по вказаній справі встановив, що пункт 5 Припису від 18.12.2019 року №2/4-7 не спрямований на усунення встановленого порушення, оскільки у позивача відсутній на те нормативно визначений обовязок (пункт 26 Постанови ВС від 17.11.2022 року). Вказаною постановою Верховний Суд скасував пункт 5 Припису, яким було зобов`язано позивача забезпечити ведення державного обліку водокористування та подання Звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна) відповідно до п.4 ст.44 ВК Україи та Порядку №78 від 16.03.2015 року. Судом апеляційної інстанції вказана позиція Верховного суду враховується у відповідності до вимог частини 5 статті 242 КАС України. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про протиправність пнкту 4 Припису та його скасування. Пунктом 5 Припису зобов`язано позивача забезпечити вжиття заходів з утримання обвідного каналу (розташованого на правому борту б.Свистунова та призначеного для перехоплення поверхневого стоку з водозбірної площі верхів`я балки зі ставка Латівка) у належному санітарно-технічному стані: ліквідувати захаращеність чагарниковою рослинністю. В обґрунтування даної вимоги припису відповідач посилається на пункт 6 статті 44 Водного кодексу України, не конкретизуючи у який спосіб необхідно усунути порушення. Згідно пункту 6 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої. Згідно матеріалів справи ПрАТ «Український головний проектно-дослідний інститут з меліоративного і водогосподарського будівництва» (ПрАТ «УКРВОДПРОЕКТ»), який здійснює післяпроектний нагляд, під час проведення «Обстеження технічного стану та паспортизації гідротехнічних споруд (гідровузол) ставка-накопичувача зворотних (шахтних) вод у балці Свистунова» у 2021 році не виявив порушень по експлуатації обвідного каналу та не надав додаткових рекомендацій по його утриманню. В паспорті технічного стану, книга 2, на с.20 обвідний канал визначено як - водоскидні споруди (для скидання поверхневого стоку). Тобто він не має призначення перехоплення, також в пункті 6 статі 44 ВК України визначені об`єкти які потрібно утримувати в належному стані - зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої. До водогосподарських споруд належать: накопичувані води для водопостачання, споруди для транспортування води, водні об`єкти виробничого призначення (меліоративні системи, водойми-охолоджувачі, рибогосподарські ставки), споруди для накопичування та транспортування зворотних вод та інші споруди відповідного призначення. Технічний пристрій - це виріб, механізм, технічний комплекс, агрегат і т. д., створений людиною штучний спосіб для здійснення будь-яких видів діяльності. Тобто водоскидна споруда не є технічним пристроєм або водогосподарською спорудою та не підпадає під жодне визначення, викладене в статі 44 ВК України. Крім того, судом не враховано, що вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкта (об`єкта контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім. Зобов`язання позивача самостійно визначити, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, які були неодноразово викладені, зокрема, у постановах від 05.03.2020 року у справі №640/467/19, від 23.04.2020 року у справі №160/5735/19, від 11.06.2020 року у справі №160/6502/19, від 26.11.2020 року у справі №160/11367/19. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про протиправність пункту 5 Припису та його скасування. Пунктом 6 Припису позивача зобов`язано забезпечити здійснення заходів, передбачених робочим проектом «Ліквідація шахти «Гігант», зокрема закінчення будівництва ставків-відстійників ємністю 30 тис, м3 для акумуляції зворотних (шахтних) вод, будівництво водовідвідної канави, виведення шахтних вод, осушення та рекультивація хвостосховища ЦЗФ шахти «Гігант». В обґрунтування даної вимоги припису відповідач посилається на статтю 44 Водного кодексу України, пункт 5.1 Плану заходів щодо поетапного зменшення обсягів скидання надлишків зворотних вод у р.Інгулець, поліпшення якості води у басейні зазначеної річки, Карачуновському водосховищі, водозаборі Інгулецької зрошувальної системи до 2025 року, затвердженого спільним наказом Мінекономрозвитку та Мінприроди від 08.11.2017 року №1622/405. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-УІІІ внесено до Бюджетного кодексу України зміни, які набрали чинності з 1 січня 2015 року, зокрема встановлено до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать видатки на програми природоохоронних заходів місцевого значення, заходи з проведення лабораторно- діагностичних, лікувально-профілактичних робіт бюджетними установами ветеринарної медицини, співфінансування (50 відсотків) проектів ліквідації підприємств вугільної і торфодобувної промисловості та витрат на утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі, проекти реструктуризації та ліквідації об`єктів підприємств гірничої хімії, підземного видобутку залізної руди, консервації ртутного виробництва, утримання водовідливних комплексів ( пункт 7 статті 90 Бюджетного кодексу України). З 1 січня 2019 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 22.11.2018 року № 2621-УІІІ виключно на обласний бюджет покладено здійснення видатків на виконання проектів реструктуризації та ліквідації об`єктів підприємств гірничої хімії, підземного видобутку залізної руди, та на місцевий бюджет видатки на програми природоохоронних заходів місцевого значення. Згідно пункту 7 статті 90 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать видатки на програми природоохоронних заходів місцевого значення, проекти реструктуризації та ліквідації об`єктів підприємств гірничої хімії, підземного видобутку залізної руди, консервації ртутного виробництва, утримання водовідливних комплексів. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на програми природоохоронних заходів місцевого значення. Відповідно до пункту 5.1 Плану заходів щодо поетапного зменшення обсягів скидання надлишків зворотних вод у р.Інгулець, поліпшення якості води у басейні зазначеної річки, Карачунівському водосховищі, водозаборі Інгулецької зрошувальної системи до 2025 року, затвердженого спільним наказом Мінекономрозвитку та Мінприроди від 08.11.2017 року №1622/405 на ДП «КШЗ» та Дніпропетровську облдержадміністрацію покладено завершення виконання заходів робочого проекту «Ліквідація шахти «Гігант», зокрема закінчення будівництва ставків - відстійників ємністю 30 тис. м3 для акумуляції зворотних (шахтних) вод, будівництво водовідвідної канави, виведення шахтних вод, осушення та рекультивація хвостосховища шахти «Гігант» (строк виконання робіт 2018-2020 роки) за рахунок коштів місцевих бюджетів. За вказаний період гроші із місцевого бюджету не було відділено, про що свідчать листи Управління Державної казначейської служби України у Центрально-Міського районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області № 03-06-06/354 від 16.09.2021 року та Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області № 09-06-06/15685 від 22.09.2021 року. Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 82 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на: видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України. Згідно ч. 2 статті 84 Бюджетного кодексу України рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Згідно ч 2 статті 176 Цивільного кодексу України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад. Дніпропетровська облдержадміністрація не здійснює фінансування вищевказаного Плану заходів щодо поетапного зменшення обсягів скидання надлишків зворотних вод у р.Інгулець, що підтверджується листами територіальних управлінь казначейської служби, відповідно відсутня вина ДП «КШЗ». Дана вимога також була предметом розгляду у справі №160/1611/20 за позовом ДП «КШЗ» до Державної екологічної інспекції про скасування пунктів Припису від 18.12.2019 року № 2/4-7. Постановою Верховного Суду від 17.11.2022 року у вказаній справі встановлено, що виконання пункту 12 Припису від 18.12.2019 року № 2/4-7 можливе лише в разі фінансування за рахунок бюджетних коштів робіт із закінчення заходів робочого проекту, в тому числі щодо будівництва ставків-відстійників. При цьому у вказаному пункті не визначено суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), які слід вжити ДП «Кривбасшахтозакриття» для усунення порушення (пункт 30 Постанови ВС від 17.11.2022 року). Відтак, апеляційний суд вважає, що пункт 6 Припису також є протиправним та належить скасуванню. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 Припису від 06 січня 2022 року № 529/4.3(Ц)-/7/21. Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновкі суду першої інстанції, тому у відповідності до вимог статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції належить скасуванню з прийняттм постанови про задоволення позовних вимог. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року в адміністративній справі №160/10022/22 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року в адміністративній справі №160/10022/22 скасувати. Позов Державного підприємства «Кривбасшахтозакриття» задовольнити. Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6 Припису Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 06 січня 2022 року № 529/4.3(Ц)-/7/21. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак