Постанова Київський апеляційний суд № 754/17483/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/17483/20 Провадження № 33/824/1125/2021 Головуючий в суді першої інстанції: Гринчак О.І. Доповідач: Трясун Ю.Р. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2021 року місто Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу захисника Куцицького Олександра Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисникаГКуцицького О.А. В С Т А Н О В И В: Постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови, 13 листопада 2020 року о 10 год. 10 хв. в м. Києві по вул. Пухівській ОСОБА_1 керував транспортним засобом «AudiQ7» з номерним знаком НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що слабко реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Куцицький О.А. просить скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року та закрити провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку із малозначністю, обмежившись усним попередженням. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується із постановою суду першої інстанції, вважає її такою що постановлена з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права. Захисник вказує, що наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є недопустимим доказом, оскільки він не вівся безперервно та складається із трьох файлів. Також апелянт зазначає, що на момент зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції він не перебував у стані сп`яніння, що підтверджується висновком Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 18 листопада 2020 року № 006483, відтак вчинене ним правопорушення, можна вважати малозначним. На думку захисника, сама по собі відмова від проходження огляду на стан сп`яніння не наражає інших учасників дорожнього руху на небезпеку, на відміну від керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи медикаментозного сп`яніння. Апелянт, посилаючись на рішення у справі «Ізмайлов проти Росії» Європейського суду з прав людини від 16 жовтня 2008 року зазначає, що при призначенні покарання для того щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи, відтак на думку захисника, оскільки у вчиненому правопорушенні вбачається малозначність діяння, то суд відповідно до ст. 22 КУпАП може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Крім того захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «Доберман охоронна компанія» та до його обов`язків, серед іншого, входить здійснення перевірок особового складу на постах охорони, що дислокуються на об`єктах всіх контрагентів товариства, а позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, на думку захисника, призведе до порушення його конституційного права на працю. Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Куцицького О.А., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в повній мірі дотримався вимог закону. Оскаржуючи постанову суду першої інстанції захисник зазначає, що відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського є неналежним доказом, оскільки відеозапис не вівся безперервно, однак такі доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому повністю відображена подія вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписах інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського вірно прийнятий як належний та допустимий доказ. Крім того в доводах апеляційної скарги апелянт не заперечує, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак вважає, що провадження щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку із малозначністю діяння, оскільки на момент відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, він не перебував у стані сп`яніння, що підтверджується відповідною довідкою. Так апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги наданий ОСОБА_1 висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 006483 від 18 листопада 2020 року, оскільки в межах даного провадження йому ставиться в провину порушення п. 2.5 ПДР України, а саме відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як вбачається із оскаржуваної постанови, суд при накладенні адміністративного стягнення врахував характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , наслідки вчиненого ним правопорушення та обґрунтовано визначив адміністративне стягнення у виді та розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд не погоджується із твердженням апелянта про те, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є малозначним порушенням. Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Так, апеляційний суд зазначає, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів. Крім того, відповідно до висновків Європейського суду з прав людини викладених у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відсутність негативних наслідків вчиненого ОСОБА_1 діяння, у даному випадку, не зменшує рівень суспільної небезпеки такого адміністративного правопорушення, а тому підстави для застосування положень ст. 22 КУпАП та звільнення його від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння, відсутні. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, а викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Куцицького О.А. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.Р.Трясун