Ухвала КЦС ВС № 488/5118/18

Ухвала 18 березня 2021 року м. Київ справа № 488/5118/18 провадження № 61-4116ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про захист прав споживачів та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм природного газу, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі - АТ «Миколаївгаз») про захист прав споживачів. Позов обґрунтував тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . 01 квітня 2016 року сторонами укладений договір з газопостачання та відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , проте фактично він проживає в квартирі АДРЕСА_2 . Будинок пустує, тільки інколи він буває там та користується газовими приладами короткий час. 10 січня 2018 року йому стало відомо про те, що до будинку приїхали працівники газової служби. Надалі йому було видано акт від 10 січня 2018 року про порушення № 00016126, в якому зазначено, що на газовому стояку на вводі зірвана пломба та таким чином має місце несанкціоноване відновлення газопостачання до будинку. Крім того, йому було надано розрахунок необлікованих об`ємів природного газу, нарахованих за несанкціоноване відновлення газоспоживання у період з 10 липня 2017 року до 09 січня 2018 року на суму 25 215,08 грн. Вважав складений акт недійсним, оскільки він складений за його відсутності, підпис на ньому йому не належить, його не було проінформовано про право внести до акта зауваження та заперечення, пломбу він не зривав, покази лічильника, які зазначені в акті є надуманими. На комісію з розгляду актів його не запрошували, копію протоколу засідання комісії він отримав у вересні 2018 року. Крім того, його не повідомили про припинення газопостачання за три дні. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив скасувати акт про порушення від 10 січня 2018 року та розрахунок необлікованих об`ємів природного газу та їх вартості, зобов`язати відповідача відновити розподіл природного газу за адресою будинок АДРЕСА_1 . У січні 2019 року АТ «Миколаївгаз» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм природного газу, в якому посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 існують договірні відносини щодо постачання газу до будинку АДРЕСА_1 . 03 серпня 2016 року газопостачання до вказаного будинку припинено у зв`язку із заборгованістю. 10 січня 2018 року під час здійснення перевірки відключення газопостачання до вказаного будинку виявлено несанкціоноване відновлення газоспоживання шляхом зриву пломб, про що складено акт перевірки, крім того було складено акт про порушення № 00016126, яким відповідача було викликано на розгляд акта на засідання постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення. 02 лютого 2018 року на засіданні комісії вирішено задовольнити акт про порушення. Крім того, комісією складено акт-розрахунок необлікованих об`ємів природного газу та їх вартості на загальну суму 25 215,08 грн. Посилаючись на викладене, АТ «Миколаївгаз» просило стягнути з відповідача зазначену заборгованість. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано розрахунок необлікованих об`ємів природного газу та їх вартості у розмірі 25 215,08 грн. У задоволенні вимог про скасування акта про порушення від 10 січня 2018 року № 00016126 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову АТ «Миколаївгаз» відмовлено. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ «Миколаївгаз» задоволено. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов АТ «Миколаївгаз» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Миколаївгаз» 25 215,08 грн заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм природного газу. У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ця справа є справою про захист прав споживачів та з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у цій справі (сума коштів, яка нарахована позивачу до сплати і ним оспорюється) становить 25 215,08 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100=227 000 грн). Такою ж є ціна позову за зустрічним позовом АТ « Миколаївгаз». Отже, відповідно до пункту 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційній скарзі немає посилання на зазначені випадки. Підстави для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відсутні. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про захист прав споживачів та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм природного газу відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко І. Ю. Гулейков Г. І. Усик