Постанова 4873 № 911/1120/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" березня 2021 р. Справа№ 911/1120/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Буравльова С.І. Суліма В.В. Без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі № 911/1120/20 (суддя Саванчук С.О.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Софія" Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення інфляйних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Софія" Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про стягнення інфляйних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором постачання природного газу № 1043/16-БО-17 від 15.12.2015, у зв`язку з чим, позивачем нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати. Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/1120/20 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Софія" Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" про стягнення інфляйних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання - відмовлено повністю. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача перед позивачем боргу з оплати вартості природного газу за Договором. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/1120/20 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним та ухваленим із порушенням норм процесуального права, а саме статей: 7, 86, 236, 238 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме приписів Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 заяву про самовідвід судді Майданевича Анатолія Григоровича від розгляду справи №911/1120/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 задоволено, матеріали справи №911/1120/20 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/1120/20 залишено без руху. Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2020 від скаржника надійшло підтвердження усунення недоліків апеляційної скарги. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Буравльов С.І., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/1120/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/1120/20, роз`яснено учасникам справи, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/1120/20 буде розглянуто без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи) Комунальне підприємство "Софія" Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Софія" Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу № 1043/16-БО-17 (далі - Договір), згідно з яким постачальник передає споживачеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 90 тис. куб.м. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.4 Договору). Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 7 924,18 грн. Згідно з п. 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу, відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу, сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу, погашається основна сума боргу (п. 6.4 Договору). Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору, постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно з п. 10.3 Договору, строк у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12 Договору). Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 сторонами до Договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м природного газу 6 595,50 грн., всього з ПДВ 7 914,60 грн. Додатковою угодою № 2 від 29.01.2016 сторонами до Договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м природного газу 6 436,50 грн., всього з ПДВ 7 723,80 грн. Додатковою угодою № 3 від 22.02.2016 сторонами до Договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м природного газу 6 452,50 грн., всього з ПДВ 7 743,00 грн. Додатковою угодою № 4 від 28.03.2016 сторонами до Договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м природного газу 7 506,00 грн.; пункт 12 викладено в наступній редакції: договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.04.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ, всього на суму 638 281,04 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: 31.01.2016- 278 791,79 грн.; 29.02.2016 - 180 404,79 грн.; 31.03.2016 - 159 358,69 грн.; 30.04.2016 - 19 725,77 грн. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору, якими встановлено, що зобов`язання з оплати газу здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, відтак, позивачем нараховані за періоди прострочення оплат за Договором пеню у розмірі 10 170,73 грн., на підставі пункту 8.2 Договору, 3 % річних у розмірі 702,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 0,56 грн. згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані за порушення строків виконання грошового зобов`язання, що визначені умовами Договору, що підтверджується наявними у матеріалах справи даними бухгалтерського обліку позивача. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон). Цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Статтею 1 Закону визначено, що заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ч. 1 ст. 2 Закону). Теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання"). Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними. Відповідно до пункту 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг невідшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016. Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто, до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому, застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Аналогічні висновки щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" містяться у численних постановах Верховного Суду, зокрема: від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 29.01.2019 у справі № 925/108/18 та ін. Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір постачання природного газу № 1043/16-БО-17 від 15.12.2015, згідно з яким постачальник передає споживачеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 90 тис. куб.м. На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ, всього на суму 638 281,04 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: 31.01.2016- 278 791,79 грн.; 29.02.2016 - 180 404,79 грн.; 31.03.2016 - 159 358,69 грн.; 30.04.2016 - 19 725,77 грн. Згідно з довідкою, що підписана заступником головного бухгалтера позивача та скріплена відбитком печатки підприємства, за балансовим рахунком відповідача, у період надання послуг з постачання газу, з 01.12.2015 по 31.01.2018, у відповідача відсутній борг за Договором з оплати вартості природного газу. Крім того, на підтвердження сплати грошових коштів відповідачем долучено платіжні доручення: № 84 від 24.02.2016 на суму 200 000,00 грн., № 135 від 29.03.2016 на суму 250 000,00 грн., № 156 від 12.04.2016 на суму 120 000,00 грн., № 161 від 15.04.2016 на суму 48 000,00 грн., № 284 від 24.06.2016 на суму 20 281,03 грн. Отже, матеріалами справи підтверджується відсутність у відповідача перед позивачем боргу з оплати вартості природного газу за Договором. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, при цьому, застосування приписів вказаної норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом, матеріали справи не містять, проте, заборгованість, за прострочення оплати якої позивачем нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, сплачена відповідачем до набрання чинності Законом - 30.11.2016 (остання оплата - 24.06.2016), а згідно з пунктом 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 10 170,73 грн., 3 % річних у розмірі 702,33 грн. та інфляційних втрат у розмірі 0,56 грн., що нараховані на фактично погашену заборгованість, на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи. Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/1120/20 залишити без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

3. Матеріали справи № 911/1120/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді С.І. Буравльов В.В. Сулім