Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1730/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" лютого 2021 р. Справа№ 911/1730/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Мальченко А.О. Чорногуза М.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі № 911/1730/20 (суддя Карпечкін Т.П.) За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників майна "Едельвейс" про стягнення 4 602,61 грн., - В С Т А Н О В И В : У 2020 році Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Об`єднання співвласників майна "Едельвейс" про стягнення 4 602,61 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив оплату поставленого газу, відповідно до Договіру купівлі-продажу природного газу № 1247/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 4 602,61 грн. з яких 3 687,81 грн. пені, 336,36 грн. 3% річних, 578,44 грн. інфляційних. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.09.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованих позивачем пені, процентів річних та інфляційні нарахуваннь, які нараховані в період і на заборгованість, яка погашена до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії". Одночасно з апеляційною скаргою Комунальне підприємство Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, а саме подати докази сплати судового збору в сумі 3 153 грн. 00 коп. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу. 07.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників майна "Едельвейс" (далі - Споживач, відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 1247/16-ТЕ-17 (далі - Договір) з Додатковими угодами. (а.с. 14-20). Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2016 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей природний, на умовах цього Договору. Згідно з п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року газ обсягом до 14 тис. куб. м. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.4 Договору). Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 року до 31.03.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (розділ 12 Договору). Сторонами було укладені додаткові угоди №№ 1, 2, якими вносились зміни до договору постачання природного газу щодо предмета договору, показників газу, порядку та умов його передачі, обліку, ціни, порядку та умов проведення розрахунків, прав та обов`язків сторін та строку дії договору. (а.с. 21-23). Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу протягом січня-березня 2016 року природний газ на загальну суму 33 045,18 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками Сторін та скріпленими їх печатками Актами приймання-передачі природного газу: б/н від 31.01.2016 року на суму 12 789,62 грн., б/н від 28.02.2016 року на суму 10 588,35 грн., б/н від 31.03.2016 року на суму 9 667,21 грн., які знаходяться в матеріалах справи. (а.с. 24-26). Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планової обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу. Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, оплату за природний газ проводив з простроченням за наведені в розрахунку позову періоди. У зв`язку з несвоєчасною оплатою природного газу позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 8.2. Договору 3 687,81 грн. пені за загальний період з 16.02.2016 року по 14.10.2016 року, 336,36 грн. 3% річних за загальний період з 16.02.2016 року по 16.10.2016 року, 578,44 грн. інфляційних за загальний період квітень-вересень 2016 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України. В матеріалах справи наявна довідка позивача по операціях відповідача за період з 01.12.2015 року по 30.11.2019 року за спірним договором, з якої вбачається, що оплата за отриманий природний газ здійснювалась відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 6.1 Договору Також, колегія суддів зазначає, що вказаною вище довідкою підтверджується те, що станом на 30.11.2016 року заборгованість у відповідача перед позивачем за отриманий природний газ була відсутня (повністю погашена 17.10.2016 року).(а.с. 29). Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договір. Між сторонами існували договірні відносини оплатної поставки газу (як різновид товару) на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору. За правовою природою договір постачання природного газу від 21.12.2015 року №1247/16-ТЕ-17 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Обов`язок з оплати за фактично переданий природний газ відповідачем належним чином виконаний не був, оскільки оплата вартості поставленого газу здійснена ним з порушенням встановлених договором строків, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою. (а.с. 31-40). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016 року, (надалі - Закон) законодавцем визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. За змістом статті 2 вищевказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Згідно статті 1 Закону України "Про теплопостачання" №2633-ІV від 02.06.2005 року теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом. Частиною 1 статті 3 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними. Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року. Водночас частиною 3 статті 7 вказаного Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом тобто до 30.11.2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому, застосування вказаної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача (боржника) до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 922/79/19. Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені обставини погашення заборгованості за поставлений природний газ протягом січня-березня 2016 року, на яку позивачем нараховано та заявлено до стягнення у даній справі пеню та три проценти річних, 17.10.2016, тобто до 30.11.2016 - набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на зазначену заборгованість не підлягають нарахуванню неустойка та проценти річних у силу положень ч. 3 ст. 7 цього Закону. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 687,81 грн. пені за загальний період з 16.02.2016 року по 14.10.2016 року, 336, 36 грн. 3% річних за загальний період з 16.02.2016 року по 16.10.2016 року, 578, 44 грн. Щодо доводів апелянта про те, що відповідач не підпадає під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки не включений до реєстру теплопостачальний організацій, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки за вимогами вищевказаного Закону право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише за умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ, у строк до набрання чинності цим Законом. При цьому, відповідно до 1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. З тих же підстав необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо ненадання відповідачем ліцензії. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі № 911/1730/20 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 року у справі №911/1730/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1730/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/1730/20.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1730/20. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді А.О. Мальченко М.Г. Чорногуз