Постанова 4815 № 564/2470/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2021 року м. Рівне Справа № 564/2470/20 Провадження № 22-ц/4815/362/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М., учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 03 грудня 2020 року (ухвалене у складі судді Грипіч Л.А.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У жовтні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором № б/н від 21 лютого 2011 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21.02.2011 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5000.00 грн. Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та у межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору. Однак, відповідач не виконує зобов`язання, внаслідок чого станом на 23.06.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 10 879,13 грн., яку Банк просить стягнути з відповідача. Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 03 грудня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору №б/н від 21.02.2011 року у межах кредитного ліміту у сумі 5000 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 967 грн.. У іншій частині позовних вимог - відмовлено. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 21.02.2011 року був ознайомлений та надав свою згоду саме на ті конкретні «Тарифи» та «Умови і Правила надання банківських послуг у Приватбанку» на які посилається позивач. Суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 1 907,40 грн. - заборгованості за нарахованою пенею, оскільки зазначені кошти були нараховані на підставі Витягу з Тарифів та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, однак позивачем не було доведено, що відповідач був ознайомлений і надав свою згоду саме на ці Тарифи та Умови. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості підлягають до задоволення у межах обумовленого сторонами кредитного ліміту, а саме: у розмірі 5 000,00 грн.. Покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило заочне рішення суду в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21.02.2011 року. Підписаною власноручно анкетою-заявою, відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що "Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умови та Правила надання банківських послуг та самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua". Відповідач під час отримання кредитної картки 21.02.2011 року особисто підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", у якій зазначені усі істотні умови договору, зокрема, розмір і порядок нарахування неустойки. Наголошує, що довідка про умови кредитування, що містить підпис відповідача, однак залишена судом без уваги. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що позивачем фактично оскаржується рішення суду щодо незадоволених вимог і враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не перевіряє законність рішення у частині, яка не оскаржується. Судом встановлено, що 21 лютого 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та АТ КБ "Приватбанк" договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому кредитний ліміт було збільшено до 5 000 грн.. Позичальник зобов`язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку www.privatbank.ua. Звертаючись до суду з позовом, позивач, посилався на те, що у порушення умов договору відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 23.06.2020 року становить 10 879,13 грн., з яких: 8 971,73 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0.00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 8 971,73 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 907,40 грн. нарахована пеня. На підтвердження погодження умов договору АТ КБ "Приватбанк" надано до матеріалів позовної заяви копію підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви, довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна", довідку про встановлення кредитного ліміту по картці, який з 08 грудня 2017 року складав 5000 грн., а з 05 серпня 2018 року 0.00 грн., довідку про видачу ОСОБА_1 кредитних карток, виписку про рух коштів по них, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також розрахунки заборгованості. Згідно з ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Крім того, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Як правильно зазначено місцевим судом, підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг банку немає. З огляду на їхній мінливий характер, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, ці умови не можна вважати складовою кредитного договору. Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, окрім особистих даних позичальника, не містить жодних даних щодо умов кредитування. Роздруківка ж із сайту банку не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто банк міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. У справах споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну, рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інше не відповідало б принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливило покладання на слабшу сторону невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. За таких обставин, вірним є використання при вирішенні спору у цій частині висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які в т.ч. викладені щодо правильного застосування норм права, порушених у апеляційній скарзі. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім підписаної анкети-заяви, позивач 21 лютого 2011 року підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду», яка містить, зокрема, умови щодо розміру базової процентної ставки - 3,0% в місяць, розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня = (пеня1)+ (пеня2), де: пеня(1)= (базова відсоткова ставка за договором) / 30-нараховується за кожний день прострочки кредиту, (пеня2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн. та більше. З вищевказаної довідки про умови кредитування вбачається, що сторони погодили відсотки у розмірі 3,0% в місяць, що становить 36,00% річних. У наданому АТ КБ "Приватбанк" розрахунку, заборгованість за користування кредитом обрахована за різними відсотковими ставками, зокрема, у розмірі більшому ніж погодили сторони у довідці про умови кредитування, а саме: 43,2%. Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, оскільки її розмір розрахований банком з урахуванням розміру процентів за ставками, що не були погоджені сторонами і які безумовно впливають на розмір пені. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом підлягають до задоволення у межах кредитного ліміту 5000,00 грн., оскільки поняття, порядок нарахування та природа виникнення простроченої заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, сторонами не узгоджувалося. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині. Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України", § 23). Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 03 грудня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М.