Ухвала КАС ВС № 815/1349/16

УХВАЛА 18 березня 2021 року Київ справа №815/1349/16 адміністративне провадження №Зв/9901/94/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Губської О.А., суддів: Білак М.В., Уханенка С.А., за участю секретаря судового засідання - Лісник Т.В., представник відповідача - Цимбалістого Т.О., розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 815/1349/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої заробітної плати, УСТАНОВИВ: І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: 1.1. визнати протиправними дії прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 10 лютого 2016 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; 1.2. стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату відповідно до положень визначених частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру»: за липень 2015 року - 12681 грн 22 коп, за серпень 2015 року - 40079 грн 58 коп, за вересень 2015 року - 46155 грн 86 коп, за жовтень - 2015 року - 33007 грн 92 коп, за листопад 2015 року - 55054 грн 72 коп, за грудень 2015 року - 62887 грн 50 коп, за січень 2016 року - 42228 грн, за лютий 2016 року - 10612 грн 86 коп, всього - 302707 грн 66 коп. ІІ. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року позов задоволено. 2.1. Визнано протиправними дії прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 10 лютого 2016 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру». 2.2. Стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату відповідно до положень визначених частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру»: за липень 2015 року - 12681 грн 22 коп, за серпень 2015 року - 40079 грн 58 коп, за вересень 2015 року - 46155 грн 86 коп, за жовтень 2015 року - 33007 грн 92 коп, за листопад 2015 року - 55054 грн 72 коп, за грудень 2015 року - 62887 грн 50 коп, за січень 2016 року - 42228 грн, за лютий 2016 року - 10612 грн 86 коп, всього - 302707 грн 66 коп.

3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 10 лютого 2016 року у розмірах встановлених частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. 4.1. Визнано протиправними дії прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року та з 1 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року відповідно до частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру». 4.2. Зобов`язано прокуратуру Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 15 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року та з 1 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року, виходячи з посадового окладу прокурора місцевої прокуратури, розмір якого визначений частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням сплачених сум. 4.3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 10 мінімальних заробітних плат у період з 15 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року, у розмірі 10 мінімальних заробітних плат у період з 15 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року, у розмірі 11 мінімальних заробітних плат у період з 1 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року, а з 30 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року розмір посадового окладу працівника прокуратури визначався постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування струкртури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року №505 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763). Суд апеляційної інстанції вказував, що позивач має право на одержання заробітної плати у розмірах, встановлених частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 15 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року, та з 1 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року.

6. Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року касаційну скаргу прокуратури Одеської області задоволено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

7. Суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону №1697-VII, а отже прокуратура Одеської області не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. ІІІ. Провадження за виключними обставинами 8. 25 травня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, в якій вона, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

9. Заявник вказує, що оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 визнано неконституційними положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

10. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про перегляд судового рішення передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Губські О.А., суддям Білак М.В., Радишевської О.Р. 11. 01 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за такою заявою.

12. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02 липня 2020 року на 10 годину 00 хвилин.

13. Відповідно до розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року № 1129/0/78-20, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Радишевської О.Р., яка входить до складу колегії суддів, з метою дотримання строку розгляду цієї справи, здійснено заміну судді Радишевської О.Р. на суддю Уханенка С.А.

14. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої заробітної плати зупинено до винесення рішення об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/1628/18.

15. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року поновлено провадження у справі №815/1349/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої заробітної плати. Призначено справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 18 березня 2021 року о 14 год 30 хв. IV. Позиція інших учасників справи

16. Прокуратура Одеської області надала до суду відзив на заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами, в якому просить в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року за виключними обставинами відмовити. 16.1. У відзиві на заяву Прокуратура Одеської області вказує, що Рішенням Конституційного Суду України не має ретроспективності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 23.01.2019 (справа № 820/2462/17), від 19.11.2018 (справа №755/4893/18 (755/18431/15), від 15.05.2019 (справа № 640/20317/16), від 23.12.2019 (справа № 814/1274/17), від 17.03.2020 (справа № 826/7286/18), правові висновки у яких є обов`язковими для врахування судами при вирішенні аналогічних правовідносин згідно вимог частини 5 статті 242 КАС України. Визнані неконституційними положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у відповідній частині втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 26.03.2020 і саме з цієї дати оплата праці регулюється нормою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», яка не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. З огляду на це, визнання таким, що не відповідає Конституції України та є неконституційним положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у наведеному значенні має наслідком втрату ним чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, про що й зазначено у його тексті, у зв`язку з чим із втратою чинності даною нормою не спричинено правових наслідків для спірних правовідносин до моменту визнання її неконституційною. 16.2. На думку відповідача, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Таку правову позицію викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 808/1628/18. Водночас, згідно положень пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, утім у постанові ВАСУ від 19.04.2017 відсутні висновки і посилання на застосування до цих правовідносин положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що є підставою для відхилення цієї заяви позивача про перегляд постанови ВАСУ - за відсутністю процесуальних підстав для її перегляду.

17. Позивач 17 березня 2021 року надіслала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі. 17.1. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року з підстав, викладених у письмовому відзиві. V. Джерела права й акти їхнього застосування

18. Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

19. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

20. Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

21. Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон №2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.

23. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

24. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону № 2136-VIII. Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що КСУ у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання. VІ. Позиція Верховного Суду

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої позивачкою заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, Суд виходить з такого.

26. Зі змісту наведених норми вбачається, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України (далі також - КСУ) змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

27. Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

28. Також у Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 КСУ вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їхнього виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.

29. Рішенням КСУ від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України» визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

30. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення КСУ визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

31. Таким чином, дія положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (які наділяли КМУ повноваженнями встановлювати порядок та розміри виплати заробітної плати прокурорам) втратила чинність 26 березня 2020 року. Спірні правовідносини між сторонами виникли до зазначеної дати.

32. За таких обставин Рішення КСУ від 26 березня 2020 року № 2-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного Рішення КСУ, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, про що правильно вказано судом апеляційної інстанції.

33. Аналогічного висновку щодо оцінки як виключної обставини Рішень КСУ дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 825/3135/15-а, від 23 грудня 2020 року у справі № 826/20084/14, від 28 жовтня 2020 року у справі № 823/2372/17 і підстави відступлення від нього відсутні.

34. Подібний висновок також висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19, за яким рішення КСУ має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено КСУ безпосередньо у тексті ухваленого рішення).

35. Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (пункт 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18).

36. За таких обставин рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України» на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

37. Суд також указує, що зі змісту пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України випливає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

38. Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.

39. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18.

40. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним, у контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

41. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року в справі №808/2492/18.

42. При цьому, в постанові Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року посилання на пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України» відсутнє.

43. Крім того, Суд ураховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини однією з визначальних обставин, за яких легітимні (законні) очікування можуть охоронятися статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є законодавче закріплення права особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат тощо) або коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Однак не можна вважати законним очікування, коли у національному законодавстві відсутня норма права, яка передбачає право особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат, тощо) (рішення від 26 червня 2014 року в справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 і 71378/10).

44. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що в національному законодавстві на момент прийняття рішення Верховної Ради України від 25.12.2014 №59-VIII про звільнення позивачки із посади судді, норми статті 136 Закону №2453-VI, які передбачали виплату суддям вихідної допомоги у разі виходу у відставку, були виключені, а отже, підстави стверджувати про порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні.

45. За таких обставин і законодавчого регулювання Суд не вбачає підстав для скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року у справі №826/15473/15. Керуючись статтями 250, 361-369 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року у справі №815/1349/16 . Постанову Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року у справі №815/1349/16 залишити в силі. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий О. А. Губська Судді М. В. Білак С.А. Уханенко