Постанова 4855 № 640/25714/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25714/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа: Рада адвокатів міста Києва про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною та скасувати відповідь Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України від 02 вересня 2019 року №1153/0/2-19, - зобов`язати відповідача внести відомості до Єдиного реєстру адвокатів України відповідно до вимог частини другої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо адвоката ОСОБА_1 - керуючого АБ «Адвокат Білицький» на підставі витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії АА №028711 від 18 квітня 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального практику, а також не враховано неодноразово викладену правову позицію Верховного Суду. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення відповідача перешкоджає професійній діяльності позивача, хоча позивачем відповідно до законодавства України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» виконані всі вимоги, щоб отримати право працювати адвокатом: сплачені необхідні платежі, успішно складено кваліфікаційний іспит, пройдено стажування, прийнято присягу адвоката, отримано свідоцтво про права на заняття адвокатською діяльністю, адвокатську діяльність здійснює у формі адвокатського бюро з 02.03.2018 року. Апелянт зазначає, що на момент отримання свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту підстави вважати цей документ недійсним, а КДКА нелегітимною були відсутні, а тому наявність певних спорів між третіми особами відносно статусу КДКА м. Києва, у якій позивачем добросовісно складено іспит та про що отримано відповідне свідоцтво, не може бути перешкодою чи підставою для позбавлення позивача права на заняття адвокатською діяльністю, на набуття якого позивач мав законне сподівання, складаючи відповідний іспит та добросовісно вчиняючи передбачені законом дії. Окрім того, позивач вказує, що постановою Верховного Суду від 06 липня 2019 року у справі № 855/229/19 було встановлено обставини того, що ОСОБА_1 є адвокатом з огляду на наявність відповідного посвідчення та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Також, позивач посилається на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, постанову від 02 червня 2020 року у справі № 826/10717/18, від 11 червня 2020 року у справі № 826/1765/18, від 10 вересня 2020 року у справі № 826/2079/18, а також на рішення Європейського суду з прав людини в контексті доступу до професії адвоката. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа: Рада адвокатів міста Києва про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов`язання вчинити дії, та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. 28 січня 2021року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, в якому відповідач повністю підтримував позицію суду першої інстанції та вказував про відсутність правових підстав для задоволення вимог апелянта. Зокрема, відповідач у відзиві зазначив, що позивач склав кваліфікаційний іспит в органі, який не наділений повноваженнями приймати кваліфікаційні іспити та видавати свідоцтва про їх складення, рішення на підставі якого проведено оцінку стажування позивача та вирішено видати свідоцтво про права на заняття адвокатською діяльністю, та саме свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видані не уповноваженими особами. Однією із основних умов отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є складення присяги адвоката України перед радою адвокатів регіону. Втім, позивачем не пройдена процедура отримання права на заняття адвокатською діяльністю, передбачена Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не здобуто статус адвоката. Також, відповідач вказує, що доказів звернення до належного адміністратора ЄРАУ Першого рівня - Ради адвокатів міста Києва, позивачем не надано, а витяги серії АА № 020442 від 27.02.2018, серії АА №020108 від 21.03.2018 та серії АА №028711 від 18.04.2019, надані позивачем нібито з Єдиного реєстру адвокатів України підписані ОСОБА_2 як головою Ради адвокатів міста Києва не є належними доказами та офіційними документами, які підтверджують внесення відомостей до бази даних ЄРАУ у розумінні статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». 01 лютого 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 на обґрунтування правової позиції, викладеної позивачем в апеляційній скарзі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року суду апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність заслухати усні пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні для встановлення відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинами справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа: Рада адвокатів міста Києва про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов`язання вчинити дії було призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 березня 2021 року. Також було витребувано у ОСОБА_1 підтвердження звернення до Ради адвокатів м. Києва для внесення відомостей щодо нього як адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України, за наслідком чого відповідну інформацію було внесено до Єдиного реєстру адвокатів України згідно з долученими до позовної заяви позивачем витягами серії АА № 020042 від 27.02.2018 року, серії АА № 020108 від 21.03.2018 року, серії АА № 028711 від 18.04.2019 року. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа: Рада адвокатів міста Києва про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов`язання вчинити дії на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи. 01 березня 2021 року на виконання ухвали суду ОСОБА_1 було подано заяву, до якої додано засвідчені копії підтвердження звернення до Ради адвокатів міста Києва для внесення відомостей щодо нього як адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України у відповідності до частини четвертої статті 14, статті 17, пункту 9 частини четвертої статті 48, пункту 4 частни четвертої саттіт 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». 03 березня 2021 року позивачем було подано клопотання про долучення доказів, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осбі-підприємців та громадських формувань, створений 27.01.2019 року, заяву про внесення відомостей до ЄРАУ на ім`я відповідача від 28.01.2018 року, заяву про внесення відомостей до ЄРАУ на ім`я відповідача від 13.08.2019 року, інформацію про юридичну особу Рада адвокатів міста Києва станом на 11.12.2019 року, інформацію про юридичну особу Рада адвокатів міста Києва станом на 03.03.2021 року, фінансовий звіт АБ «Адвокат Білицький» за 2020 рік від 01.03.2021 року, квитанцію № 2 про прийняття звіту від 01.03.2021 року. 03 березня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли письмові пояснення Ради адвокатів міста Києва, в яких третя особа заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та вказувала, що позивач не є особою, яка має право здійснювати адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції 03 березня 2021 року колегією суддів були оглянуті оригінали наданих позивачем присяги адвоката України від 22.02.2018 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6060 від 22.02.2018 року за підписом ОСОБА_2, посвідчення адвоката України ОСОБА_1, оригіналу витягу серії АА № 020042 з Єдиного Реєстру адвокатів України за підписом ОСОБА_2, оригіналу витягу серії АА № 020108 з Єдиного Реєстру адвокатів України за підписом ОСОБА_2, оригіналу витягу серії АА № 028711 з Єдиного Реєстру адвокатів України за підписом ОСОБА_2. З наданих позивачем вищевказаних оригіналів документів у відкритому судовому засіданні апеляційним судом було виготовлено копії, які долучено до матеріалів справи. Також. 16 березня та 17 березня 2021 року позивачем та його представником було подано додаткові пояснення, в яких викладено доводи, ідентичні тим, що були наведені в апеляційній скарзі та наданим усним поясненням у судовому засіданні. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, наданих позивачем, відповідачем та третьою особою письмових пояснень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як було встановлено апеляційним судом, позивач 27.06.2017 року склав кваліфікаційні іспити для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, що підтверджується свідоцтвом про складення кваліфікаційного іспиту від 27.06.2017 року серії КВ № 000843, виданим КДКА м. Києва за підписом ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 25). 14.07.2017 року головою Радою адвокатів міста Києва ОСОБА_2 позивачу було видано направлення серії КВ № 00365 на стажування до адвоката ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 31). У подальшому позивач пройшов стажування і 08.02.2018 року захистився на засіданні Ради адвокатів м. Києва, у зв`язку із чим, Радою адвокатів м. Києва прийнято рішення від 08.02.2018 року № 7 про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 1, а.с. 41). Позивач 22.02.2018 року склав присягу адвоката України (т. 1 а.с. 49) та на підставі рішення Ради адвокатів м. Києва від 08.02.2018 року № 7 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6060 від 22.02.2018 року (т. 1, а.с. 50). Станом на дату подання адміністративного позову позивач здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського бюро «Адвокат Білицький» (код ЄДРПОУ 41976418), як засновник (керівник) адвокатського бюро, адреса: вул. Дарвіна,7, офіс 3, м. Київ, 01004, право на зайняття адвокатською діяльністю не зупинено/не припинено, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 27.02.2018 року, а також 21.03.2018 року позивач подавав до Ради адвокатів м. Києва необхідні для внесення до Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРА України) документи, а саме: заяву про внесення відомостей до ЄРА України; копію паспорту, РНОКПП, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; документ, що підтверджує адресу робочого місця. квитанції від 27.02.2018 року про сплату щорічного внеску адвоката на забезпечення адвокатського самоврядування. Відомості щодо ОСОБА_1 як адвоката, було внесено до ЄРА України Радою адвокатів міста Києва, що підтверджується відповідним витягами серії АА № 020042 з Єдиного Реєстру адвокатів України за підписом ОСОБА_2, серії АА № 020108 з Єдиного Реєстру адвокатів України за підписом ОСОБА_2 , серії АА № 028711 з Єдиного Реєстру адвокатів України за підписом ОСОБА_2 (оригінали було досліджено в судовому засіданні). Оскільки відомості щодо позивача як адвоката не відображались в ЄРА України, 13 серпня 2019 року позивачем направлено засобами електронного зв`язку до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України заяву про внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України відповідно до вимог частини другої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) щодо адвоката ОСОБА_1 - керуючого АБ «Адвокат Білицький» на підставі витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії АА №028711 від 18 квітня 2019 року, про що просив надати відповідь у встановлений Законом строк. 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримав відповідь про відмову у задоволенні заяви з тих підстав, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №6060 від 22 лютого 2018 видано та підписано не уповноваженою на те особою ОСОБА_2, у зв`язку з чим у адміністраторів бази даних ЄРАУ на Першому та Другому рівнях відсутні правові підстави для внесення відомостей стосовно позивача до Єдиного реєстру адвокатів України. Вважаючи таку відповідь та відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України відповідно до вимог частини другої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо адвоката ОСОБА_1 протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури стосовно ОСОБА_2 не скасовані та є чинними, тому участь у роботі органів адвокатського самоврядування зазначеної особи у період, коли позивачем отримані витяги з ЄРАУ виключена, що дає підстави для висновку, що надані позивачем витяги не є належними та достовірними доказами, тому не можуть братися судом до уваги. З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу на його заяву від 13 серпня 2019 року надано обґрунтовану, повну та вичерпну відповідь стосовно обставин відсутності відомостей про нього як про керівника АБ «Адвокат Білицький» в ЄРАУ. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року N 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 5076-VI). Статтею 45 Закону № 5076-VI передбачено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Національна асоціація адвокатів України, зокрема, забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 5076-VI організаційними формами адвокатського самоврядування, зокрема є рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України. Згідно з частиною першою, пунктами 4, 13 частини четвертої статті 55 Закону №5076-VI в період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України. Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України. Рада адвокатів України здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України. В силу статті 17 Закону № 5076-VI Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом. Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи. Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом. У пункті 9 частини четвертої статті 48 Закону № 5076-VI передбачено, що Рада адвокатів регіону, окрім іншого, забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України. Статтею 57 Закону № 5076-VI встановлено, що рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями. Частиною шостою статті 17 Закону № 5076-VI обумовлено, що порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України. Відповідно до пункту 1 Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, Рада адвокатів України діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України, є національним органом адвокатського самоврядування, на який державою покладено виконання у період між з`їздами адвокатів України публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного інституту, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі адвокатури України. Згідно з пунктами 1.1. - 1.4. Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26 (далі - Порядок № 26) Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Рада адвокатів України забезпечує ведення ЄРАУ, координує діяльність, здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення рад адвокатів регіонів щодо внесення ними відомостей до ЄРАУ та надання витягів з нього згідно цього Порядку. Внесення відомостей до ЄРАУ здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України за правилами цього Порядку. Рада адвокатів України забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення ЄРАУ, надання реєстраторам доступу до нього, збереження і захист даних, що містить ЄРАУ, надає роз`яснення, проводить навчання щодо наповнення та користування ЄРАУ, а також виконує інші функції, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», цим Порядком. Пунктом 2.1. Порядку № 26 обумовлено, що відомості до ЄРАУ вносяться за дворівневим принципом. Перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радами адвокатів регіонів, Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України. За приписами пунктів 2.8, 2.9 Порядку № 26 відомості, що підлягають внесенню до ЄРАУ, включаються до нього адміністратором бази даних ЄРАУ ради адвокатів регіону не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та рішеннями Ради адвокатів України. Інформація, внесена до ЄРАУ у відповідності до правил системи бази даних ЄРАУ адміністратором бази даних ЄРАУ ради адвокатів регіону, є відомостями (інформацією) Першого рівня і є не доступними (не відкритими) для користувачів на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Пунктом 2.13. Порядку № 26 обумовлено, що адміністратори бази даних ЄРАУ Секретаріату Ради адвокатів України перевіряють правильність, повноту та точність інформації (відомостей) внесеної на Першому рівні, а також скан-копії документів, які є підставою для внесення таких відомостей у відповідності до цього Порядку, слідуючи вказівкам системи бази даних, корегують її у випадку необхідності та затверджують її. Відповідно до пункту 2.15. Порядку № 26 у момент затвердження адміністратором ЄРАУ Другого рівня відомостей, отриманих від адміністратора ЄРАУ Першого рівня, вони набувають статусу відомостей (інформації) Другого рівня і стають активними та відкритими на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України для загального доступу, за винятком випадків, передбачених цим Порядком. Як було встановлено апеляційним судом, 27.06.2017 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № КВ 000843 (т. 1, а.с. 25), пройшов стажування, у зв`язку із чим Радою адвокатів міста Києва прийнято рішення № 7 від 08 лютого 2018 року про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6060 (т. 1, а.с. 50). 22 лютого 2018 року позивач склав присягу адвоката (т. 1, а.с. 49). При цьому, складення присяги адвоката України розглядається законодавцем як церемоніальна процедура, що визначає початок набуття повноважень (доступ до професії), а також взяття на себе особою, призначеною на відповідну посаду, зобов`язань щодо належного виконання своїх службових обов`язків за такою посадою. Слід зазначити, що професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у пункті 165 рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) вказано, що: "приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру" (див. рішення від 07 серпня 1996 року у справі "С. проти Бельгії" (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом" (див.рішення у справі "Прітті проти Сполученого Королівства" (Pretty v. The United Kingdom), заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002-III). Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16 грудня 1992 року у справі "Нємець проти Німеччини" (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (див. рішення у справах "Сідабрас та Джяутас проти Литви" (<…>), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII, та "Бігаєва проти Греції" (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28 травня 2009 року). Питання щодо допуску до професії адвоката неодноразово були предметом розгляду Європейським судом з прав людини. Так, зокрема у пунктах 33 - 35 рішення цього міжнародного судового органу від 28 травня 2009 року у справі "Бігаєва проти Греції" (Bigaeva v. Greece), заява №26713/05, ЄСПЛ, визнаючи порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на професію адвоката вказав, що в цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката. ЄСПЛ зазначає, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов`язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії адвокатів неочікувано поставив під сумнів професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж Колегія адвокатів надала дозвіл на те, що заявниця вісімнадцять місяців свого професійного життя присвятила виконанню умов про передбачене Колегією адвокатів стажування. З урахуванням природи та підстав такого стажування, так як вони встановлені в законодавстві держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування (п. 33 рішення у справі "Бігаєва проти Греції" (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05). У пункті 34 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що держава-відповідач надала докази того, що заявниця була допущена до процедур, пов`язаних з отриманням свідоцтва адвоката через недбалість. ЄСПЛ вважає, що навіть якщо припустити, що спершу заявниця була допущена до стажування внаслідок помилки зі сторони Колегії адвокатів, і що, відповідно, мова не йшла про мовчазну згоду щодо її права на участь в екзаменах після стажування всупереч її громадянства, однієї цієї складової було б недостатньо, щоб посягати на професійне життя заявниці. Дійсно, питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до її участі в екзаменах, а саме її громадянство, достатньо обгрунтованим не є першочерговим у цій справі. Суттєвим є той факт, що влада надала дозвіл заявниці пройти передбачене стажування, хоч було зрозуміло, що по закінченню стажування вона не отримає право брати участь в екзаменах в адвокатуру. (п. 34 рішення у справі "Бігаєва проти Греції" (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05). З огляду на наведене, у пункті 35 рішення у справі "Бігаєва проти Греції" (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05 ЄСПЛ вказав, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ у справі "Бігаєва проти Греції" (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, слід зазначити, що у спірних правовідносинах дії відповідача мають вплив на приватне життя позивача в аспекті доступу до професії. Таким чином, колегія суддів вважає встановленими обставини про те, що позивач у відповідності до вимог та процедури, визначеної Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, має гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності. Однією із законодавчих вимог, що забезпечує реалізацію адвокатом його повноважень є включення про нього інформації до Єдиного реєстру адвокатів України та її відображення на офіційному веб-сайті Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» (www.unba.org.ua), а невключення чи невідображення цієї інформації є перешкодою для здійснення адвокатом його діяльності. Колегія суддів звертає увагу, що доводи відповідача, вказані як в оскаржуваній відповіді від 02.09.2019 року №1153/0/2-19, так і викладені в подальшому у відзиві на апеляційну скаргу та інших письмових поясненнях, фактично зводяться до того, що Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України по суті заперечує факт набуття ОСОБА_1 статусу адвоката. Відповідач зазначає, що стосовно ОСОБА_1 відомості в ЄРАУ відсутні та адміністратором Першого рівня бази даних ЄРАУ не вносились. Також, у оскаржуваній відповіді від 02.09.2019 року №1153/0/2-19 відповідач вказує, що враховуючи відсутність відомостей щодо ОСОБА_1 в ЄРАУ, а також те, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6060 від 22.02.2018 року видано та підписано не уповноваженою на те особою - ОСОБА_2 , у адміністраторів бази даних ЄРАУ на Першому та Другому рівнях відсутні правові підстави внесення відомостей стосовно позивача в Єдиний реєстр адвокатів України. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції також виходив з того, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури стосовно ОСОБА_2 не скасовані та є чинними, тому участь у роботі органів адвокатського самоврядування зазначеної особи у період, коли позивачем отримані витяги з ЄРАУ - виключена, що дає підстави для висновку, що надані позивачем витяги серії АА №020042 від 27 лютого 2018 року, серії АА №020108 від 21 березня 2018 року та серії АА №028711 від 18 квітня 2019 року не є належними та достовірними доказами, тому не можуть братися судом до уваги. Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими та наголошує, що позивачем були вчинені всі залежні від нього дії щодо отримання статусу адвоката, у тому числі складено кваліфікаційний іспит та отримано відповідне свідоцтво. Станом на час складення позивачем іспиту Київська міська кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури була зареєстрована як юридична особа і не була визнана нелегітимним та неуповноваженим органом на видачу свідоцтв про складання кваліфікаційного іспиту адвокатами. На момент отримання позивачем свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту підстави вважати цей документ недійсним, а КДКА нелегітимною були відсутні. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 826/10717/18, від 11 червня 2020 року у справі №826/1765/18, від 10 вересня 2020 року у справі № 826/2079/18. Факт внесення відомостей щодо ОСОБА_1 як адвоката до ЄРАУ Радою адвокатів міста Києва підтверджується відповідними витягами серії АА № 020042 з Єдиного Реєстру адвокатів України за підписом ОСОБА_2, оригіналу витягу серії АА № 020108 з Єдиного Реєстру адвокатів України за підписом ОСОБА_2, оригіналу витягу серії АА № 028711 з Єдиного Реєстру адвокатів України за підписом ОСОБА_2, оригінали яких було досліджено в судовому засіданні. Щодо доводів про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивач склав кваліфікацінйи іспит в органі, який не наділений повноваженнями приймати кваліфікаційній іспити та видавати свідоцтва про їх складення, рішення на підставі якого проведено оцінку стажування позивача та вирішено видати свідоцтво про права на заняття адвокатською діяльністю, та саме свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видані не уповноваженими особами, то колегія суддів наголошує, що наявність певних спорів між третіми особами відносно статусу КДКА міста Києва, у якій позивачем добросовісно складено іспит, внаслідок чого отримано відповідне свідоцтво, не може бути перешкодою чи підставою для позбавлення позивача права на зайняття адвокатською діяльністю, на набуття якого він мав законне сподівання, складаючи відповідний іспит та добросовісно вчиняючи передбачені законом дії. Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 826/10717/18. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. При цьому, щодо посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі № 826/16397/18, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 346 КАС України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати. Оскільки від наведених вище неодноразово викладених правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, така правова позиція є сталою, тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. Враховуючи, що оскаржувана відповідь Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України від 02 вересня 2019 року №1153/0/2-19 фактично є відмовою внести до Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_1 , яка свідчить про допущення відповідачем протиправною бездіяльності та порушення права позивача на доступ до професії, колегія суддів вважає наявними правові підстави для визнання протиправною останньої. При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, колегія суддів виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При обранні належного способу захисту, колегія суддів зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Таким чином, встановивши порушення прав позивача, суд має обрати такий спосіб захисту, який з урахуванням конкретних обставин справи буде ефективним з точки зору частини першої статті 2 КАС та статті 13 Конвенції та виключатиме можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача внести відомості до Єдиного реєстру адвокатів України відповідно до вимог частини другої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо адвоката ОСОБА_1 - керуючого АБ «Адвокат Білицький» на підставі витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії АА №028711 від 18 квітня 2019 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа: Рада адвокатів міста Києва про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов`язання вчинити дії. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, наданих позивачем, відповідачем та третьою особою письмових пояснень,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року - задовольнити повністю. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа: Рада адвокатів міста Києва про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю. Визнати протиправною та скасувати відповідь Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України від 02 вересня 2019 року №1153/0/2-19, Зобов`язати Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України внести відомості до Єдиного реєстру адвокатів України відповідно до вимог частини другої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо адвоката ОСОБА_1 - керуючого АБ «Адвокат Білицький» на підставі витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії АА №028711 від 18 квітня 2019 року. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст виготовлено 18 березня.2021 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна