Постанова 4824 № 755/14321/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 755/14321/13-ц провадження № 22-ц/824/1237/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кирилюк Г.М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Мариненко Я. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Олійник Оксани Василівни про роз`яснення судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у складі судді Савлук Т. В., встановив: Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року заперечення позивача ОСОБА_1 щодо розгляду справи за правилами спрощеного провадження задоволено. Розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Визначено дату та місце підготовчого судового засідання. У підготовче засідання викликано сторони у справі. 11.02.2020 представник ОСОБА_1 - адвокат Олійник О. В. звернулася до суду з заявою про роз`яснення ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року про розгляд справи у загальному позовному провадженні щодо строків та порядку подання заяв по суті справи. Свої доводи мотивувала тим, що судом не визначені строки подання заяв по суті справи, не зазначено результатів вирішення заяв і клопотань позивача, а тому не зрозуміло як виконувати ухвалу від 13.12.2019 р. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року в задоволенні заяви про роз`яснення ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року про розгляд справи у загальному позовному провадженні відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 14 лютого 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. 18.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свої доводи мотивує тим, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. 22.02.2021 ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій зазначив про заперечення проти вимог апеляційної скарги, яка на думку останнього подана з метою затягнути розгляд справи по суті в суді першої інстанції. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення судової повістки-повідомлення за адресою, яка зазначена в її апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 (а.с.246 т.6). Відповідно до роздруківки із сайту АТ "Укрпошта", поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 0318630074460 з 12.03.2021 знаходилось у точці видачі в м. Херсон, 16.03.2021 відправлення під час доставки вручено не було ( а. с. 248 т.6). Згідно довідки секретаря суду, повідомити ОСОБА_1 про дату розгляду справи по зазначеному в матеріалах справи телефону не виявилося можливим, оскільки остання починаючи з 03.03.2021 на телефонні дзвінки не відповідала (а.с. 247 т.6). Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина третя статті 27 ЦПК України). Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Відповідно до пунктів 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Принцип юридичної визначеності, як складова частина конституційного принципу верховенства права, зобов`язує скаржника самостійно цікавитися перебігом розгляду його скарги в суді апеляційної інстанції. Тривала відсутність такого інтересу з боку скаржника свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та зловживання правом на апеляцію. Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року заперечення позивача ОСОБА_1 щодо розгляду справи за правилами спрощеного провадження задоволено. Розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Визначено дату та місце підготовчого судового засідання. У підготовче засідання викликано сторони у справі. Відмовляючи в задоволені заяви про роз`яснення вказаної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала суду про розгляд справи у загальному позовному провадженні не є остаточним судовим рішенням суду, яким закінчено провадження у цивільній справі, підстави для роз`яснення судового рішення, передбачені ст.271 ЦПК України відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до положень статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Згідно із положеннями частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що відповідно до статті 221 ЦПК України роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення. Судове рішення, яке просила роз`яснити представник ОСОБА_1 - адвокат Олійник О. В., за своїм видом є ухвалою про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, постановленої за наслідками заперечення представника ОСОБА_1 проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження ( ч.4 ст. 277 ЦПК України). Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, воно не допускає кілька варіантів тлумачення, у ньому викладені мотиви, наведено висновок з посиланням на відповідні норми права, який не є незрозумілим, а тому відсутні підстави для його роз`яснення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 18 березня 2021 року. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк