Постанова 4824 № 372/3323/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 372/3323/19 номер провадження: 22-ц/824/623/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренка Олексія Володимировича на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року у складі судді Зінченка О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Щур Олег Іванович, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Одинцова Світлана Олександрівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Яни Олександрівни, про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила: - визнати недійсною з моменту видачі довіреність від 30 липня 2014 року, що була посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального з округу Кардаш Я.О., зареєстрована в реєстрі за №560, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником в усіх без винятку питаннях, що стосуються продажу від її імені 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223151000:06:017:0053, та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1169 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3223151000:06:017:0054, які розташовані по АДРЕСА_1 ; - визнати недійсною з моменту видачі довіреність від 31 липня 2014 року, що була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Одинцовою С.О., зареєстрована в реєстрі за № 1119, якою ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником в усіх без винятку питаннях, що стосуються продажу від імені позивача 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223151000:06:017:0053, та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1169 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223151000:06:017:0054, які розташовані по АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі - продажу земельної ділянки від 08 серпня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського міського нотаріального округу Щуром О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 871; - визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі - продажу земельної ділянки від 08 серпня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського міського нотаріального округу Щуром О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 861; - визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223151000:06:017:0053, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1169 га, кадастровий номер 3223151000:06:017:005, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на свою користь земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223151000:06:017:0053, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку площею 0,1169 га, кадастровий номер 3223151000:06:017:0054, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та житловий будинок, які розташовані по АДРЕСА_1 ; - зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з моменту набрання законної сили судовим рішенням звільнити спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 . У жовтні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дулапчій С.С. подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення вказаного вище позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3223151000:06:017:0053, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку площею 0,1169 га, кадастровий номер 3223151000:06:017:0054, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та житловий будинок, які розташовані по АДРЕСА_1 й заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивач була потерпілою у кримінальному провадженні № 12014110230000938 від 20 листопада 2014 року, яке розслідувалось слідчим відділом Обухівського ВП ГУ НП в Київській області за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та було закрито, оскільки не розслідувалось належним чином. В рамках вказаного кримінального провадження було накладено арешт на відчуження спірних земельних ділянок та житлового будинку. Проте у зв`язку із закриття кримінального провадження арешт із цього нерухомого майна було знято. Тому представник позивача вважала, що спірні земельні ділянки та житловий будинок без відома позивача можуть бути відчужені на користь третіх осіб, а відтак, у разі невжиття заходів забезпечення позову може бути утруднено чи унеможливлено виконання рішення суду. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року заяву представника позивача - адвоката Дулапчій С.С. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223151000:06:017:0053, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,1169 га, кадастровий номер 3223151000:06:017:0054, призначену для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 та заборонено іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Дмитренко О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є немотивованою. Суд не з`ясував факт існування обставин стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Зазначає, що кримінальне провадження було закрито на початку травня 2020 року, однак позивачка з відповідним клопотанням звернулась до суду тільки в жовтні 2020 року. Тобто обґрунтування позивачки в заяві про забезпечення позову зводяться тільки до того, що до травня 2020 року існував арешт майна в рамках кримінального провадження, тому на час звернення до суду із заявою про застосування заходів забезпечення і виникла необхідність, оскільки на даний час жодного обтяження на майно відповідача не накладено. За таких обставин, адвокат Дмитренко О.В. вважає, що суд дійшов до помилкового висновку про необхідність накладення арешту на майно, яке належить відповідачу. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може бути утруднено чи унеможливлене виконання рішення суду у даній справі. Такі висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що відповідають обставинам справи й вимогам закону. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18). У постанові від 05 лютого 2020 року справі № 490/3925/19 (провадження № 61-13546св19) Верховний Суд дійшов висновків, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи вбачається, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали у провадженні Обухівського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Щур О.І., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Одинцова С.О., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння. Тобто, між сторонами виник спір щодо законності набуття відповідачами права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3223151000:06:017:0053, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку площею 0,1169 га, кадастровий номер 3223151000:06:017:0054, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та житловий будинок, які розташовані по АДРЕСА_1 та витребування цього майна з володіння відповідачів на користь позивачки. Таким чином, при вжитті заходів забезпечення даного позову, судом першої інстанції обґрунтовано враховано зміст позовних вимог, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову, враховано, що позивачкою доведено, що у випадку незабезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення її позову. Колегія судів вважає, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивачки. Застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитренка Олексія Володимировича залишити без задоволення. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: