Постанова 4803 № 180/1983/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3289/21 Справа № 180/1983/20 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви посилалася на те, що вона зі ОСОБА_1 перебувала у шлюбі, який розірвано на підставі рішення суду, після чого ОСОБА_1 почав її переслідувати, застосовувати до неї фізичне та психологічне насильство, яке полягало в погрозах здійснення фізичної розправи, постійних образ та приниженнях. ОСОБА_1 у людних місцях затівав сварки, шкодив її речі, обливав її пивом в громадських місцях, заважав працювати в хлібному кіоску, відлякуючи тим самим покупців. Протягом зазначеного періоду вона постійно зверталася до правоохоронних органів, зверталася із заявами, а також неодноразово викликала наряд поліції. В більшості випадків на звернення вона отримувала відписки від працівників поліції про те, що в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак будь-яких правопорушень. У 2020 році за її заявами Марганецьким відділенням поліції Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровські області відкрито дві кримінальні справи: кримінальне провадження № 12020040330000043 ( нанесення їй легких тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_1 ) та кримінальне провадження № 12020040330000084 ( пошкодження особистого майна - мобільного телефону), копії витягів з ЄРДР нею даються. У 2019 році органами поліції був винесений терміновий заборонний припис стосовно кривдника - ОСОБА_1 від 20 жовтня 2019 року на 3 дні. 10 березня 2020 року вона звернулася із заявою до голови міжвідомчої координаційної ради з питань запобігання та протидії домашньому насильству виконкому Марганецької міської ради - ОСОБА_3 з проханням допомогти їй, однак на даний час реакції з боку місцевої влади не має. 16 квітня 2020 року Марганецьким ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області знову винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_1 терміном на 10 днів. 13 травня 2020 року заявниця звернулася до Марганецького міського суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника. Рішенням Марганецького міського суду по справі №180/670/20 було ухвалено задовольнити її заяву і заборонити на 6 місяців гр.. ОСОБА_1 «наближатись на відстань до 500 метрів та перебувати у місці проживання та перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час дії заборонного припису, ОСОБА_1 його часто порушував. Постійно погрожував, ображав та переслідував. 05 жовтня 2020 року вона подала заяву про злочин до місцевої поліції, так ОСОБА_1 порушив припис суду, чим умисно не виконав рішення суду. За її заявою порушено кримінальне провадження № 12020040330000447, їй видано витяг з ЄРДР (додається). 03 вересня 2020 року мешканці будинку АДРЕСА_1 звернулися до органів поліції з колективним зверненням стосовно дій ОСОБА_1 (додається). Поліція належним чином все ж не відреагувала на дане звернення. Під час дії заборони, а також і по закінченню її дії. ОСОБА_4 неодноразово її переслідував, наближався до неї, погрожував. Вона неодноразово зверталася до органів поліції з заявами, на які отримувала в основному відписки (додається). Після закінчення дії термінового заборонного припису, почастішали випадки вчинення до неї насильства з боку ОСОБА_1 . Сусіди постійно бачать ОСОБА_1 біля її будинку. Вона боїться за своє здоров`я та життя. Враховуючи викладене, просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 строком на шість місяців. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року заяву задоволено. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , заборонивши йому: 1) наближатись на відстань до 500 метрів та перебувати у місці проживання та перебування ОСОБА_2 за адресами: АДРЕСА_2 ( місце її реєстрації та проживання); б). АДРЕСА_3 ( місце її постійної роботи). 2). Вести з ОСОБА_2 , телефонні переговори і контактування з нею, через інші засоби зв`язку. 3). Осоисто та через тертіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням знаходиться в місці, яке не відоме ОСОБА_1 та переслідувати її. 4). Визначено строк обмежувального припису у шість місяців. Про видачу обмежувального припису повідомлено Марганецький ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області для взяття ОСОБА_1 на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Марганецької міської ради Дніпропетровської області. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені заяви в повному обсязі. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 надала суду відзив, в якому посилається на необгрунтованість скарги та вважає її такою, що не підлягає задоволеню. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі. Заочним рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року, шлюб між ними було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 30 травня 2018 року. Заявник, ОСОБА_2 , значиться зареєстрованою та проживає у квартирі АДРЕСА_4 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 серпня 2014 року, посвідченого державним нотаріусом Марганецької державної нотаріальної контори - Ковтюх А.В. ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_5 , а саме: у торгівельному кіоску " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", розташованого по АДРЕСА_3 , в якості продавця продовольчих товарів, з 29 грудня 2014 року і по теперішній час, що підтверджується довідкою № 01 від 08 травня 2020 року, виданою ФОП ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу колишній чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_1 почав її переслідувати, застосовувати до неї фізичне та психологічне насильство, що підтверджується наступним. ОСОБА_2 неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами, а також неодноразово викликала наряд поліції. Проте в більшості випадків на такі звернення, вона отримувала відповіді від працівників поліції про те, що в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак будь-яких правопорушень. Даний факт підтверджується копією заяви ОСОБА_2 , поданою нею на ім`я начальника Марганецького ВП від 17 січня 2020 року, також копією скарги на бездіяльність Марганецького ВП, поданою нею до Марганецького міського суду Дніпропетровської області 04 лютого 2020 року. Із відповідей, наданих ОСОБА_2 , Марганецьким ВП на її заяви та звернення: від 22 жовтня 2019 року № 49 --/10137; 22 жовтня 2019 року № 49--/10136; від 14 січня 2020 року № 49--/426; від 14 січня 2020 року № 49--/429; від 20 січня 2020 року № 49--/593;; від 15 квітня 2020 року № 49--/4032; від 06 травня 2020 року № 49--/4688 вбачається, що в більшості випадків на її звернення, ОСОБА_2 від працівників поліції отримувала лише формальні відповіді, а саме про те, що в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак будь-яких правопорушень, оскільки він зазначає що всі зустрічі випадкові. Лише у відповіді на її звернення від 19 березня 2020 року № 49--/2767 їй було повідомлено про те, що у відношення громадянина ОСОБА_1 складено адміністративний протокол від 12 березня 2020 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП "Домашнє насильство". 21 січня 2020 року за заявою ОСОБА_2 Марганецьким відділенням поліції Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровські області було відкрито кримінальне провадження № 12020040330000043 (нанесення ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень) та 13 лютого 2020 року відкрито кримінальне провадження № 12020040330000084 ( пошкодження особистого майна - мобільного телефону), що підтверджується витягами з ЄРДР. 10 жовтня 2019 року Марганецьким ВП був винесений терміновий заборонний припис стосовно кривдника - ОСОБА_1 від 20 жовтня 2019 року на 3 дні. 16 квітня 2020 року Марганецьким ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області знову винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_1 вже терміном на 10 днів. Судом встановлено, що 13 травня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Марганецького міського суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника. Рішенням Марганецького міського суду по справі №180/670/20 задоволено її заяву і заборонити на 6 місяців ОСОБА_1 наближатись на відстань до 500 метрів та перебувати у місці проживання та перебування ОСОБА_2 05 жовтня 2020 року заявник подала заяву про злочин до місцевої поліції, так як 30 вересня 2020 року приблизно о 16.00 ОСОБА_1 порушив припис Марганецького міського суду про заборону наближатись до неї, чим умисно не виконав рішення суду. За її заявою порушено кримінальне провадження №12020040330000447. 03 вересня 2020 року мешканці будинку АДРЕСА_1 звернулися до органів поліції з колективним зверненням стосовно дій ОСОБА_1 .. Заявник у своїй заяві посилається на те, що під час дії заборони, а також і по закінченню її дії. ОСОБА_4 неодноразово її переслідував, наближався до неї, погрожував. Вона неодноразово зверталася до органів поліції з заявами. Після закінчення дії термінового заборонного припису, почастішали випадки вчинення до неї насильства з боку ОСОБА_1 . Сусіди постійно бачать ОСОБА_1 біля її будинку. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції зважаючи на триваючий та системний характер насильницьких дій ОСОБА_1 виходив з доведеності ризику продовження вчинення ним насильства по відношенню до заявниці та з метою захисту прав і свобод заявниці, вважав наявними підстави для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 строком на шість місяців, встановивши наступні заходи тимчасового обмеження які ОСОБА_2 просила в своїй заяві. Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, заснований на законодавстві та є вірним. Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Частиною 1 ст. 350-5 ЦПК України встановлено, що справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Відповідно до п. п. 3, 7, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі Україні про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - батьки (мати, батько) і дитина (діти). Необхідною умовою для застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що підлягає доказуванню. Судом встановлено, що сторони не заперечують, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склалися неприязні стосунки. При цьому матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження неодноразового та тривалого насильства та переслідування ОСОБА_1 відносно колишньої дружини. З огляду на встановлені судом обставини щодо наявності фізичного, психологічного насильства, яке чинить ОСОБА_1 щодо колишньої дружини ОСОБА_2 , суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що заявник, як жертва такого насильства потребує захисту у порядку передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183. Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n.

145. Посилання апелянта на те, що його зустрічі з колишньою дружиною носять випадковий характер та він вже поніс покарання за те, що він випадково вилив на ОСОБА_2 пиво, та після чого не переслідує заявницю, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження систематичної поведінки кривдника відносно фізичної та психолдогічної свободи ОСОБА_2 . Крім того, колегія суддів виходить з того, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №756/3859/19). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров