Постанова Київський апеляційний суд № 755/2760/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/2760/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3582/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Лапчевської О.Ф.., Музичко С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Катющенко В.П.,- встановив: У лютому 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із названим позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 115 904 грн 39 коп. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року у задоволенні названого позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Обґрунтовуючи пред`явлений позов, банк зазначив, що 24 вересня 2010 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 50 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Крім того, банк вказав, що відповідач належним чином не виконав умов договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 08 грудня 2019 року складає 115 904 грн 39 коп., з яких: - 54 627 грн 32 коп. - заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредита; 54 627 грн 32 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита; - 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; - 0 грн 00коп. - заборгованість за простроченими відсотками; - 8 674 грн 68 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; - 46 606 грн 94 коп. - нарахована пеня; - 0 грн 00 коп. - нараховано комісії; - 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина); - 5 495 грн 45 коп. - штраф (процентна складова). Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором. Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження позовних вимог банком надано: розрахунок заборгованості за договором від 24 вересня 2010 року станом на 01 квітня 2015 року, розрахунок заборгованості за договором від 24 вересня 2010 року станом на 30 вересня 2019 року, розрахунок заборгованості за договором від 24 вересня 2010 року станом на 08 грудня 2019 року, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24 вересня 2010 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. У наведеній анкеті-заяві, підписаній сторонами, містяться лише анкетні дані відповідача. При цьому відсутні: умови договору про встановлення кредитного ліміту, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Наведені Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування позичальником не підписані. Банком не надано доказів того, що ОСОБА_1 видано кредитну картку з відповідним кредитним лімітом. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено факт видачі відповідачу кредиту на підставі анкети-заяви від 24 вересня 2010 року. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач підписав анкету-заяву, в якій погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також підписав довідку про умови кредитування, колегія суддів не приймає, оскільки банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки із встановленим кредитним лімітом, а без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, а також відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додану до апеляційної скарги виписку про рух коштів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки банком порушено порядок подання доказів. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 09 грудня 2020 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2021 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: О.Ф. Лапчевська С.Г. Музичко