Постанова 4803 № 206/922/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2350/21 Справа № 206/922/19 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря - Солодової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - ВСТАНОВИЛА: У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої посилався на те, що 07.02.2007 року між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» було укладено кредитний договір №8/2007/840-к/756Н на суму 45 647,00 доларів США. Також 07.02.2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки № 756 Н/1, за яким він, з метою забезпечення виконання ним зобов`язання, що виникають із Кредитного договору, передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 . В листопаді 2018 року йому зателефонувала раніше невідома особа ОСОБА_2 та повідомила, що банк виставив на продаж його квартиру, та запропонувала йому придбати останню. Для з`ясування цих обставин та підстав продажу він звернувся до адвоката Мельниченко В.М. Від адвоката йому стало відомо, що відповідно до Публічного паспорту активу (права вимоги фізичних осіб - індивідуальні позичальники) ФГВФО, Банк на підставі виконавчого напису № 3093 виставив на продаж право вимоги за кредитним договором: 8/2007/840- к/756Н від 07.02.2007. 21.12.2018 року він отримав від адвоката копію виконавчого напису від 18 серпня 2014 вчиненого приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. за реєстраційним № 3093 та витяг з реєстру виконавчих проваджень. Відповідно до виконавчого напису, звертається стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За рахунок отриманих від реалізації грошових коштів пропонується задовольнити вимоги ПАТ «КБ « Надра» у загальному розмірі 83 000 доларів США, що за курсом НБУ, на момент вчинення виконавчого напису, склало 1 168 670 грн. 26 коп. Вважає, що виконавчий напис за реєстраційним № 3093 вчинений приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. із порушенням норм діючого законодавства. Вимоги кредитора з виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання може бути пред`явлено після настання строку виконання грошового зобов`язання, який, згідно з п. 1.4 кредитного договору №8/2007/840-к/756Н, спливає 06 серпня 2024 року. У виконавчому написі не зазначено період за який нараховується пеня, штрафні санкції, заборгованість за відсотками, отже відсутнє підтвердження безспірності такої заборгованості. Крім того, у виконавчому написі взагалі не зазначено на підставі яких документів нотаріус вчинив виконавчий напис. Отже, при вчинені виконавчих написів стягувачем не було надано документів, що підтверджують безспірність заборгованості, оскільки стягувачем не пред`являлося (не направлялася) вимога про сплату боргу. Оскільки виконавчий напис був вчинений на суму яка не відповідає дійсності та значно перевищує суму боргу, то такий виконавчий напис повинен бути визнаним таким, що не підлягає виконанню, оскільки вбачається спір щодо розрахунку суми боргу що підлягає стягненню. Відповідач пред`являв виконавчий напис до виконання до Самарського ВДВС ДМУЮ, але на підставі Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який набрав чинності 17.06.2014 року встановлено мораторій на примусове стягнення нерухомого майна громадян, які мають кредитні зобов`язання за договорами в іноземній валюті, органи ДВС повернули виконавчий напис стягувачеві відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» оскаржуваний виконавчий напис може бути пред`явлений до виконання. На підставі викладеного, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18 серпня 2014 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 3093. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. З таким рішенням суду ОСОБА_1 не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідач та третя особа своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалися. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 18.08.2014 року зареєстрований в реєстрі за № 3093, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання позову 768,40 грн. та за подання апеляційної скарги 1 153,50 грн. Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра - задоволено частково; постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що 07 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» правонаступником усіх прав та зобов`язань якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8/2007/840-к/756Н, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у сумі 45 647,00 доларів США на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 07.02.2007р., згідно якого ОСОБА_1 придбає у власність нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , зі сплатою відсотків у розмірі 12,99 річних строком до 06 серпня 2024 року (а.с.25-26). Відповідно до п. 4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, передбаченим цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж в термін визначений п. 3.3.3 цього договору. 07 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» правонаступником усіх прав та зобов`язань якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 756Н/1, відповідно до умов якого, останній в забезпечення зобов`язань за Кредитним договором № 8/2007/840-К/756Н передав в іпотеку квартиру за номером АДРЕСА_1 . Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., зареєстрований в реєстрі за № 294 (а.с.27-28). Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 цього договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій частині. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленістю сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». 18 серпня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис, за реєстровим номером 3093, яким пропонується звернути стягнення на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 07.02.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. за реєстровим № 294, передано в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра». Строк платежу за вищезазначеним договором іпотеки настав 15.08.2014 року. За рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» у розмірі: основний борг 44 729,02 дол. США; сума заборгованості по відсотках 35 274,79 дол. США; пеня 67 068,41 грн; штраф 53 987,16 грн, що всього становить 80003,81 долари США, що за курсом НБУ станом на 18.08.2014р. (1 долар США = 13,073311грн) становить 1045914,69 грн та 121 055,57 грн, а всього у гривневому еквіваленті 1166970,26 грн. Витрати пов`язані із вчиненням виконавчого напису 1 700,00 грн. Строк за який проводиться стягнення - сім років п`ять місяців, а саме з 07.02.2007 року по 07.07.2014р. (а.с.53). З наданих копій документів приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною на виконання ухвали суду на підставі яких було вчинено 18.08.2014 року за р. № 3093 виконавчий напис видно, що 18.08.2014р. представник ПАТ КБ «Надра» звернувся з заявою від 16.07.2014р. до нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис на Договорі іпотеки № 756Н/1 від 07 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. та зареєстрований в реєстрі за номером № 294, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 . До заяви було додано: копію кредитного договору № 8/2007/840-к/756Н від 07 лютого 2007р., оригінал договору іпотеки № 756/1 від 07 лютого 2007 року, оригінал розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07.07.2014р., оригінал виписки за договором № 8/2007/840-к/756Н від 07.02.2007р., оригінал письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором з описом вкладення до цінного листа від 15.07.2014р., установчі документи банку, довіреність представника банку (а.с.54-72). З письмової вимоги банку про усунення порушень за кредитним договором № 8/2007/840-к/756Н від 07 лютого 2007 року, яка направлена ОСОБА_1 15.07.2014 року видно, що банк вимагає у зв`язку з порушенням умов договору, дострокового виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором, та сплатити суму боргу за кредитним договором яка станом на 07.07.2014 року становить: 80 003,81 дол. США та 121 055,57 грн пені, штрафних санкцій, з урахуванням: у основний борг 44 729,02дол. США; сума заборгованості по відсотках 35 274,79 дол. США; пеня 5 670,74 дол. США, що еквівалентно 67 068,41 грн.; штраф 4 564,70 дол. США відповідно до п. 5.2, що еквівалентно 53 987,16 грн. Також попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги та додатково стягнення витрат за оплату послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису (а.с.58). Так, згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно з пунктом 1.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. За змістом пункту 1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік). Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку) подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. У пункті 1.1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент вчинення виконавчого напису були наявні всі документи на підтвердження безспірності вимог банку, письмова вимога про усунення порушення виконання зобов`язання була направлена позивачу не менш ніж за тридцять днів до вчинення нотаріусом виконавчого напису та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, як того вимагає чинне законодавство. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що у виконавчому написі не зазначено період за який нараховується пеня, штрафні санкції, заборгованість за відсотками, оскільки зазначене спростовується наявними у виконавчому написі нотаріуса відомостями, що строк за який проводиться стягнення сім років п`ять місяців, а саме з 07.02.2007 року по 07.07.2014р. Таким чином, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчий напис був вчинений на суму яка не відповідає дійсності та значно перевищує суму боргу. Навпаки сума заборгованості за пенею, штрафними санкціями, заборгованістю за відсотками зазначена у письмовій вимозі банку аналогічна сумі зазначеній у виконавчому написі нотаріуса, розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07.07.2014р., виписці за кредитним договором станом на 07.07.2014р., відмінність розміру заборгованості за кредитним договором відсутня. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ КБ «Надра» надало нотаріусу всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи. Посилання позивача на те, що банк не мав права вимоги з виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання, оскільки не настав строк виконання грошового зобов`язання, який згідно кредитного договору спливає 06 серпня 2024 року, обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки відповідно до умов, як кредитного договору, так і договору іпотеки банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у визначений договором термін (п.4.2.4 кредитного договору) та має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.5.1, 5.3 договору іпотеки). Стосовно посилання позивача на те, що відповідач пред`явив виконавчий напис до виконання не зважаючи на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті», слід зазначити наступне. Так дійсно, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII, який набрав чинності 07 червня 2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу`та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валют та за умови, що: 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або 2) є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; 3) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпечене за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року справа № 465/1310/17, провадження № 61-29771 св 18). Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Також іпотечне майно (спірна квартира) була придбана за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності звернення до суду, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частіша четверта статті 267 Цивільного кодексу України). Згідно змісту позовної заяви та матеріалів справи ОСОБА_1 у листопаді 2018 року дізнався про існування оспорюваного виконавчого напису нотаріуса від 18.08.2014р., протилежне доведено не було, отже строк позовної давності звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що ПАТ КБ Надра, звертаючись з заявою про вчинення виконавчого напису, не надав нотаріусу повний перелік документів відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а саме: документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, тобто копії первинних бухгалтерських документів; оригінал розрахункового документу про надання послуг поштового зв`язку, який свідчив би про направлення ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на наступне. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань застосування права. Мета вчинення виконавчого напису надати стягувачу можливість в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Також на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем повинна бути безспірною. З дня виникнення права вимоги має пройти строк, який є меншим за три роки. У свою чергу, боржник може в судовому порядку оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі, установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто: чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису; чи не минуло три роки з дня виникнення права вимоги. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18), у постанові Верховного Суду від 13 червня 2019 року (справа № 761/24390/15-ц, провадження № 61-31342св18), у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року (справа № 483/2096/16, провадження № 61-30243св18). Згідно матеріалів справи, на момент вчинення виконавчого напису були наявні всі документи на підтвердження безспірності вимог банку, письмова вимога про усунення порушення виконання зобов`язання була направлена позивачу не менш ніж за тридцять днів до вчинення нотаріусом виконавчого напису та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, як того вимагає чинне законодавство. Сума заборгованості за пенею, штрафними санкціями, заборгованістю за відсотками зазначена у письмовій вимозі банку аналогічна сумі зазначеній у виконавчому написі нотаріуса, розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07.07.2014р., виписці за кредитним договором станом на 07.07.2014р., відмінність розміру заборгованості за кредитним договором відсутня. Отже, колегія суддів доходить висновку, що ПАТ КБ «Надра» надало нотаріусу всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи. Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності звернення до суду, слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частіша четверта статті 267 Цивільного кодексу України). З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2018 року ОСОБА_1 дізнався про існування оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, а вже у лютому 2019 року звернувся до суду з позовом, таким чином, строк позовної давності звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено. Доказів зворотнього матеріали справи не містять. Колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішення. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова