Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/255/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1265/21 Справа № 192/255/19 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року та додаткове рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року В С Т А Н О В И В: В лютому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 18 квітня 2018 року о 09 год. 00 хв. на 438 км + 500 м автошляху Н-08 Бориспіль-Запоріжжя, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Дача Логан», номерний знак НОМЕР_1 , виконуючи маневр ліворуч, тобто розворот, не впевнився у відсутності інших транспортних засобів, здійснив зіткнення з автомобілем «Шевроле Лаччеті», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував позивач. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року, відповідача було визнано винуватим в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з калькуляцією вартості ремонтних робіт, щодо ремонту автомобіля позивача, вартість відновлювального ремонту складає 68918 грн. 55 коп. Власником автомобіля Дача Логан», номерний знак НОМЕР_1 є відповідач, цивільно-правова відповідальність якого перед третіми особами була застрахована за договором обов`язкового страхування у приватному акціонерному товаристві «СК «Уніка». Страхове відшкодування від ПРАТ «СК «Уніка» на користь позивача склало 33940 грн. 89 коп., тому просив стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплату в розмірі 34977 грн. 66 коп., яку вважав сумою невідшкодованих матеріальних збитків (а.с.1-2). Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ «СК «УНІКА» про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 63 грн. 60 коп. судового збору. В задоволені іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с.78-80). Додатковим рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок витрат на професійну правничу допомогу, які має сплатити ОСОБА_2 343 грн. 20 коп. Іншу частину витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає сплаті покладено на ОСОБА_2 (а.с.95-96). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити резолютивну частину рішення суду 1 інстанції в частині розподілу судового збору, виклавши її в наступній редакції: - стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 72,40 грн., - стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 24,05 грн. Змінити резолютивну частину додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, виклавши її в наступній редакції: -стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витртаи на професійну правничу допомогу в розмірі 11656,80 грн (а.с. 99 -103). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Рішення суду оскаржується лише в частині судових витрат, а тому в іншій частині рішення суду не переглядається. Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись 04.02.2019 до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 344977,66 грн. та судові витрати у сумі 704,80 грн. Сплата судового збору підтверджується оригіналом квитанції (а.с.3). Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 грн. 80 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 63 грн. 60 коп. судового збору (а.с.78-80). Судом 1 інстанції встановлено, що звертаючись до суду з позовом, позивачем не в повному обсязі сплачений судовий збір, оскільки ставка судового збору на дату подачі позовної заяви складала 768,40 грн. Як вбачається з рішення суду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 34977 грн., при цьому судом було частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача 1000 грн., тобто у пропорційному відношенні, судом задоволено 2,86% позовних. Проте, вирішуючи питання судових витрат, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення всієї суми судового збору з відповідача. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, який підлягав сплаті позивачем при поданні позову складав суму 768,40 грн, а фактично позивачем сплачено 704,80 грн, тобто, позивачем не доплачена сума судового збору у розмірі судовий збір у сумі 63,60 грн. Судовий збір у сумі пропорційній 97,14 %, в частині позовних вимог, яких відмовлено, - позивачу не повертається, а з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір лише у сумі пропорційній задоволеним вимогам - 2,86% від 768,40 грн, що дорівнює 21,97 грн. Недоплачений судовий збір на користь держави, підлягає стягненню з позивача 63,60 грн. З урахуванням зазначеного, рішення суду в частині вирішення судового збору підлягає зміні. Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує наступне. Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустими доказами. У справі, що переглядається, відповідач на підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги адвокатом, надав договір про надання правової допомоги № 1 від 24.02.2020. Відповідно до п. 3.1. Договору, Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро гонорар винагороду за надання правової допомоги клієнту, що надається шляхом оплати виставлених Адвокатським бюро рахунків за надання правової допомоги протягом 30-ти робочих днів з дня отримання рахунку (а.с.88). Відповідно до акту про надання правової допомоги від 09.10.2020 року, вартість виконаних робіт складає 12000 грн. за 4 години витраченого часу (а.с.90). Відповідно до рахунку №09/10/20 від 09.10.2020 сума, що підлягає сплаті 12000 грн. (а.с.91). Доказів на підтвердження фактично понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, матеріали справи не містять, а тому вони не підлягають відшкодуванню за недоведеністю. Відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 24.02.2020 сторони погодили строк сплати винагороди протягом 30 днів, матеріали справи містять Акт виконаних робіт з підписом відповідача, отже останній отримав його 09.10.2020, проте протягом 30 днів, як визначеного договором не сплатив кошти, станом на дату прийняття постанови, доказів сплати адвокатському бюро грошових коштів, апелянтом не надано. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду 1 інстанції в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, а додаткове рішення 1 інстанції підлягає скасуванню. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року - в частині стягнення судового збору скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 21 грн. 97 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 63 грн. 60 коп. судового збору. Додаткове рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року - скасувати. В задоволені заяви адвоката Гейка Валерія Івановича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: