Постанова 4803 № 200/9985/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6356/23 Справа № 200/9985/19 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 вересня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року, - В С Т А Н О В И В: 03 липня 2019 року ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просили суд: - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 40 999,12 коп., яка складається із суми 40 529,72 грн., що є різницею між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою, витрат за послуги нотаріуса у розмірі 400,00грн., поштових витрат 64,40 грн.; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 865,00 грн.; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 5 000,00 грн.; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 3 636,00 грн.; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору за відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 768,40 грн. та 15,00 грн. за банківські послуги; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору за відшкодування моральної шкоди у розмірі 768,40 грн. та 15,00 грн. за банківські послуги. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивачі посилалися на те, що у результаті ДТП, яке мало місце 31.08.2018 між автомобілем марки «Фольксваген» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем марки «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який належить ОСОБА_1 , транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08.11.2018 ОСОБА_3 визнано винним у вищезазначеному ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 04.02.2019, розмір завданого матеріального збитку, з урахуванням зносу, склав 59 320,28 грн. Вартість відновлювального ремонту, без урахування зносу, складає 102 872,97 грн. ТдВ «СК «Ю.Ес.Ай.» було здійснено страхову виплату у загальному розмірі 56 209,37 грн. З огляду на те, що реальні збитки по ремонту автомобіля становили 99 850,00 грн., позивачі вважали за необхідне звернутись до суду з даним позовом про стягнення різниці між страховою виплатою та завданими збитками. Також позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, зазначила, що її розмір було визначено виходячи з глибини емоційних переживань у зв`язку з ДТП і ушкодженням майна, ваги заподіяної душевної травми (а.с.5-7,70). Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення (а.с.175-178). Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою, в якому посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили, рішення суду 1 інстанції скасувати, і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. За результатами розгляду апеляційної скарги по справі судові витрати понесені позивачем -1 за надання правничої допомоги адвоката у розмірі 5000 грн. та оплати судового збору у розмірі 1152,60 грн. стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (а.с.181- 183). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Судом 1 інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб «SKODA OKTAVIA» реєстраційний номер НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 . Згідно з копією постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08.11.2018, ОСОБА_3 визнано винним у ДТП, яке мало місце 31.08.2018 між автомобілем марки «Фольксваген» державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобілем марки «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Згідно з копією висновку №6253 експертного дослідження авто товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку від 04.02.2019 вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 становить 59 320,28 грн. Відповідно до виписки по картці ОСОБА_1 , остання згідно страхового акту №18.59.4017540-1647 від 20.03 отримала суму у розмірі 33 270,75 грн., згідно страхового акту №18.59.4017540-1647/1 від 07. 22 938,87 грн., згідно страхового акту №18594017540-16472 3 110,92 грн. Згідно з калькуляцією доданою до висновку, вартість ремонту транспортного засобу становить 102 872,97 грн. Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера №6253 від 23.01.2019, за проведення експертного дослідження автомобіля державний реєстраційний номер НОМЕР_2 сплачено 2 000,00 грн. Згідно з копією акту виконаних робіт №2018-2977 від 04.02.2019 по наряд замовленню №2018-2977, вартість виконаних робіт складає 99 850,00 грн. Замовник ОСОБА_1 , виконавець ТОВ «Дніпропетровська станція технічного обслуговування №2». На підтвердження сплати надано копії квитанцій. На підтвердження витрат на правову допомогу понесених ОСОБА_1 надано: копію договору про надання правової допомоги №09/04/19-53; квитанцію; розрахунок; акт приймання-передачі послуг. На підтвердження витрат на нотаріуса надано копію рахунка №8/Н від 18.04.2019. На підтвердження поштових витрат надано копію квитанції та опису. На підтвердження витрат на правову допомогу понесених ОСОБА_2 надано: копію договору про надання правової допомоги; копію рахунку на оплату; копію акту прийому-передачі наданої правової допомоги; копію звіту про надану правову допомогу; копію квитанцій. Відповідно до матеріалів справи (постанова Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08.11.2018), ДТП яке мало місце 31.08.2018, відбулось між автомобілем марки «Фольксваген» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем марки «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Даних щодо власника автомобіля марки «Шкода» вказана постанова не містить. В той же час, відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке додано позивачем до позову, ОСОБА_1 є власником автомобіля «SKODA OKTAVIA» реєстраційний номер НОМЕР_4 . Матеріали справи не містять жодного документа який би свідчив про належність ОСОБА_1 автомобіля державний номерний знак НОМЕР_2 . Тобто, з огляду на зазначене, враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких документів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 права власності на автомобіль державний номерний знак НОМЕР_2 та з огляду на відсутність доказів, які б ототожнювали автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_4 з автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_2 відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 спричинена будь-яка шкода в результатів ДТП, яке мало місце 31.08.2018. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних доказів які б свідчили, що автомобіль державний номерний знак НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 , заявлені вимоги останньої до ОСОБА_3 є такими, що не підлягають задоволенню. Проте погодитися з таким висновком суду 1 інстанції, колегія суддів не може. Суд 1 інстанції дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 права власності на автомобіль державний номерний знак НОМЕР_2 та з огляду на відсутність доказів, які б ототожнювали автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_4 з автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_2 відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 спричинена будь-яка шкода в результатів ДТП, яке мало місце 31.08.2018. Даний висновок є безпідставним, оскільки суд 1 інстанції не звернув уваги на свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , де вказано номер кузова НОМЕР_5 , такий же номер вказаний у Висновку №6253 експертного дослідження авто товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 04.02.2019 року,що однозначно підтверджує той факт, що це один і той же автомобіль. Враховуючи вказане, є слушними доводи апеляційної скарги, що автомобіль «SKODA OKTAVIA» д/н НОМЕР_4 був знятий з обліку для реалізації і для нього були встановлені тимчасові червоні номерні знаки НОМЕР_2 . Коли сталося ДТП 31.08.2018 року то на автомобілі були нові тимчасові червоні знаки НОМЕР_2 , а тому при оформлені поліцейськими матеріалів у справі по ДТП то були зазначені нові тимчасові червоні знаки НОМЕР_2 . Факт того, що саме позивач ОСОБА_1 є власником автомобілю «SKODA OKTAVIA» підтверджує також сплата страховою компанією на її рахунок страхового відшкодування. Щодо вирішення питання про стягнення матеріальної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. Системний аналіз п. 32.7 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, абзацу 3 п. 3 ч. 1 ст. 988, ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. Відповідно до ч. 1 , 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо їх застосування, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, (провадження № 14-176цс18) (пункти 68-70): ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ СК Ю.ЕС.АЙ, згідно поліса №АМ/4017540 і ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну встановлений 100000 грн., то покладення обов`язку відшкодування майнової шкоди за рахунок особи, яка її завдала, можливе лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт). Оскільки таких законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком в межах ліміту відповідальності, передбаченого страховим полісом, не встановлено, та наявність будь-яких обставин, що перешкоджають такому відшкодуванню не доведено, покладення обов`язку на ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 40529,72 грн. є передчасним. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що саме на страховика відповідача покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування. З огляду на те, що позивачу страховою компанією виплачено лише 56209,37 грн, що є меншим від встановленого страхового ліміту, а за рештою заподіяної шкоди, позивач не звертався до страховика та не отримував відмови у виплаті такого відшкодування, тому ОСОБА_1 передчасно звернулася до відповідача з даним позовом. Тобто, позовні вимоги про стягнення шкоди з винуватця ДТП є передчасними без вирішення питання щодо стягнення страхового відшкодування у межах страхового ліміту зі страховика, яким в даному випадку є ТДВ СК Ю.ЕС.АЙ. Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах №№552/91/18, 554/9144/17). На стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі в справі іншу особу, як співвідповідача. До участі у даній справі у якості співвідповідача ТДВ СК Ю.ЕС.АЙ залучено не було та позовні вимоги про стягнення з нього шкоди не пред`явлені. Стосовно стягнення моральної шкоди, судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. В результаті ДТП автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, втрата належного позивачу транспортного засобу вимагає від ОСОБА_3 додаткових зусиль для організації свого життя. Також станом на день судового засідання, з розгляду апеляційної скарги, відсутні будь-які докази, щодо відшкодування відповідачем у справі компенсації, у якості спричиненої шкоди позивачу. Оскільки протиправними та винними діями відповідача ОСОБА_3 , які перебували в причинному зв`язку з ДТП, що мала місце 31.08.2018, заподіяна позивачам моральна шкода, яку позивачі зазналиу зв`язку фактичним знищенням належного їм майна, що прямо передбачено п. п. 1 та 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У роз`ясненнях, приведених у п. п. 3, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. (із змінами, внесеними згідно з постановою № 5 від 25.05. 01р.) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» сказане, що «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями. Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Пунктом 9.3 цього Закону встановлено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням майна (транспортного засобу) у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди. Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить висновку, що суд першої інстанції помилково не застосував викладені вище норми закону, у зв`язку з чим прийшов помилкового висновку про відмову в задоволенні стягнення моральної шкоди. Судова колегія дослідивши матеріали судової справи, дійшла висновку про часткове задоволення стягнення з відповідача у справі ОСОБА_3 моральної шкоди завданої внаслідок ДТП , відповідно до якого ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди яка знайшла свій вираз у порушенні нормального життєвого порядку родини, неможливості поїздок на особистому автомобілі, неможливості користування транспортним засобом до його ремонту, та приходить в цій частині до висновку про стягнення суми у розмірі 3000 грн., яка буде відповідати засадам цивільного судочинства, співмірності та є об`єктивною з урахуванням доведеності обставин вказаної справи. Судова колегія вважає, що заявлена представником позивача сума моральної шкоди у розмірі 20865 грн є значною і неспівмірною з завданими моральними стражданнями ОСОБА_1 , зазначена сума належним чином не обґрунтована, що не забороняє належним чином обґрунтовувати розмір моральної шкоди іншими доведеними обставинами. Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За положеннями частин 1 та 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, судовий збір в розмірі 112, 75 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 3880,50 грн. З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду 1 інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди. Суд наголошує, що позивач не позбавлений можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обґрунтування до правильно обраного відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року - скасувати. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану внаслідок ДТП в розмірі 3000 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 112, 75 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3880, 50 грн. В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: