Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/1043/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9787/20 Справа № 199/1043/20 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Деркач Н.М., суддів: Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю., при секретарі Лященко С.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що 13.10.2019 р. о 12 год. 30 хв. за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе напроти будинку № 15 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault Logan 2011 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 , який був під керуванням водія ОСОБА_3 і власником якого є його батько ОСОБА_2 , та транспортного засобу ВАЗ 2107 2003 року випуску з номерним знаком НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 і який, відповідно до пред`явленого водієм страхового полісу належить ОСОБА_4 . Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2019 року відповідача було визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило ДТП та пошкодження транспортних засобів, і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця № 189/19А від 07.11.2019 року, у зв`язку з ДТП позивачу було завдано матеріального збитку, який визначається, як сума вартості відновлювального ремонту, у розмірі 55 478,71 грн.; додатково позивач поніс витрати у розмірі 2 500,00 грн. на оплату послуг судового експерта з оцінки матеріальної шкоди. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вищезазначені збитки, а також судові витрати у справі. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 55 478 грн. 71 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 840 грн. 80 коп., а також витрати, пов`язані з проведенням автотоварознавчого дослідження, в розмірі 2 500 грн. Не погодившись з указаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення передбаченої договором страхування франшизи у розмірі 1000 грн. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення у даній справі не відповідає. Судом встановлено, що 13.10.2019 р. о 12 год. 30 хв. за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе напроти будинку № 15 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів сторін у даній справі. Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2019 року по справі №199/8710/19 відповідача було визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило ДТП та пошкодження транспортних засобів, і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 4). Транспортний засіб Renault Logan 2011 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 6). Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця № 189/19А з визначення матеріальної шкоди, заподіяної власнику КТС, встановлено, що позивачу було завдано матеріального збитку, який визначається, як сума вартості відновлювального ремонту, у розмірі 55 478,71 грн.; додатково позивач поніс витрати у розмірі 2 500,00 грн. на оплату послуг судового експерта з оцінки матеріальної шкоди (а.с. 8-16). Відповідно до полісу №АО/0538166 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів(а.с. 17) забезпеченим транспортним засобом є ВАЗ 2107 2003 року випуску з номерним знаком НОМЕР_2 , який відповідно до страхового полісу належить ОСОБА_4 17.10.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК КИЇВ РЕ» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 71-72), надіслав вказану заяву поштою (а.с. 73). Страхове відшкодування на користь позивача не виплачено. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні. Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду в справі № 760/154/71/15-ц від 03 жовтня 2018 року, у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18). Таким чином, позивач, як особа, яка вважає, що внаслідок дій іншої особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, порушено її права, мав реалізувати своє право на відшкодування шкоди у порядку, визначеному ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, на момент укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі полісу АО/0538166 від 26.04.2019 року, ТДВ «СК «КИЇВ РЕ» було асоційованим членом МТСБУ. При цьому, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті МТСБУ (http://www.mtsbu.ua/ua/presscenter/news/153432/), ТДВ «СК «КИЇВ РЕ» втратило право укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку із анулюванням його ліцензії на здійснення цього виду страхування лише з 11 липня 2019 року. Відповідно до пп. 52.4, 52.5 ст. 52 Закону № 1961-IV, страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування Цивільно-правової відповідальності. Навіть у разі припинення членства в МТСБУ страховик втрачає право укладати нові договори ОСЦПВВНТЗ, проте зобов`язаний виконувати свої зобов`язання згідно з раніше укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, проте суд першої інстанції на вказані норми матеріального права уваги не звернув та безпідставно не застосував їх. Так, статтею 20 Закону № 1961-IV встановлено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Підпунктом а пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Статтею 52 Закону № 1961-IV врегульовано питання припинення членства в МТСБУ, зокрема повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як на момент ухвалення рішення, так і на момент подання апеляційної скарги ТДВ «СК «КИІВ РЕ» в стані припинення не перебуває, має статутний капітал 38 000 000 грн., який сформований в повному обсязі та відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про страхування» при створенні страховика-резидента повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Таким чином, припинення членства ТДВ «СК «КИЇВ РЕ» в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов`язань згідно з укладеним ним договором обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу АО/0538166 від 26.04.2019 року. Отже, саме ТДВ «СК «КИІВ РЕ» як страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати перед позивачем свої зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеним ним з відповідачем, незалежно від припинення членства в МТСБУ та втрати ліцензії, а тому відповідальність відповідача за шкоду, завдану транспортному засобу позивача можлива лише в розмірі франшизи в сумі 1000,00 грн. На цьому наголосив Верховний Суд в постанові від 17 червня 2020 року в справі № 153/15214/16-ц. Таким чином, доводи позивача про те, що він скористався своїм правом звернення із позовом до ОСОБА_1 , який завдав шкоди, і дане право позивача є абсолютним і не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована з посиланням на правові позиції Верховного Суду № 745/1114/15 від 14 лютого 2018 року та Верховного Суду України у справі № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176 цс 18, за змістом яких, саме на страховика покладений обов`язок з відшкодування завданих збитків у межах суми страхового відшкодування. Посилання позивача на припинення діяльності ТДВ «СК «КИІВ РЕ» на висновки суду не впливають, оскільки встановлено, що станом на дату ухвалення рішення суду у даній справі ТДВ «СК «КИІВ РЕ» не припинило свою діяльність, банкрутом не визнано тощо, а відповідно продовжує свою господарську діяльність, а згідно п. 52.5 ст. 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Разом з тим, позивачем не були пред`явлені у даній справі позовні вимоги до ТДВ «СК «КИІВ РЕ» щодо відшкодування спричиненого йому матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_1 . За таких обставин позивач, як особа, яка вважає, що внаслідок дій ОСОБА_1 особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, порушено її права, має право реалізувати своє право на відшкодування шкоди у порядку, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте, як вбачається зі змісту полісу №АО/0538166 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, його умовами встановлено розмір франшизи 1 000 грн. (а.с. 17). Враховуючи, що франшизою є частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку, а також враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо її стягнення з нього на користь позивача, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданих збитків, передбачену договором страхування франшизу у розмірі 1 000 грн. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про необхідність повного задоволення позову ОСОБА_2 , що є підставою для задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду та постановлення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача суми франшизи та відмови в задоволенні решти позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 15,15 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2020 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданих збитків, передбачену договором страхування франшизу у розмірі 1 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 15,15 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді: Н.М. Деркач Л.О. Каратаєва І.Ю. Ткаченко