Постанова 4803 № 173/1511/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2815/21 Справа № 173/1511/20 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року, - В С Т А Н О В И В: 08 вересня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 22.02.2008 року, яка виникла станом на 30.06.2020 року в загальній сумі 137028,92 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг в зв`язку з чим написала заяву № б/н від 22.02.2008 року, згідно якої відповідачеві встановлений кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. В подальшому кредитний ліміт збільшився до 4000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2 п. 3.3 Договору, де зазначено, що клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та Угодою виконав в повному обсязі, а саме перерахував позивачеві грошові кошти на банківську картку у розмірі, встановленому Договором. Відповідач своєчасно не надавала банку грошові кошти на погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у Розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.06.2020 року має заборгованість в загальній сумі 300738.09 грн., яка складається з наступного: - 3657.43 грн., заборгованість за тілом кредитом. - 294394.10 заборгованість за простроченими відсотками - 2686.56 грн., - нарахована пеня. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 137028,92 грн., яка складається з наступного: - 3657.43 грн., заборгованість за тілом кредитом. - 133371.49 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 22.02.2008 року по 29.03.2019 року, що й стало підставою звернення до суду (а.с.1-4). Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року позовні вимоги за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 лютого 2008 року, яка виникла станом на 30 червня 2020 в сумі 3657 грн. 43 коп. заборгованість за тілом кредитом. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 840 грн. 80 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору. Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду в частині відмови в задоволені позовної вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в цій частині ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги, АТ КБ ПриватБанк в повному обсязі (а.с.61-65). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Матеріалами справи встановлено, що 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», при цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства, з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва позивача вказується АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 , звернулася до банку з метою отримання банківських послуг та підписала заяву № б/н від 22.02.2008 року, згідно якої відповідачеві встановлений кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а саме 500 грн. Судом встановлено, що підписана відповідачем заява складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Таким чином відповідач підтвердила свою згоду на укладення кредитного договору та кредитний договір, шляхом складання зазначеного вище документу, був укладений у належній письмовій формі. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користуванням кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану позивачем довідку про умови кредитування та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.02.2008 року, банк посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем (а.с.21). Вказаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць 3 % на місяць, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за користування кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менш ніж 50,00 грн/10 доларів США і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с.21). Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сторонами не було погоджено умови договору щодо нарахування та сплати процентів. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» процентів за користування кредитом. З наявної в матеріалах справи довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» убачається, що сторони погодили проценти в розмірі 3% в місяць, що становить 36,00% річних. У наданому АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 , проценти за користування кредитом обраховані за різними ставками: 36,00 %, 30,00% річних, річних, 34,80% річних, 43,20% річних, що не відповідає довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» (а.с.8-12). Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це просить позивач, не встановлено. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: