Постанова 4821 № 706/1457/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1303/22Головуючий по 1 інстанції Справа №706/1457/19 Категорія: 304090000 Орендарчук М. П. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Гончар Н.І., Новікова О.М. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 31 березня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У вересні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 26.08.2006, згідно якої отримав кредит у розмірі 8900 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Крім того позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо зміни розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору на суму від 100 гривень, клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті та нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. Відповідно до ч. 1,2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 Договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми позову. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів відповідач станом на 17.09.2019 має заборгованість у сумі 70681,82 грн, яка складається з наступного: 35202,34 грн - заборгованість за кредитом; 16157,42 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 14730,07 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 750 грн - пеня за несвоєчасне сплату боргу на суму від 100 грн штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 3341,99 грн - штраф (процентна складова), яку банк просив суд стягнути на свою користь. Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 31 березня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26.08.2006 року у розмірі 35202,34 грн та судовий збір у розмірі 956,73 грн, а всього 36159,07 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій вказує, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву залишити без розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що банком не виконано ухвалу районного суду щодо надання оригіналів анкети - заяви та інших доказів надання кредиту. Водночас, суд дійшов висновку, що відповідачем отримано кредит на підставі копії анкети-заяви б/н від 26.08.2006 року. Вказує, що розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка по рахунку не є належними доказами у справі. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції, 21.08.2006 року між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та відповідачем, було укладено договір з метою отримання банківських послуг, що підтверджується укладеною сторонами заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Договір був укладений, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Крім того в заяві визначено суму кредитного ліміту 1000 грн, базову відсоткову ставку - 36% та строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. У заяві зазначено, що клієнт погоджується з тим, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, заява містить персональні дані відповідача, контактну інформацію, дату та її підпис. До заяви банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та копію Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, в якому зазначені терміни та поняття, права та обов`язки клієнта, права та обов`язки банку, умови кредитування. Відповідно до розрахунку заборгованості наданого банком станом на 17.09.2019 ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 70681,82 грн, яка складається з наступного: 35202,34 грн - заборгованість за кредитом; 16157,42 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 14730,07 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 750 грн - пеня за несвоєчасне сплату боргу на суму від 100 грн штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 3341,99 грн - штраф (процентна складова). Також банком надано до суду довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 та довідку про видані відповідачу картки. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України. Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди повинні оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів у їх співвідношенні. При цьому суд має з`ясовувати як належність та допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом. Пред`являючи позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк обґрунтовував свої вимоги тим, що між сторонами існують кредитні правовідносини, які підтверджується заявою відповідача від 21 серпня 2006 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, випискою за картковим рахунком, виданою на ім`я ОСОБА_1 , та наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2006 року станом на 17 вересня 2019 року. Дослідивши зазначені докази, колегія суддів встановила, що вони не підтверджують факт існування у ОСОБА_1 кредитної заборгованості саме на підставі укладеної з банком заяви від 21 серпня 2006 року, так як у вказаній анкеті-заяві не зазначено, якою послугою мав намір скористатися позичальник та яку картку просив оформити на своє ім`я, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, номер та строк її дії. Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2020 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» оригінал заяви анкети (а.с. 24) та заяви (а.с. 25). Крім того, витребувано у банку докази надання кредиту в оригіналі (а.с. 80). Проте вимоги суду, зазначені у наведеній вище ухвалі суду, банком повністю не виконано. Банком на виконання зазначеної ухвали суду надано лише виписку по кредитному рахунку клієнта та зауважено, що витребувані оригінали буде надано в наступне судове засідання. 04 травня 2020 року банком долучено до матеріалів справи також виписку по картковому рахунку, Витяг з умов та правил надання банківських послуг в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, внутрішньобанківський наказ про затвердження Умов та правил надання банківських послуг, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані картки клієнта. При цьому, як видно із матеріалів справи, у призначенні судові засідання сторони не з`явилися та суду банком оригінали заяви та анкети заяви від 21 серпня 2006 року надані не були. Згідно з частиною 6 статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Відповідно до частини 10 статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або. У разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. До того ж, додані банком до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» не містять підпису відповідачки, а, отже, їх не можна розцінювати як складову кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Враховуючи викладене, Умови та Правили надання банківських послуг у ПриватБанку і Тарифи обслуговування кредитної картки «Універсальна», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua та додані банком до позовної заяви, не є належним доказом того, що ОСОБА_1 ознайомився саме з ними. Саме тому суд першої інстанції у даній частині вірно не погодився із доводами банку про необхідність враховувати Умови та Правили надання банківських послуг у ПриватБанку. З огляду на викладене, колегія суддів позбавлена можливості визначити, які саме правовідносини виникли між сторонами. Доводи позивача про те, що виписка по картковому рахунку, підтверджує отримання відповідачем кредитної картки і користування встановленим на ній кредитним лімітом та його згоду з умовами кредитування не свідчить про укладеність кредитного договору саме на підставі анкети-заяви від 21 серпня 2006 року, оскільки банком не надано доказів отримання ОСОБА_1 саме цієї картки на підставі заповненої ним 21 серпня 2006 року анкети-заяви. З огляду на викладене, доводи АТ КБ «ПриватБанк» про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, укладеним на підставі анкети-заяви 21 серпня 2006 року, є недоведеними належними доказами у справі. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 330/301/20-ц. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 31 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1435,10 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді