Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 351/469/25

Справа № 351/469/25 Провадження № 22-ц/4808/133/26 Головуючий у 1 інстанції КАЛИНОВСЬКИЙ М. . Суддя-доповідач Мальцева Є.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2025 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Калиновського М.М., у м. Снятин, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у с т а н о в и в: Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та сплачений судовий збір. Позовні вимоги мотивував тим, що 28.07.2023 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" і ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1246-3588. Після чого, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А3742, для підписання кредитного договору 1246-3588 від 28.07.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 3 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період* 14 день; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3 % в день. Позивач, через партнера АТ КБ «ПриватБанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останнім в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту відповідача. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, а відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Відповідач порушив умови кредитного договору і в підсумку не повернув у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 27.02.2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , за Кредитним договором становить: 29 790 грн., яка складається з - простроченої заборгованості за кредитом 3 000,00 грн., та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 26 790 грн. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 14 790,00 грн., за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 15 000,00 грн. Враховуючи вищезазначене, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 , не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 3 000,00 грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами 12 000,00 грн., що разом становить 15 000,00 грн., та судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. Снятинський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 18 вересня 2025 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1246-3588 від 28.07.2023 р., в розмірі 15 000 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 3000 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 12 000 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Снятинський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 24 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом ТОВ "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовив. Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач незаконно нарахував 12 000 грн відсотків у період дії воєнного стану, що є прямим порушенням, оскільки ЗУ «Про споживче кредитування» у Прикінцевих та перехідних положень передбачає, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування кредитодавцям забороняється нарахування та стягнення штрафів, пені або інших платежів, що є наслідком прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту. Крім того з посиланням на практику КЦС ВС та постанову Національного банку України №18 від 24.02.2022 вказує, що в період дії воєнного стану фінансові установи повинні утримуватися від застосування штрафних санкцій, підвищених відсотків та інших видів відповідальності до позичальників. Стверджує, що позивач не дотримався цієї вимоги. Апелянт вказує, що відсотки в розмірі 12 000 грн надмірні, порівняно з тілом кредиту 3 000 грн, що прямо підтверджує їх незаконність. Закон України «Про захист прав споживачів» встановлює, що умови договору, які встановлюють істотний дисбаланс прав сторін на шкоду споживача, є несправедливими та не підлягають застосуванню судом. Вимоги позивача щодо відсотків порушують принцип справедливості. Заперечує проти доказів, використаних судом першої інстанції, оскільки такі не доводять законність нарахованих відсотків та не враховують установлення воєнного стану. Просить скасувати рішення Снятинського районного суду від 18 вересня 2025 року, ухвалити нове рішення про відмову позивачу в позові, оскільки нараховані відсотки та інші платежі є незаконними або стягнути лише тіло кредиту без незаконних відсотків, пені та інших нарахувань. Просить покласти витрати за судові збори за подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги на позивача. Представник ТОВ "Укр Кредит Фінанс" подала відзив на апеляційну скаргу, та ознайомившись із її змістом та вимогами вважає, що вона не підлягає задоволенню. Зазначає, що сторонами було погоджено умови кредитного договору №1246-3588 від 28.07.2023 року, зокрема щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, а також строку кредитування. 28.07.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1246-3588. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту 3 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; пільгова % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день. Крім того відповідач не заперечує сам факт укладення договору та отримання грошових коштів, підписуючи кредитний договір та додатки до нього, що є його невід`ємною частиною, електронним підписом одноразовим ідентифікатором A3742, погодився та підтвердив ознайомлення з усіма його умовами. Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними. Таким чином, у кредитному договорі №1246-3588 від 28.07.2023 р. сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодився з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A3742. З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Крім того відповідно до розрахунку штраф та комісія щодо ОСОБА_1 не нараховувались. Вбачається, що за період з 28.07.2023 року по 10.08.2023 року (включно) - нарахування процентів відбувалось за пільговою процентною ставкою, яка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду. За період з 11.08.2023 року по 22.05.2024 року (включно) - нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою, яка становить 3,00% у зв`язку із наявністю простроченої заборгованості, оскільки відповідачем не було внесено жодного платежу на погашення заборгованості. Відповідно до п. 4.12. кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту. Дата повернення кредиту - 22.05.2024 року. Представник позивача вказує, що після закінчення строку кредитування, а саме після 22.05.2024 року, нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов договору та у визначений строк. Крім того позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору, нарахування процентів відбувалось у відповідності до умов договору. Отже, позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначений в п. 4.12 кредитного договору. Щодо правового тлумачення норм закону, а саме ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» згідно актуальної судової практики, зокрема постанов Верховного суду та статті 625 ЦК України, вказує, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 вищезазначеного Закону, визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Тобто, норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Крім того позивачем дотримано правила роботи банків та небанківських фінансових установ на період дії воєнного стану, адже в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нові правила не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами згідно договору. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора. Позивач не нараховував відповідачу жодних процентів, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору, нарахування процентів відбувалось лише у відповідності до умов Кредитного договору. Також зауважує, оскільки кредитний договір 1246-3588 укладений 28.07.2023 року, тобто до прийняття та набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то відсоткова ставка у розмірі 2,50% та 3,00 % встановлена на момент укладення Договору та нарахована відповідно до умов чинного законодавства, а тому позивач мав законні підстави для нарахування відсотків за ставкою 2,50% та 3,00 % за період з 28.07.2023 по 22.05.2024 року. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 15000 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Судом встановлено, що 28.07.2023 року між ТзОВ "Укр Кредит Фінанс" і ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1246-3588. Після чого, ОСОБА_1 , було надано одноразовий ідентифікатор А3742, для підписання Кредитного договору 1246-3588 від 28.07.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 3 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період* 21 день; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3 % в день. Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту № 1246-3588 від 28.07.2023 р., ОСОБА_1 , було перераховано кошти від ТзОВ "Укр Кредит Фінанс" через систему платежів LiqPay у сумі 3 000 грн. З розрахунку заборгованості за договором 1246-3588 від 28.07.2023р., вбачається, що станом на 27.02.2025р. загальна заборгованість ОСОБА_1 , становить 26 790 грн. і складається з простроченої заборгованості за кредитом 3 000,00 грн., та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 26 790 грн. Проте позивач застосував до ОСОБА_1 , програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списав заборгованість за нарахованими процентами у сумі 14 790,00 грн., за умови погашення відповідачем решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 15 000,00 грн. Враховуючи наведене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 , не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 3 000,00 грн., та прострочену заборгованість за нарахованими процентами 12 000,00 грн., що разом становить 15 000,00 грн. Задовольняючи позов повністю, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов кредитного договору, що призвело до неналежного виконання взятих на себе зобов`язань. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі. Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено в електронній формі кредитний договір № 1246-3588 (а.с.17-51) На виконання зазначених вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А3742 для підписання кредитного договору №1246-3588, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. На підтвердження укладання кредитного договору позивач надав електронний доказ в паперовій формі, підписаний одноразовим ідентифікатором. Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 3000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою про перерахування суми кредиту(а.с.57). Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частини 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором № 1246-3588 не виконав та допустив заборгованість за кредитом, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 3 000,00 гр та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 26 790 грн. Проте позивач просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом 3 000,00 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами 12 000,00 грн, разом 15 000,00 грн. Згідно з вимогами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме, надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У справі, яка переглядається, фактичні обставини справи вказують на те, що позивач (кредитор) довів належними і допустимими доказами факт укладення між ним та відповідачем кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто, виконання належним чином своїх обов`язків. Відповідач не оспорює факт укладення договору. Заборгованість в частині основної суми боргу (тіло кредиту) у розмірі 3 000,00 грн, що обліковується за позичальником ОСОБА_1 , підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості в цій частині складової боргу в повному обсязі відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач незаконно нарахував 12 000 грн відсотків у період дії воєнного стану, що є прямим порушенням ЗУ «Про споживче кредитування» колегія суддів відхиляє як такі, що не ґрунтуються на законі та узгоджених сторонами умовах договору. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і доповнено його п. 6-1, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Отже, зміни до цього закону не передбачають звільнення позичальника від виконання своїх зобов`язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів, тому доводи заявника в апеляційній скарзі в цій частині на увагу не заслуговують. Так, відповідно до умов п. 4.8. кредитного договору №1246-3588 від 28.07.2023 - базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів. Відповідно до п 4.12. кредитного договору №1246-3588 від 28.07.2023 - строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 22.05.2024 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором №1246-3588 від 28.07.2023 року на погоджених сторонами умовах нараховувалась виключно протягом строку кредитування, тобто протягом 300 календарних днів включно по 22.05.2024 року. Після закінчення строку ні проценти, ні штрафні санкції або комісії стосовно ОСОБА_1 не нараховувались. Таким чином, умови кредитного договору №1246-3588 від в28.07.2023 є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами. Строк, протягом якого нараховувалися проценти за користування кредитними коштами, було визначено сторонами договору за їх спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було вільним. Не може бути застосовано до спірних правовідносин і статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, оскільки частина п`ята вказаної статті містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Тобто, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості. Однак відповідачем вимоги про визнання умов договору недійсними, зокрема, щодо установлення розміру процентної ставки пред`явлено не було. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Крім того, як вже вище зазначалось, проценти за користування кредитом нараховувалися позивачу виключно в межах строку кредитування, який згідно із умовами кредитного договору становить 300 днів, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині також є необґрунтованими. Разом з тим, колегія суддів уважає за необхідне зазначити про таке. Щодо заявлених позивачем вимог про сплату процентів за користування грошовими коштами, що були надані як кредит, та обраховані позивачем (кредитором) на узгоджених сторонами умовах договору, то необхідно звернути увагу, що відповідно до п. 4.10. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 3,0 % за кожен день користування кредитом. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним в частині сплати процентів за користування позикою не визнано. При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором. В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором, який долучений позивачем до позовної заяви, згідно якого станом на 27.02. 2025 року за позичальником обліковується прострочена заборгованість в сумі 29 790 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 3 000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 26 790 гривень. За вказаний період позичальник не сплачував жодного платежу. Так, розрахунком заборгованості підтверджується, що з 28.07.2023 року по 10.08.2023 року нараховувалася процентна ставка у розмірі 2,5%, а з 11.08.2023 року - процентна ставка 3 %. Колегія суддів, перевіряючи розрахунок заборгованості, дійшла такого висновку. 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%. Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Досліджуючи розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, колегія суддів апеляційного суду встановила, що позивачем розмір заборгованості за нарахованими процентами в сумі 26 790 грн обраховано з 28.07. 2023 року по 10.08. 2023 року за ставкою 2,50% за кожен день користування кредитом та з 11.08.2023 по 22.05.2024 року за ставкою 3 %. Визначаючи розмір заборгованості в частині процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами договору строку надання кредиту, колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», виходячи з того, що денна ставка відсотків, починаючи з 24.12.2023 року має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - не більше 1,5%, з 20.08.2024 року - не більше 1%, встановила, що наведені позивачем розрахунки в частині заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 24 грудня 2023 року по 22 травня 2024 року не узгоджуються із приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». За проведеними розрахунками, з урахуванням максимального розміру денної процентної ставки 2,5%, що діє з 24 грудня 2023 року, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що за період з 24 грудня 2023 року по 21квітня 2024 року розмір процентів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс», становить 9 000 грн (120 днів х 75 грн в день). За період з 22 квітня 2024 року по 22 травня 2024 року розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 395 грн (31 день х 45 грн в день). Отже, загальна сума заборгованості за процентами за 300 днів мала б становити 23 595 грн ( за період з 28.07.23 10.08.23 за ставкою 2,50% = 1 050 грн + за період з 11.08.23 23.12.23 за ставкою 3% = 12 150 грн, + за період з 24.12.23 21.04.24 за ставкою 2,5% = 9 000 грн, + за період з 22.04.24 22.05.24 за ставкою 1,5 % 1 395 грн). При цьому, колегією суддів враховується, що позивачем (кредитором) було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме - часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 14 790 гривень. Отже, в межах заявлених позивачем вимог в частині складової боргу за нарахованими процентами з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 8 805 грн (23 595 грн - 14 790 грн). Суд першої інстанції залишив поза увагою зазначене вище. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість за кредитом 3 000,00 грн., та прострочену заборгованість за нарахованими процентами 8 805, 00 грн., що разом становить 11 805,00 грн. Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги відповідача правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не в повній мірі дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору в частині складової боргу за нарахованими процентами, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення у повному обсязі позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» без оцінки обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Отже, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої заборгованості за відсотками, а відповідно й загальної суми заборгованості. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України). Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України. При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. В результаті апеляційного перегляду позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково (79%), а тому судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за подання позовної заяви, становить 1913, 38 грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, а тому з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі, що становить суму 763,1 грн. Застосовуючи частину десяту статті 141 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 150,28 грн (1913, 38 - 763,1 = 1 150,28). Керуючись статтями 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2025 року змінити в частині розміру заборгованості за нарахованими процентами та загальної суми заборгованості за кредитним договором. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 8 805, 00 грн, визначити загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 11 805,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 150,28 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 13 січня 2026 року. Судді Є.Є. Мальцева В.А. Девляшевський В.М.Луганська