Постанова 4821 № 691/1416/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1442/21Головуючий по 1 інстанції Справа №691/1416/20 Категорія: 304090000 Черненко В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказує, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 15.10.2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач вказує, що ОСОБА_1 станом на 27 жовтня 2020 року має заборгованість по кредиту у розмірі 30196,53 грн, з яких: 21295,36 грн заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 21295,36 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8901,17 грн заборгованість за простроченими відсотками. Оскільки відповідач в добровільному порядку не погашає свій борг, банк просив стягнути його в примусовому порядку. На підставі викладеного АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з відповідача на користь банку 30196,53 грн заборгованості за кредитним договором б/н від 15.10.2010 року та судовий збір. Заочним рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 17 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що із розрахунків заборгованості вбачається, що починаючи з 11.04.2016 року по 11.06.2019 року ОСОБА_1 здійснив погашення фактично отриманих коштів в загальному розмірі 63594 гривні 04 копійки, тому, враховуючи кредитний ліміт, зазначений банком в довідці у розмірі 13000 гривень (найбільший розмір), вимога банку до останнього про стягнення заборгованості за тілом кредиту є безпідставною та до задоволення не підлягає. Крім того, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, розмір відсотків та штрафи, а також відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Не погодившись з вказаним рішенням суду АТ КБ «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою в якій вказує, що рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому просило його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити. Апеляційні вимоги мотивовано тим, що на підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт 25000 грн. Активація картки відповідачем та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача, довідками банку про зміну умов кредитування та про видані картки. Звернуто увагу, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, а також тарифи викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним анкети-заяви, а також що він не знав про умови кредитування. Розмір наявної заборгованості ним не спростовано. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 15.10.2010 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій містяться лише його анкетні дані. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_1 оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт станом на 03.03.2016 року становив 0,00 гривень, 11.04.2016 року його було збільшено до 8000,00 гривень, а в подальшому, 01.03.2017 року - збільшився до 13000 гривень, 03.09.2018 року його було зменшено до 0,00 гривень. Договір був укладений, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, з отриманням платіжних карток № НОМЕР_2 , яка була відкрита 10.12.2010 року терміном дії 04/16, картка № НОМЕР_3 , яка була відкрита 03.03.2016 року терміном дії 08/17 та картка № НОМЕР_4 , яка була відкрита 12.09.2017 року терміном дії 06/21. Договір був укладений, шляхом підписання анкети-заяви разом з Пам`яткою клієнта «Умовами та Правилами надання банківських послуг» «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. У Анкеті-заяві зазначено, що клієнт повністю приєднується до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщено на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, та які разом з пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування. Також, у даній Анкеті-заяві зазначено, що позичальник ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку privatbank.ua. та він зобов`язувався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитись з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Крім того, заява містить персональні дані відповідача, контактну інформацію, дату та її підпис. До Анкети-заяви банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», « Універсальна CONTRACT», « Універсальна GOLD» та копія витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, затвердженого наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256. Відповідно до наданих банком розрахунків заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.10.2020 року становить 30196,53 гривень, з яких: 21295,36 гривень заборгованість за тілом кредиту;в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 21295,36 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень заборгованість за нарахованими відсотками; 8901,17 гривень заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 гривень заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 гривень нарахована пеня; 0,00 гривень нараховано комісії. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України. Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди повинні оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів у їх співвідношенні. При цьому суд має з`ясовувати як належність та допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом. Пред`являючи позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк обґрунтовував свої вимоги тим, що між сторонами існують кредитні правовідносини, які підтверджується анкетою-заявою відповідача від 15 жовтня 2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, випискою за картковим рахунком, виданою на ім`я ОСОБА_1 , та наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15 жовтня 2010 року станом на 27 жовтня 2020 року. Водночас додані банком до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» не містять підпису відповідача, а, отже, їх не можна розцінювати як складову кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Враховуючи викладене, Умови та Правили надання банківських послуг у ПриватБанку і Тарифи обслуговування кредитної картки «Універсальна», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua та додані банком до позовної заяви, не є належним доказом того, що ОСОБА_1 ознайомився саме з ними. Саме тому суд першої інстанції вірно не погодився із доводами банку про необхідність враховувати Умови та Правили надання банківських послуг у ПриватБанку. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховано заборгованість за процентами, тоді як в анкеті-заяві відповідача відсутня інформація щодо нарахування процентів. З огляду на викладене, суд першої інстанції був позбавлений можливості визначити розмір процентної ставки користування кредитними коштами. При цьому розрахунок заборгованості за кредитним договором від 15 жовтня 2010 року, наданий банком, за період з 11 квітня 2016 року по 11 червня 2019 року свідчить про те, що відповідач здійснив погашення заборгованості в загальному розмірі 63 594,04 грн, при фактичному кредитному ліміті 13000 грн. Отже, розмір заборгованості (прострочене тіло кредиту) суперечить наданим банком доказам, а саме сума боргу банком за простроченим тілом зазначена 21295,36 грн, водночас як максимальний кредитний ліміт у відповідача становив 13000 грн станом на 01.03.2017 року, а з 03.09.2018 року зменшився до 0 грн, тому з яких підстав при визначенні максимального кредитного ліміту (тіло кредиту яке надається позичальнику) у сумі 13000 грн, банком надано відповідачу у борг кошти на суму 21295,36 грн, з матеріалів справи встановити неможливо. Окремо слід звернути увагу, що у апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» стверджує про надання кредитного ліміту відповідачу у сумі 25 000 грн, що суперечить наданій ним же довідці про встановлення кредитних лімітів за кредитним договором. З огляду на викладене, доводи АТ КБ «ПриватБанк» про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, укладеним на підставі анкети-заяви 15 жовтня 2010 року, є безпідставними, а суд першої інстанції вірно відмовив у позові через недоведеність позовних вимог. Згідно з вимогами ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 17 травня 2021 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді