Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2914/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/2914/20 пров. № А/857/322/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І. , Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Недашківською К.М. у м. Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №460/2914/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: 16 квітня 2020 року позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення до державного бюджету України податкового боргу в сумі 49989,65 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з несплатою платником податків сум податкових/грошових зобов`язань у строки, визначені нормами Податкового кодексу України, зазначені зобов`язання набули статусу податкового боргу. Позивачем вживались заходи щодо стягнення податкового боргу відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, податкова вимога форми «ф» від 04.10.2019 №684-10 надіслана на адресу відповідача та отримана адресатом. Відповідачем не надано суду доказів оскарження податкових повідомлень-рішень у судовому чи адміністративному порядках. Згідно даних облікової картки платника податків податкова вимога на момент розгляду справи є невідкликаною (чинною). Таким чином, суд виснував, що заявлені позовні вимоги про стягнення суми податкового боргу у загальному розмірі 499989,65 грн підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів часткової або повної сплати суми боргу. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо належного вручення їй податкової вимоги як передумови для виникнення у податкового органу права на звернення до суду про стягнення коштів з боржника. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено Акт «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання громадянкою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 22.12.2017 р№UA205100/2017/006187» від 27.08.2019 №1704/17-00-13-04/ НОМЕР_1 (а.с. 14). На підставі Акта перевірки фіскальним органом винесені податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019: -№0010071304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами» у загальному розмірі 12537,70 грн, у тому числі: за основним зобов`язанням 10030,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2507,54 грн (а.с.11); -№0010081304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 27582,93 грн, у тому числі: за основним зобов`язанням - 22066,34 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5516,59 грн (а.с. 12). Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що вказані податкові повідомлення-рішення отримані платником податків 18.09.2019, що також підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 13). 04.10.2019 ГУ ДПС у Рівненській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» №684-10, згідно з якою загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 станом на 03.10.2019 становить 49989,65 грн. Згідно доводів позивача станом на 04.03.2020 за ОСОБА_1 обліковується податковий борг в загальній сумі 49989,65 грн, який виник у зв`язку з несплатою у встановлений чинним законодавством строк узгодженого грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код платежу 14070100)» в сумі 27582,93 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 12 вересня 2019 року № 0010081304, а також грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами (15010500)» в сумі 12537,79 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 12 вересня 2019 року № 0010071304. Несплата відповідачем вказаної суми податкового боргу слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За визначенням, вказаним у підпункті14.1.39 пункту 14.1статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Підпунктами 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; Пунктом 54.3 статті 54 ПК України встановлено підстави визначення сум грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків контролюючим органом самостійно. Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання. Днем узгодження нарахованих фізичній особі контролюючим органом податкових зобов`язань, є: у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, - одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення; у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень до контролюючого органу вищого рівня (адміністративне оскарження) - день закінчення процедури адміністративного оскарження (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України); у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень до суду - день набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 ПК України). У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. (пункт 57.3 статті 57 ПК України). Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України). Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.10.2018 у справі №819/1698/16, з аналізу зазначених положень Податкового кодексу України висновується, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення відповідного податкового боргу. Тобто, предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку. Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання протягом установленого строку. Як наголошує податковий орган у позовній заяві, борг у сумі, заявленій у судовому порядку до стягнення, виник за рахунок несплати грошових зобов`язань, нарахованих податковими повідомленням-рішеннями, що на час звернення з даним адміністративним позовом відповідачем у судовому порядку не оскаржувались, а відтак набули статусу узгоджених. При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг. Водночас, в межах вказаного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності у суб`єкта владних повноважень права реалізації стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду, якому передує необхідність дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов`язань, які включають в себе обов`язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків та надіслання такому платнику податкової вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Згідно доводів позивача станом на момент подання заявленого позову та розгляду даної справи грошові зобов`язання ОСОБА_1 за податковими повідомленнями-рішеннями №0010081304 від 12.09.2019 та №0010071304 від 12.09.2019 набули статусу податкового боргу. Задовольняючи позовні вимоги податкового органу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вживались дії щодо стягнення податкового боргу шляхом направлення відповідачу податкової вимоги у встановленому законодавством порядку. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту скерування на адресу платника саме податкової вимоги форми «Ф» №684-10 від 04.10.2019, зокрема такі відомості не зазначені в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ф.119. Колегією суддів враховано, що Правила надання послуг поштового зв`язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається. Разом з тим, необхідним є встановлення конкретної календарної дати надіслання (вручення) платнику податкової вимоги та дотримання передбачених пунктом 95.2 статті 95 ПК України строків звернення до суду про стягнення податкового боргу у судовому порядку. Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. Так, наданий на розгляд суду доказ повідомлення про вручення ф.119 містить нечитабельний відтиск поштового штемпеля, який не дозволяє суду пов`язати скероване ним поштове відправлення із фактом скерування (вручення) відповідачу податкової вимоги «Ф» №684-10 від 04.10.2019. Згадане повідомлення містить штриховий ідентифікатор «33023 0178313 0», який також не дозволяє встановити суду дату фактичного поштового відправлення, оскільки на офіційному сайті «Укрпошти» дані про відправлення за вказаним номером відсутні. Крім того, слід зазначити, що повідомлення містить відмітку про вручення поштового відправлення «за довіреністю» невстановленій особі «М.К.В.» без зазначення дати вручення. Оскільки відповідачем обставини отримання податкової вимоги та уповноваження інших осіб за довіреністю на її отримання заперечуються, доводи податкового органу повинні бути підтвердженні іншими беззаперечними доказами дотримання вимог податкового законодавства щодо вчинення дій, що передують зверненню податковим оганом до суду за стягненням боргу із відповідача у судовому порядку. За частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів вважає, що податковим органом не виконано обов`язку щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для задоволення вимог про стягнення податкового боргу, не доведено факту (моменту) скерування (вручення) платнику податкової вимоги. Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є безпідставними та необгрунтованими, що має наслідком відмову в їх задоволенні. Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України). Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В розумінні ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до квитанції №ПН2417 від 21.01.2021 відповідачем за подання апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №460/2914/20 сплачено судовий збір у розмірі 3153,00 грн. Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами відповідача є сплачений судовий збір, розмір якого є обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, колегія суддів приходить до висновку про його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленністаттею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №460/2914/20 скасувати. В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (ЄДРПОУ 43142449) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. сплаченого судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний