Постанова 4856 № 120/2329/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2329/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н. В. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 01 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. за участю: секретаря судового засідання: Стаднік Л. В., представника позивача - Бурки М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем, станом на дату звернення до суду, рахується заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та транспортного податку з фізичних осіб в загальній сумі 14820,00 грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з вимогами щодо її стягнення. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг в сумі 14820,00 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять гривень). Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що податкова вимога № 3387-17 від 5.10.2017 року про сплату податкового боргу в сумі 25067,52 грн., яка надсилалась в жовтні 2017 року, не може стосуватися податкових повідомлень-рішень № 0130970-5306-0208 від 14.09.2018 року, № 0089398-5306-0208 від 22.10.2019 року, №0053048-5302-0250 від 16.05.2018 року, № 0020512-5306-0250 від 16.05.2019 року, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення були прийнятті значно пізніше в 2018-2019 роках, тоді як наявна податкова вимога була прийнята в жовтні 2017 року. Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Судом першої інстанції встановлено, що з витягу з інтегрованої картки платника податку, ОСОБА_1 має податковий борг з транспортного податку, який виник 12.12.2018, в сумі 14583,33 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 237,13 грн., який виник 29.08.2017, що підтверджується довідкою податкового органу. Податковий борг з транспортного податку виник внаслідок не сплати податкового зобов`язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях №0130970-5306-0208 від 14.09.2017 та № 0089398-5306-0208 від 22.10.2019. Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виник внаслідок не сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичним особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях №19988- 13 від 20.06.2017 №0053048-5302-0250 від 16.05.2018 та № 0020512-5306-0250 від 16.05.2019 в загальні сумі 237,13 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов`язання, контролюючим органом сформовано та направлено рекомендованим повідомленням за податковою адресою відповідача податкову вимогу № 3338-17 від 05.10.2019. Відповідач, вважаючи врученою податкову вимогу платнику, у відповідності до п.58.3 ст.58 ПК України звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що наявність у відповідача податкового боргу, виникнення якого підтверджується матеріалами справи, є підставою для його стягнення у судовому порядку. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке. В статті 67 Конституції України та підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункті 36.1 статті 36 Податкового кодексу (далі - ПК України) закріплено, що на відповідача покладений обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 21 Податкового кодексу України на податкові органи покладено, зокрема, такі обов`язки: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій. Грошове зобов`язання платника податків, відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Унормуванням п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України передбачено: у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно наявного у матеріалах справи витягу з інтегрованої картки платника податку, ОСОБА_1 має податковий борг з транспортного податку, який виник 12.12.2018, у сумі 14583,33 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 237,13 грн., який виник 29.08.2017, що підтверджується довідкою податкового органу. Податковий борг з транспортного податку виник внаслідок не сплати податкового зобов`язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях №0130970-5306-0208 від 14.09.2017 та № 0089398-5306-0208 від 22.10.2019. Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виник внаслідок не сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичним особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях №19988- 13 від 20.06.2017 №0053048-5302-0250 від 16.05.2018 та № 0020512-5306-0250 від 16.05.2019 в загальні сумі 237,13 грн. Підпунктами 267.1.1., 267.2.1., 267.4.1. 267.6.1. Податкового кодексу України, передбачено, що Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об`єкт оподаткування. Відповідно до підпункту 267.6.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Підпунктами 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Статтею 42 Податкового кодексу України встановлено порядок листування з платником податків. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу (п.42.1. ст.42 Податкового кодексу України). За визначенням п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, встановленому пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України обумовлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Пунктом 59.1. ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом сформовано податкову вимогу № 3338-17 від 05.10.2017 року, яка була направлена, але не отримана ОСОБА_1 . Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). ОСОБА_1 має податковий борг з транспортного податку, який виник 12.12.2018, в сумі 14583,33 грн. та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 237,13 грн., який виник 29.08.2017, що підтверджується довідкою податкового органу. В силу пункту 59.5 ст.59 Податкового кодексу України, оскільки ОСОБА_1 направлялась податкова вимога № 3338-17 від 05.10. 2017 року, та її податковий борг не був погашений в повному обсязі, а сума податкового боргу змінилася, у зв`язку з прийняттям податкових повідомленнях-рішеннях №0130970-5306-0208 від 14.09.2017 та № 0089398-5306-0208 від 22.10.2019, №19988-13 від 20.06.2017 № 0053048-5302-0250 від 16.05.2018 та №0020512-5306-0250 від 16.05.2019 податкова вимога додатково їй не надсилалась та не вручалась. В судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції представник скаржника пояснив, що в апеляційній скарзі помилково вказано про податкову вимогу № 3338-17 від 05.10.2019 року, коли вірною є податкова вимога № 3338-17 від 05.10.2017 року. У зв`язку з цим, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта стосовно того, що податкова вимога не стосується вказаних податкових повідомлень-рішень. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані податкова вимога та податкові повідомлення-рішення направлено рекомендованим повідомленням за адресою - АДРЕСА_1 . Водночас, ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 , про що зазначено в апеляційній скарзі. Окрім цього, судом першої інстанції було зроблено запит про місцезнаходження відповідача та відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Вінницькій області зазначено « АДРЕСА_2 ». (а.с.27) Отже, судом встановлено, що відповідачем направлено податкову вимогу та податкові повідомлення-рішення на адресу, до якої відповідач не має жодного відношення. Тому з огляду на приписи статті 42 ПК України, відсутні підстави вважати, що такий документи належним чином вручено, що з огляду на приписи п.79.2 ПК України свідчить про недотримання контролюючим органом вимог Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, у спірних відносинах саме на відповідача покладено обов`язок направити платнику податків запит у встановлений законом спосіб, та в разі невиконання платником цього запиту - призначити перевірку з дотриманням вимог, встановлених законом. За результатами аналізу наведених нормативних положень судом встановлено, що процес стягнення податкового боргу передбачає неухильне дотримання податковим органом визначених Податковим кодексом України формальних процедур, які, зокрема, включають належне оформлення та направлення підприємству податкової вимоги. Як вже відзначалось у постановах Верховного Суду від 31.08.2018 справа №826/14195/16 та від 23.05.2019 справа №807/2011/16, серед іншого, відзначено, що перевірка дотримання податковим органом заходів щодо стягнення податкового боргу у порядку, передбаченому Податковим кодексом України є предметом доказування у справі щодо стягнення податкового боргу. За таких обставин, суд позбавлений можливості, як встановити факт наявності податкової вимоги, як невід`ємного елементу у процесі стягнення податкового боргу, так і відповідність такої (за наявності) вимогам, чинного на момент її винесення законодавства. На переконання суду сам факт відображення податкового боргу в ІКП відповідача навіть за наявності відповідних узгоджених податкових повідомлень-рішень не є достатньою правовою підставою для стягнення такого у судовому порядку. Таким чином позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення заявленого у цій справі податкового боргу, а тому у задоволенні позову потрібно відмовити повністю. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області -відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 06 липня 2021 року. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.