Постанова 4856 № 560/5595/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5595/22 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 20 грудня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено істотні факти, які мають значення для справи. Так, на переконання апелянта судом першої інстанції не з`ясовано підстави та законність нарахування податкового боргу, його дійсний розмір, а також не надано оцінку законності дій посадових осіб податкового органу. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції виходив з того, що за позивачем рахується заборгованість в сумі 93247,80 грн., яка утворилась внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань: - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі в сумі 354,00 грн., яка виникла згідно податкового повідомлення - рішення № 0001793201 від 10.04.2020 року на суму 353,00 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0001783201 від 10.04.2020 року на суму 1,00 грн.; - по податку на доходи фізичних осіб в сумі 170,00 грн. згідно податкового повідомлення - рішення № 0018785806 від 05.02.2019 року на суму 170,00 грн.; - по орендній платі з фізичних осіб в сумі 7 723,80 грн., на підставі податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік (звітна) №25110 від 22.03.2021 р. на суму 7 723,80 грн.; - адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 85 000,00 грн. згідно рішення про застосування фінансових санкцій № 0015/22-01-40-01/2507806498 від 27.08.2019 року на суму 34 000,00 грн., рішення про застосування фінансових санкцій № 0016/22-01-40-01/2507806498 від 27.08.2019 року на суму 34 000,00 грн., податкового повідомлення - рішення № 0001803201 від 10.04.2020 року на суму 17 000,00 грн. Отже, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявний у відповідача податковий борг підтверджується податковими повідомленнями - рішеннями, податковою декларацією, розрахунком суми позовних вимог та іншими документами доданими до позовної заяви. Також, судом враховано той факт, що податкові вимоги не скасовані, а доказів про сплату заборгованості відповідачем не надано суду. Колегія суддів, визначаючись щодо обгрунтованості висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI. Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`зковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п.95.1. ст.95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу. Як було відзначено судом першої інстанції позивачем виставлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 05.12.2019 №148488-58, проте вжиті заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем заборгованості. Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів № 610 від 30.06.2017 (далі - Порядок № 610), податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов`язання Відповідно до абз. 4 п. 7 розділу 4 Порядку № 610 податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. На підтвердження направлення відповідачу вищевказаної вимоги позивачем надано до матеріалів справи копію поштового конверта, з якого вбачається, що поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 направлялось за адресою: АДРЕСА_1 , та не було вручено відповідачу. Причина невручення : за закінченням терміну зберігання. Окрім того, податковий орган в обґрунтування дотримання процедури належного вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування фінансових санкцій також долучив до матеріалів справи копії поштових конвертів, з яких вбачається, що всі поштові відправлення на ім`я ОСОБА_1 направлялись за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно не були вручені адресату, відповідачу у справі. Причина повернення конвертів - за закінченням терміну зберігання Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів встановлення податковим органом податкової адреси відповідача. Разом з тим, відповідно до інформації, наданої Управлінням Державної міграційної служби в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року, вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.07.2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . В той же час, як відзначено у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 по справі за №826/14361/16, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: - відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; - повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; - відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції процесуальні документи по даній справі надсилались як за адресою: АДРЕСА_2 , так і за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до наявних рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, надіслану судом кореспонденцію отримано відповідачем саме за адресою : АДРЕСА_2 . Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до переконання про допущену контролюючим органом помилку при направленні податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відповідачу, відтак такі податкові повідомлення - рішення та податкова вимога вважаються не врученими платнику податків. В даному випадку, податковим органом не доведено факт отримання відповідачем вказаних вище податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішень про застосування фінансових санкцій, а отже суми грошових зобов`язань є не узгодженими. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що встановлені обставини дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає стягненню 3721,5 грн. судового збору сплаченого згідно платіжного доручення №201 від 25.10.2022 року. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року скасувати. Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Стягнути користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області 3721,5 грн. судового збору сплаченого згідно платіжного доручення №201 від 25.10.2022 року. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.