Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/13329/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13329/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суддя Шейко Т.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладеного у листі від 22 травня 2020 року №2600-0311-8/65366 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її розміру, яка визначена у довідці прокуратури міста Києва від 02 березня 2020 року №18/123 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, виданої ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 13.12.2019 здійснити ОСОБА_1 виплату різниці між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки прокуратури міста Києва від 02 березня 2020 року №18/123 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі №2600-0311-8/65366 від 22 травня 2020 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку зі змінами розміру заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури міста Києва №18/123 від 02 березня 2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури міста Києва №18/123 від 02 березня 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсії, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач звільнена в травні 2011 року, тобто до 13.12.2019, таким чином, відсутні підстави для перерахунку пенсії на підставі заяви від 21.05.2020. Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року частково та ухвалити нове судове рішення в частині зобов`язання відповідача здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років, без обмеження її максимальним (граничним) розміром, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці прокуратури м. Києва №18/123 від 02.03.2020 та здійснити виплату різниці між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою. В апеляційній скарзі позивач вказує, що останній раз перерахування її пенсії відбулося за постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.06.2016 у справі №761/16462/16а виходячи з розрахунку в розмірі 90% від загальної суми заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури и. Києва №18-174 від 02.03.2016 бех обмеження її максимального розміру, і таке рішненя є преюдиціним для даної справи. 05.03.2021 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання, у якому ОСОБА_1 просить врахувати її доводи про те, що відповідь ГУ ПФУ в м. Києві від 18.12.2020 по іншій довідці прокуратури м. Києва доказує позицію відповідача про те, що у нього не було і не має наміру прераховувати пенсію у розмірі 90% без обмеження її розміру. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі №640/13329/20 та призначено справу до розгляду. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, З 2010 року у відповідності до положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ОСОБА_1 призначена та виплачується пенсія за вислугу років. ОСОБА_1 21 травня 2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури міста Києва №18/123 від 02 березня 2020 року. Листом від 22 травня 2020 №2600-0303-8/38611 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на те, що після 13 грудня 2019 року нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не приймалися. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155, яка прийнята до ухвалення рішення Конституційним судом України від 13 грудня 2019 року, передбачено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладеного у листі від 22 травня 2020 року №2600-0311-8/65366 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років протиправним, ОСОБА_1звернулася із даним позовом до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі- Закон №1789-ХІІ): прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1); обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1); призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1). До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним. 14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі ? Закон №1697-VІІ). Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів). 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»; частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: «

20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до чисельних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Пенсійним фондом України. У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке: визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. У рішенні про відмову позивачу у перерахунку пенсії пенсійний орган, серед іншого, посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 №1155 за змістом п. 7 якої встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". Однак, доводи відповідача про те, що після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 (після 13.12.2019) нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13.12.2019 норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Колегія суддів враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року. Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України. Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судах. Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача. Реалізація її права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019. Тому, колегія суддів вважає підхід відповідача до вирішення заяви позивача незаконним, оскільки ОСОБА_1 має право на перерахунок її пенсії з 13.12.2019. Твердження відповідача про той факт, що для реалізації пенсіонерами права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, що діє з 13.12.2019), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам». Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки прокуратури міста Києва №18/123 від 02 березня 2020 року. Щодо дати, з якої відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивача, колегія суддів звертає увагу, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697 до 13.12.2019 (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було змінено на речення «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015). Тому, частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (01.01.2015-12.12.2019) в Україні з`явилася/набрала чинності норма Закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру». Так, колегія суддів враховує, що: перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії; відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13.12.2019, а відтак ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019. Поширення дванадцятимісячного періоду або будь-якого іншого періоду в цьому випадку є неможливим. Щодо позовних вимог в частині перерахунку пенсії в розмірі 90% від суми усіх складових заробітку, колегія суддів зазначає наступне. На час призначення позивачеві пенсії, пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789. Разом із цим, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ на даний час пенсія обчислюється в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Як вбачається із матеріалів пенсійної справи, позивачу розрахунок пенсії був призначений виходячи із 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, проте постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року у справі №761/16462/16-а зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, чинній на час призначення пенсії), починаючи з 01.04.2015 виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури м. Києва №18-174 від 2.03.2016, без обмеження її максимального розміру та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат. Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64). Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). Відмовляючи у перерахунку, відповідач не висловлювався щодо цих аспектів перерахунку, оскільки вважав, що позивач не має права на перерахунок взагалі. Водночас, перерахунок пенсії не у тому відсотковому розмірі відносно заробітної плати, який було встановлено позивачу при призначенні пенсії змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом. Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. На переконання колегії суддів, позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір. Позивач звертався із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням 90% від сум усіх складових заробітку. Відсутність заперечень в цій частині у рішенні відповідача, що оскаржується, не свідчить, що з питань урахування 90% від сум усіх складових заробітку відсутній спір. Таким чином, на підставі вказаного вище судового рішення у справі №761/16462/16-а, позивачу було змінено процентний розрахунок заробітку із 60% на 90%, що також підтверджується матеріалами пенсійної справи, а тому позовна вимога в частині здійснення перерахунку пенсії із розрахунку 90% є правомірною та підлягає задоволенню, а відтак, рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній та резелютивній частині. Разом з тим, щодо вимог позивача виплату пенсію без обмеження граничного розміру пенсії, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. В свою чергу, захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється виключно у разі їх порушення. Таким чином, під час розгляду справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, а позивачу при зверненні до суду із позовом до суб`єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства слід довести попереднє виникнення між сторонами у справі публічно-правових відносин та порушення своїх прав. Колегія суддів зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак, спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. В даному випадку відповідачем не обмежено максимальний розмір пенсії позивача, так як її перерахунок взагалі не було здійснено, а, в свою чергу, передчасне задоволення вимог щодо необмеження граничного розміру пенсії позивача суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, колегія суддів вважає вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження граничного розміру пенсії передчасними, а відтак, апеляційна скарга позивача в цій частині ене підлягає задоволенню. Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. З огляду на те, що дана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, суд апеляційної інстанції враховав правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Враховуючи викладене у сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга позивача є частково обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині висновків про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії позивачу у розмірі 90% від суми місячного заробітку, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значння для справи, призвели до помилкового вирішення справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку, а тому, у відповідності до ст.317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині та абзаці третьому резолютивної частини рішення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року змінити частково в мотивувальній частині. Абзац третій резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року змінити, доповнивши словами такого змісту: «виходячи з розрахунку 90 відсотків від місячної заробітної плати». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 291 КАС України. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов