Постанова 4855 № 640/18127/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18127/20 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 26.03.2020 № 2600-0303-8/40239 про відмову в перерахунку позивачу - ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора від 03.03.2020 вих. № 21-238 зп відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції чинній на час призначення пенсії) та частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», починаючи з 01 жовтня 2017 року з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора про заробітну плату від 03.03.2020 вих. №21-238 зп, без обмеження граничного розміру пенсії й у подальшому; - здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора за вих. № 21-238зп від 03.03.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 26.03.2020 № 2600-0303-8/40239 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 03.03.2020 №21-238зп, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що з 15.04.2003 ОСОБА_1 призначена пенсія на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 90 % від суми заробітної плати. 11.03.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-238зп від 03.03.2020. Листом від 26.03.2020 № 2600-0303-8/40239 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років з посиланням на те, що відповідно до пункту 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Після 13.12.2019 нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не приймалися. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, мотивував своє рішення тим, що із моменту набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)/2019 у ОСОБА_1 як особи, якій призначена пенсія на підставі Закону України «Про прокуратуру», виникло право на перерахунок пенсії, яке було реалізовано останньою шляхом подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про заробітну плату та заяви про проведення перерахунку пенсії. При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що після прийняття Конституційним Судом рішення № 7-р(ІГ)/2019 від 13.12.2019 нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, які працюють на відповідній посаді, не приймались. Таким чином, відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу згідно поданої ним заяви на підставі довідки прокуратури. Також вказав, що рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмежень максимальним розміром є необґрунтованою. Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ). Статтею 50-1 цього Закону визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Частина 18 статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ (у редакції, чинній до 01.01.2015) передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон України №76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». У подальшому, з 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. Відтак, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 є нечинною, то у таких випадках слід керуватись саме діючим законодавством, зокрема статтею 86 Закону №1697-VII. Так, згідно з частиною 20 статті 86 Закону України №1697-VII, у редакції Закону №76-VIII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивач з 13.12.2019 має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657) на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-238зп від 03.03.2020. Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у зразковій справі №560/2120/20, по відношенню до якої справа № 640/14757/20 є типовою. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній зразковій справі зазначила про помилковість доводів пенсійного органу стосовно того, що після набрання чинності рішенням КСУ № 7-р(ІІ)/2019, тобто після 13.12.2019, нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому немає підстав для перерахунку пенсії, та визнала такі доводи відповідача такими, що не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13.12.2019 норма частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оскільки законодавчо врегульовані умови для перерахунку пенсії позивача виникли з 13.12.2019, та саме з цієї дати позивачу слід провести перерахунок пенсії, а тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Наведене збігається з позицією, викладеною Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20 (провадження № Пз/9901/9/20) про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019. Колегія суддів зазначає, що справа, яка розглядається відповідає ознакам типової справи, а відтак висновки Верховного Суду у рішенні від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20 підлягають обов`язковому врахуванню колегією суддів при розгляді даної справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, не здійснюючи перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі виданої довідки Офісу Генерального прокурора № 21-238зп від 03.03.2020, діяло поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. «Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Колегія суддів зазначає, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №

657. Отже, питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії відмовив у такому перерахунку з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак, спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. В даному випадку відповідачем не обмежено максимальний розмір пенсії позивача, так як її перерахунок взагалі не було здійснено, а, в свою чергу, передчасне задоволення вимог щодо необмеження граничного розміру пенсії позивачка суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права останньої у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Отже, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, як передчасні. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021, у зразковій справі № 560/2120/20. У вказаному рішенні зазначено, що вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження її граничного розміру, задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє). Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. З огляду на те, що дана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення адміністративного позову у вказаній частині. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволених позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження їх граничного розміру та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даних позовних вимог відмовити, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи та частково порушено норми матеріального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2021 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 03.03.2020 №21-238зп, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат, та прийняти в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 03.03.2020 №21-238зп, з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2021 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.