Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21192/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21192/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), у якому просила суд: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 03 березня 2017 року в розмірі 11 764,56 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 440310001 від 03 березня 2017 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при придбанні квартири позивачем сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 11 764,56 грн. При цьому, оскільки позивач придбавав житло вперше, то в силу приписів п.9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» він не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне, а тому сплачений ним збір підлягає поверненню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року в задоволенні даного позову було відмовлено . Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про повернення помилково сплачених коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, тому відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 03 березня 2017 року в розмірі 11 764,56 грн. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що він оскаржував відмову відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 03 березня 2017 року у розмірі 11 764,56 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 440310001 від 03 березня 2017 року. Оскільки відмова відповідача сформована 23 липня 2020 року листом № 2600-0502-8/101532, а позов подано до Окружного адміністративного суду м. Києва 08 вересня 2020 року, то встановлений України строк у шість місяців для звернення до адміністративного суду на момент подання вищезазначеної позовної не сплив, а тому твердження суду першої інстанції є безпідставними з огляду на те, що строк звернення до суду повинен обраховуватися з дати отримання позивачем листа, яким повідомлено про відмову у формуванні відповідного подання, а не з дати сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості. Разом з тим, ані Порядком №787, ані Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» не визначено граничного строку на звернення фізичної особи із заявою до відповідного органу про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування або про формування подання про повернення вищезазначеного збору. Крім того, порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів, визначений статтею 43 ПК України, стосується сум грошового зобов`язання платника податків. Однак, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування не є грошовим (податковим) зобов`язанням платника податку, а тому застосування механізму повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов`язання до даних відносин, а також граничних строків звернення з заявою про повернення таких сум, с недоцільним та таким, що суперечить нормам податкового законодавства, а також Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 03 березня 2017 року між позивачем - ОСОБА_1 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рєнт-Сервіс» (продавець) в особі представника Прилуцької Алли Сергіївни укладено договір купівлі-продажу квартири (далі - Договір), згідно з яким позивачем придбано квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6-7). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісовенко В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 357 від 03 березня 2017 року. При нотаріальному посвідченні Договору позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості нерухомого майна, що становить 11 764,56 грн., що підтверджується копією квитанції № 440310001 від 03 березня 2017 року (а.с.8). 16 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою вх.№26451/8 від 21 липня 2020 року щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 11 764,56 грн., що становить 1% збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Листом від 23 липня 2020 року вих.№2600-0502-8/101532 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 11 764,56 грн. Вважаючи дії відповідача щодо не формування подання задля повернення позивачу надміру сплачених коштів протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 статті 2 КАС). Згідно ч.1 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. При цьому, ані Порядком №787, ані Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» не визначено граничного строку на звернення фізичної особи із заявою до відповідного органу про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Крім того, що відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. За змістом пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Таким чином, порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових коштів, визначений статтею 43 Податкового кодексу України, стосується сум грошового зобов`язання платника податків. Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить визначення грошового зобов`язання, яким є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. В той же час, за пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. З аналізу наведених норм вбачається, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування не є грошовим (податковим) зобов`язанням платника податку, а тому застосування механізму повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов`язання до даних відносин, а також граничних строків звернення з заявою про повернення таких сум, є недоцільним та таким, що суперечить нормам податкового законодавства, а також Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування». Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем трирічного строку на звернення із заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості. Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України. Запроваджений судом відлік шестимісячного строку з моменту вчинення угоди купівлі-продажу квартири, тобто з дати сплати збору позивачем, є неприйнятним з огляду на те, що сплачені позивачем кошти зараховуються до загального фонду Державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет, про що зазначено ч.3 статті 3 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування». Наведений висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року по справі № 813/2874/17. Разом з тим, спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», який визначає порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно п.9 ч.1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Пунктом 8 ч.1 статті 2 вищезазначеного Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03 листопада 1998 року затверджено Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, відповідно до п.15-1 якого збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Відповідно до п.15-3 вказаного Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У зверненні позивача щодо повернення йому безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування зазначено, що при укладанні договору купівлі-продажу квартири, житло ним придбавалось вперше, а тому у розумінні п.9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в даному випадку, внаслідок чого просив повернути сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно квитанції від 03 березня 2017 року №440310001 на суму 11 764,56 грн. Відповідачем всупереч статті 77 КАС України правомірність відмови ОСОБА_1 в поверненні помилково сплачених коштів з наведених у листі від 23 липня 2020 року №2600-0502-8/101532 підстав не доведено, належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано. Станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи в суді, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п.9 ч.1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше. Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні. За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови в поверненні позивачу безпідставно сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно п. 18 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740, облік сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Відповідно до ч.2 статті 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Згідно з п.п.7 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Згідно додатку до постанови КМ України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладений на Пенсійний фонд України. Одночасно суд зазначає, що згідно з чинним законодавством, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується на рахунки органів Державної казначейської служби України, тому і повертатися ці кошти мають в порядку, визначеному для повернення бюджетних коштів. Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Відповідно до пп.2) п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві і покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у Постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17. Таке подання платник разом зі своєю заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, подає до органу Казначейства. Відповідно, для стягнення позивачем помилково сплачених коштів відповідач має звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України. Оскільки судом встановлено, що сума сплаченого позивачем збору не підлягала до сплати та повинна бути відшкодована позивачу, суд, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вважає за необхідне визначити належний спосіб захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача сформувати та подати до відповідного територіального органу ДКС України в місті Києва подання про повернення позивачу сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Таким чином необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову. Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи. Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 840,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №218 від 17 серпня 2020 року а також за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 261,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №302 від 21 грудня 2020 року Відповідно до ч.7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених ОСОБА_1 в ході розгляду даної справи складає 2102 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року - скасувати та ухвалити нове. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зобов`язання вчинити дії - задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 03 березня 2017 року в розмірі 11 764,56 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 440310001 від 03 березня 2017 року Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев