Постанова 4855 № 640/16568/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16568/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, у якому просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8807,97 грн. В обґрунтування позовних вимог, зазначила, що відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні заяви щодо звернення до органу державної казначейської служби з поданням про повернення в надміру/помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, оскільки позивач звільнена від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», як особа, що придбала житло вперше. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 07.07.2021. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.12.2010 зареєстрованого в реєстрі за № 3988, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В., отримала у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 74, 8 кв.м. При укладенні договору, згідно з вимогами пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 «Про затвердження порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», позивачем сплачено 8807,97 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією від 09.12.2010. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. 27.04.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення їй сплаченого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 09.12.2010, придбавалося вперше. Листами Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 01.06.2020 № 2600-0502-8/70426 повідомлено позивача про те, що органи пенсійного фонду не володіють інформацією відносно права власності на нерухоме майно та інформацією про те, що майно особою придбавалося вперше. Таким чином, відсутні правові підстави для повернення такого збору. Позивачка вважаючи, що відповідачем порушені її права, а також, що вона не є суб`єктом сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки житло придбавалось вперше, звернулася до суду. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного: - наданих документів є недостатньо для встановлення факту купівлі квартири вперше, так як ОСОБА_1 не надано суду документів які б підтверджували обставин придбання житла вперше, в матеріалах справи відсутні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не дає можливості встановити чи придбавалося житло вперше; - позивачем не дотримано шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, оскільки про порушене право позивачка дізналась 09.12.2010 при придбанні квартири та сплаті збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, адже за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше сама держава в особі органу Пенсійного Фонду зобов`язана доводити той факт, що особа має сплачувати вказаний збір. Крім того, на переконання апелянта, висновки суду першої інстанції про порушення строку на звернення до суду з даним позовом є помилковими, адже їх відлік починається саме з моменту відмови відповідача у поверненні помилково сплаченого збору, а не з дати придбання квартири та сплати збору до бюджету. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно з приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Відповідно до положень п. 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки: 1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла; 2) громадяни, які придбавають житло вперше. При цьому, пунктом 15-3 Порядку № 1740, передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Водночас, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Дійсно, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов`язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше. З урахуванням того, що позивачем на підтвердження купівлі квартири надано копію лише договору купівлі-продажу від 09.12.2010 та квитанцію про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2010, водночас, з наданих до матеріалів справи документів не вбачається за можливе перевірити та встановити факт купівлі позивачем квартири вперше, адже самим позивачем як до позовної заяви так і до апеляційної скарги не надано витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не дає можливості встановити чи придбавалося житло вперше, адже такий витяг доступний для формування за запитом будь-якої особи та за встановлену плату (є сервісом Міністерства юстиції України), з огляду на що, за ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Тож, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що, звертаючись до суду з вказаним позовом, зважаючи на його підстави та предмет, саме позивач мала надати суду належним чином засвідчений витяг (надається за запитом особи за критеріями пошуку та за встановлену плату) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який давав би суду відповідні правові підстави для встановлення того, що позивач дійсно придбавала квартиру вперше, з огляду на що, не мала сплачувати вказаний збір. Натомість, апеляційна скарга містить лише посилання на те, що, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше сама держава в особі органу Пенсійного Фонду зобов`язана доводити той факт, що особа має сплачувати вказаний збір, однак, так і не містить обґрунтування не надання витягу з реєстру до апеляційної скарги та причини неподання його до суду першої інстанції. Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, в яких суд вказав на те, що позивачем не дотримано шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, оскільки про порушене право позивачка дізналась 09.12.2010 при придбанні квартири та сплаті збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна, що спростовує позицію позивачки щодо дізнання нею про порушене право після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.06.2020 № 2600-0502-8/80599, яким позивачці відмовлено в поверненні помилково/надмірно сплачених коштів, оскільки, по перше, у разі встановлення судом пропуску строку на звернення особи з позовом, застосовуються відповідні наслідки, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, визначені ст. ст. 123, 240 КАС України; по друге, предметом даного спору, є, на думку позивача, неправомірна відмова пенсійного органу у поверненні за заявою позивача помилково сплаченого збору, яка датована 01.06.2020, адже саме з цього моменту позивачу відмовлено у задоволенні її заяви, що має наслідком можливе порушення її права на повернення сплаченого збору з бюджету. Таким чином, колегія суддів, за наслідком розгляду матеріалів справи та доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що, у даному випадку, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, а саме, щодо висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем строку на звернення позивача з даним позовом, шляхом виключення даних висновків з мотивувальної частини рішення від 22.03.2021. У іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в мотивувальній частині без зміни її висновків по суті спору в резолютивній частині. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 р. - змінити в мотивувальній частині. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст. 328, 329 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко