Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/27702/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/27702/20 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Файдюка В.В., Суддів Земляної Г.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни (далі - відповідач 1), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), в якому просив суд: - скасувати постанову про стягнення виконавчого збору головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни від 20 червня 2019 року в рамках виконавчого провадження №55820529. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду на підставі п. 1 ч. 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду. Скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не отримав копію ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року про залишення позовної заяви без руху ані на шляхом направлення поштової кореспонденції, ані за допомогою будь-якого іншого способу зв`язку (телефонограма, телефон, Інтернет тощо). В позовній заяві позивач, крім поштової адреси, зазначив номер мобільного телефону, проте суд першої інстанції не вжив всіх необхідних заходів щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху. В оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що позивачем надано лише засіб поштового зв`язку, однак це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 вказав також альтернативний засіб зв`язку - номер телефону. Отже, не повідомлення позивача належним чином про залишення позовної заяви без руху, та, відповідно, не можливості у встановлений законодавством час усунути недоліки, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки позивач є заінтересованою особою в даному випадку та має право на належний захист. Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України. Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання вказаної ухвали. Копія ухвали суду першої інстанції від 10 листопада 2020 року про залишення позовної заяви без руху направлялася позивачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною ним в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 . Однак, даний поштовий конверт повернувся до суду поштовою службою з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Зазначене стало підставою для постановлення місцевим судом 29 грудня 2020 року ухвали про повернення позовної заяви. Так, відповідно до п.1 ч.4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Крім того, в силу п.4 ч.6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тобто, КАС України передбачає певний перелік випадків, коли повістка чи рішення суду, за відсутності незалежних від суду причин, вважаються врученими адресатам. Разом з тим, положення КАС України не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою повернення «кінець терміну зберігання» («за закінченням встановленого строку зберігання»), така відмітка не передбачена як причина невручення судового рішення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає, чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18 та у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17. Таким чином, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви, оскільки позивач не отримав копію ухвали про залишення позову без руху, а тому реально не мав можливості усунути недоліки. Також колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не було вжито інших заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 про залишення позову без руху, як то повторне надіслання поштового відправлення, надіслання копії відповідної ухвали на електронну адресу чи повідомлення позивача телефонограмою про рух справи. Відповідно, у суду не було жодних підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 без вчинення всіх можливих заходів щодо вручення йому ухвали про залишення позову без руху. З огляду на наведе, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви. Відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев