Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4760/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4760/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 15 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в серпні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 лютого 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 позивач 1960 р.н. З 18 червня 1978 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі зПогрібним ОСОБА_2 , який згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2018 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, на що отримала відмову через відсутність інформації про її перебування на утриманні померлого чоловіка. З метою встановлення вказаних вище обставин, позивач звернулась з позовом до суду. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18.12.2019 по справі №683/301/19 встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 з 1978 року по день його смерті, тобто по 11 березня 1999 року. 26.03.2020 позивачем повторно звернулась з заявою до відповідача щодо призначення їй пенсії в разі втрати годувальника. Листом від 28.04.2020 №1863-1556/11-03/8-2200-20 Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області відмовило у призначенні такої пенсії у зв`язку з відсутністю у позивача 25 років страхового стажу. Позивач вважаючи зазначену відмову протиправною, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби" пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті. Частиною 1 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби" встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18.12.2019 по справі №683/301/19 встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 з 1978 року по день його смерті, тобто по 11 березня 1999 року. Відповідно до пункту "б" частини 4 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби" непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю. Згідно частини 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними віку 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року. З матеріалів справи встановлено, що згідно копії паспорта позивача вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на момент звернення з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника позивач досягла віку 58 років та 6 місяців, а саме досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Колегія суддів критично відноситься до тверджень апелянта, що основною умовою для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є наявність 25 років страхового стажу, оскільки диспозиція статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не ототожнює поняття "досягнення пенсійного віку" та "вік, після якого особи мають право на призначення пенсії за віком". Натомість, пункт "б" частини 4 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби" визначає лише одну умову для визначення статусу непрацездатного, а саме досягнення пенсійного віку. А тому, наявність 25 років страхового стажу є умовою для призначення пенсії за віком, а не пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за якою звернулася позивач. Крім того, вимога пенсійного органу про наявність страхового стажу, не передбачена спеціальним Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та нівелює право особи на даний вид пенсії, як гарантію надану особі в разі втрати годувальника. Враховуючи викладене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого чоловіка, є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, викладене в листі від 28.04.2020 за №1863-1556/11-03/8-2200/20 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії в зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_1 є протиправним. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_3 . Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.