Постанова 4817 № 602/671/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/671/20Головуючий у 1-й інстанції Костів Л.І. Провадження № 22-ц/817/304/21 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Міщій О. Я., Ходоровський М. В., секретаря судового засідання Денисюк В. А., за участі: представника позивача АТ КБ Приватбанк Гребенюка О. С., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 602/671/20 за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: Позивач АТ КБ Приватбанк звернулось до Ланівецького районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що у відповідності до умов кредитного договору б/н, укладеного між банком та відповідачем 7 квітня 2016 року, останньому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений до 5000.00 грн. Власник картрахунку зобов`язувався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п.1.1.1.63 Договору - короткостроковий кредит, який надається банком у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на рахунок клієнта в розмірі ліміту кредитування. Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, станом на 21 квітня 2020 року останній має заборгованість за кредитним договором в розмірі 12561.08 грн., з яких 8925.47 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0.00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 8925.47 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0.00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0.00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2561.27 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 2561.27 грн. нарахована пеня; 0.00 грн. нараховано комісії, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. штраф (фіксована частина), 574.34 грн. - штраф (процентна складова), які просить стягнути з останнього, а також понесені судові витрати. Рішенням Ланівецького районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2020 року в задоволенні позову АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати, оскільки вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ Приватбанк в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що підписуючи 07 квітня 2016 року анкету-заяву відповідача, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Апелянт також вказує на те, що відповідачем не заявлялись позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. Позичальник погоджувався і з розподілом коштів, шо надходили від нього на погашення боргу, і з розміром нарахованих відсотків та неустойки, які він сплачував, і з боргом в цілому. Відзиву на апеляційну скаргу надано не було. В судовому засіданні представник позивача АТ КБ ПриватБанк просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, наведених у ній. Відповідач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк залишити без задоволення, а рішення Ланівецького районного суду Тернопільської області від 7 грудня 2020 року без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши думку сторін по справі, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та відповідачем на підставі заяви відповідача укладено договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Згідно з умовами даного кредитного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який згодом було збільшено до 5000.00 грн. До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 21 квітня 2020 року становить 12561.08 грн., з яких: 8925.47 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0.00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 8925.47 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0.00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0.00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2561.27 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 2561.27 грн. нарахована пеня; 0.00 грн. нараховано комісії, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 574.34 грн. - штраф (процентна складова). Обґрунтовуючи рішення про відмову в задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк суд першої інстанції зазначив, що оскільки заборгованість відповідача ОСОБА_1 відсутня, а проценти, пеня та штрафи, нараховані банком, не можуть бути стягнуті з огляду на те, що умови нарахування останніх не були підписані відповідачем, тому дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. З таким висновком суду погоджується і колегія суддів. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження№14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, штрафи, пеню, комісію та заборгованість за простроченим тілом кредиту; Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07 квітня 2016 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, тарифів банку як невід`ємні частини кредитного договору. Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. На вказану обставину звертає увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), відмовляючи банку у стягненні процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій. Висновки Великої Палата Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду і своїх висновків Велика Палата Верховного Суду не змінювала. За наведених обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. При цьому вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625, 1048 ЦК України позивач у суді першої інстанції не пред`являв. Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, колегія судів виходить з наступного. Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відповідачем було витрачено коштів на загальну суму 5395 грн. ( 5100 грн. + 295 грн. комісії за зняття готівки), а внесено на погашення заборгованості 9704,32 грн. З цього розрахунку також вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом. Згідно з довідкою про умови кредитування кредитний ліміт платіжної катки було встановлено в розмірі 5 000 грн., в той час заборгованість за тілом кредиту згідно з розрахунку становить 8925, 47 грн., що перевищує кредитний ліміт. Таким чином, сплачені позивачем кошти безпідставно було спрямовано на погашення відсотків та пені, враховуючи також і те, що позивачем не доведено відсоткової ставки, на умовах якої був наданий кредит та те, що сума заборгованості за тілом кредиту сформована за рахунок включення в неї і відсотків, розмір яких є недоведеним. За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за вказаною анкетою-заявою слід зараховувати на погашення тіла кредиту. Такого ж висновку дійшов і ВС у своїй постанові від 09 січня 2020 року у справі №643/5521/19 (провадження №61-20093св19 ), вказавши, що оскільки анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Оскільки сума 9704,32 грн., яка була внесена на картковий рахунок в тому числі методом автоматичного погашення простроченої заборгованості та погашення обов`язкового платежу, що були здійснені з інших карток відповідача, є більшою за фактично витрачену з цього ж рахунку 5395 грн., колегія суддів вважає, що заборгованість за кредитним договором б/н, укладеним між банком та відповідачем 7 квітня 2016 року, згідно з якого ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому був збільшений до 5000.00 грн., відсутня. Судовою колегією, оцінивши наданий банком розрахунок кредитної заборгованості, врахувавши виписку про рух коштів за рахунком, було здійснено розрахунки заборгованості на підставі наданих доказів. Таким чином, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, передбачених законом, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення.. Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2020 року залишити без змін.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 березня 2021 року. Головуючий Судді