Постанова 4814 № 531/1971/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/1971/20 Номер провадження 22-ц/814/1381/21Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Триголова В.М. суддів: Дорош А.І., Лобова О.А., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників процесу апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Кралівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідачка звернулась до ПАТ КБ (зараз АТ КБ) «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 06.12.2011 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 18.10.2020 року має заборгованість у розмірі 11542,94 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 7973,88 грн.; в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 7973,88 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками; 3569,06 грн. заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625; 0,00 грн. нарахованої пені; 0,00 грн. нарахованої комісії. У позові банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 06.12.2011 року у розмірі 11542,94 грн. та судові витрати. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2021 року у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Позивач АБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що cуд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що відсутні правові підстави для стягнення усіх складових заборгованості через відсутність обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві, тоді як подана до суду анкета-заява містить згоду відповідача на те що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, правилами користування карткою складають договір про надання банківських послуг. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК Українисправа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, за яким відповідач отримав кредит у сумі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому кредитний ліміт змінювався у сторону збільшення та зменшення. Укладений між сторонами договір складається з Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.12), Умов та правил надання банківських послуг (а.с.13-38). Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунками (а.с.5-9 та 46-50). Так, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 18.10.2020 року складає 11542,94 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 7973,88 грн.; в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 7973,88 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованості за нарахованими відсотками; 3569,06 грн. заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн. заборгованості за відмотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625; 0,00 грн. нарахованої пені; 0,00 грн. нарахованої комісії. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з тих обставин, що є вимоги позивача у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку суми боргу у розмірі 7973,88 грн. - заборгованості за тілом кредиту є обгрунтованими, проте вказана заборгованість погашена відповідачкою ОСОБА_1 26.02.2021 року до розгляду справи судом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів, суд першої інстанції зазначив, що Умови та правила надання банківських послуг, долучені до позовної заяви, не погоджені відповідачем, а анкета-заява, підписана позичальником не містить відомостей про відсоткову ставку за кредитом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Вірним є висновок суду про відмову у стягненні тіла кредиту, оскільки згідно квитанції від 26.02.2021 року, наданої відповідачем вбачається, що остання заборгованість за тілом кредиту погасила (а.с.68). Крім того, у анкеті-заяві позичальника від 06 грудня 2011 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про нарахування відсотків. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім простроченого тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та Правил, довідка про умови кредитування не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містять підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№14-131цс19). Не заслуговують на увагу доводи Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо урегулювання банком правовідносини із позичальником згідно з принципом свободи договору і відповідач погодився на те, що умови, на яких вони вступають у договірні правовідносини, зафіксовані у кількох документах: Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку та довідці про умови кредитування, оскільки перелічені документи не містять підпису позичальника. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень про конкретні запропоновані та погоджені з відповідачем Умови та правила надання банківських послуг, у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та штрафи, а надані банком Витяг з Умов та Правил, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наданий позивачем «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить умови щодо чотирьох видів карт «Універсальна» При цьому, в підписаній відповідачем анкеті-заяві не вказано який саме тип платіжної картки видано відповідачу. Колегія суддів звертає увагу, що у підписаній анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я зарплатну картку, інформації про отримання саме кредитної картки матеріали справи не містять. Доводи скарги щодо грубого порушення судом основоположних норм банківського кредитування, фінансової стабільності банку предмету спору не стосуються, а тому не розглядаються. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов