Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1793/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1793/20 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (суддя Варняк С.О., м. Херсон, повний текст рішення складений 06 жовтня 2020 року) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,- В С Т А Н О В И В: 08 липня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.06.2020 року №171451 у розмірі 1700 грн. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмолено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норми матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що перевірка, на підставі якої було прийнято вказане рішення, проведена всупереч вимогам чинного законодавства, а саме підпункту 4 п. 5 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 р. №340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», із норм якого вбачається, що перевірка наявності встановлених тахометрів можлива виключно на транспортних засобах, які здійснюють міжнародні транспортні перевезення, в той час як такі перевезення здійснені не були, а отже це є наслідком визнання такої перевірки незаконною та неможливості її використання для прийняття будь-яких рішень. Апелянт також зазначає, що документи на повірку тахометра не відносяться до документів, обов`язковість яких передбачена законодавством, а також, приймаючи до уваги наявність під час перевірки індивідуальної контрольної книжки водія, апелянт вважає, що прийняте рішення від 16.06.2020 р. №171451 суперечить положенням абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, апелянт вважає, що Чорноморське міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не є юридичною особою, а тому керівник або виконуючий обов`язки керівника не має права розглядати справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» і приймати рішення щодо застосування адміністративно-господарських санкцій. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт. На підставі договору позички від 04.04.2017 р. із змінами від 19.04.2017 р. були отримані у користування тягач DAF, державний номер НОМЕР_1 та напівпричіп MERSERON, державний номер НОМЕР_2 , власником яких є ОСОБА_2 . 02.01.2020 року між ОСОБА_1 (Виконавець) та ТОВ «Евронафта ЛТД» (Замовник) було укладено договір №02/01/1-20 на транспортне обслуговування, відповідно до якого Виконавець надає транспортні послуги з перевезення паливно-мастильних матеріалів, а Замовник зобов`язується оплатити замовлення на підставі отриманого рахунку в термін, зазначений в Договорі. 22.05.2020 року під час перевезення вантажу близько 18 год. 20 хв. на автомобільній дорозі М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» (203 км + 500 м) вказані транспортні засоби, які перебували під керуванням водія ОСОБА_3 , з метою проведення перевірки були зупинені співробітниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. За результатами перевірки було складено акт №225088 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.05.2020 року. Під час перевірки виявлено порушення: водій здійснював перевезення вантажу (небезпечний вантаж дизельне паливо) з м. Одеси до м. Херсона. На момент перевірки т/з DAF був обладнаний аналоговим тахографом. Протокол перевірки та адаптації тахографа т/з не оформлений, відсутній. Порушено наказ МТЗУ від 24.06.2010 №385. Використання п. 6.3 Наказу МТЗУ від 07.06.2010 №340 є не доцільним. Відповідальність за вказане порушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення необхідним документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлений, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа т/з, передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». 16.06.2020 року в.о. начальника Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №171451, відповідно до якої за порушення законодавства України про автомобільний транспорт, а саме абзац 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» постановлено стягнути з фізичною особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 гривень. Не погоджуючись із прийнятою в.о. начальника Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт», а за невиконання цієї вимоги передбачена відповідальність, відтак рішення суб`єкта владних повноважень про застосування штрафних санкцій прийняте у відповідності до вимог законодавства. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного. Так, згідно з приписами частини 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). За пунктом 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті. У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно з статтею 6 указаного Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Порядок про здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень. Пунктом 4 Порядку №1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдова перевірка здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення (пункти 12, 17 цього Порядку). Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки суб`єкта господарювання перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. До таких згідно із пунктом 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385, відносяться протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у кількості, передбаченому ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Такі документи повинні мати при собі водії транспортних засобів, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 3,5 тонн. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. На підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» розроблено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 №340. Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (п.1.1). Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п.1.2). Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; для потреб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, а також Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства охорони здоров`я України; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств (п.1.4). Згідно з пунктом 1.5 Положення №340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортний засіб (далі - ТЗ) для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ. Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Приписами пункту 6.2 Положення №340 установлено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, наявність якої є обов`язковою. Разом з тим, не для усіх транспортних засобів вибір засобу обліку робочого часу є питання добровільного вибору власника. Враховуючи імперативні вимоги п.6.1 саме для 1) автобусів для пасажирських перевезень протяжністю понад 50 км та 2) вантажних автомобілів понад 3,5 тонн, встановлення тахографів є обов`язком, а не правом. Пункт 6.3 про можливість використання контрольної книжки водія, стосується інших транспортних засобів, які не згадуються у п.6.1 Положення. Питання обліку робочого часу водіїв під час внутрішніх перевезень врегульоване саме ч. 3 ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка є відсильною до інших нормативно-правових актів. На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» Міністерством транспорту та зв`язку України і видано наказ про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який прямо висуває вимоги про обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн для внутрішніх перевезень діючими та повіреними тахографами. Оскільки, 22.05.2020 року перевірявся саме такий вантажний автомобіль з повною масою понад 3,5 тонн, на нього також розповсюджується вимога про необхідність обладнання тахографом. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невиконання позивачем умов, установлених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена адміністративно-господарська відповідальність. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №171451 від 16.06.2020 року до позивача у сумі 1700,00 грн. Твердження апелянта стосовно того, що перевірка тахографу здійснюється виключно на транспортних засобах, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення є необґрунтованими, оскільки під час рейдової перевірки перевіряється, зокрема, додержання режиму праці та відпочинку. Це в свою чергу встановлюється внаслідок перевірки картки водія до цифрового тахографу. Відтак, перевірка наявності встановлених тахографів (пп. 4 п. 5 Положення №340) та перевірка наявності картки водія не є рівноцінним за значенням, адже в першому випадку перевіряється безпосередня наявність технічного пристрою в автомобілі, а в другому - дотримання режиму роботи водія. Щодо аргументу позивача про те, що постанова винесена особою, яка не мала на те відповідних повноважень, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно з п. 4 Положення №103 основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація, державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Підпунктами 2, 19, 29 п. 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення. Абзацом 1 п. 8 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. У відповідності до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1567 від 08.11.2006 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Пунктом 27 Порядку передбачено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Абзацом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком

3. В переліку значиться і Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. З огляду на викладене, територіальні Управління Укртрансбезпеки є структурними підрозділами апарату Служби, які від імені Укртрансбезпеки здійснюють, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, хоч і не мають статусу юридичних осіб. Тому аргумент позивача, що виконуючий обов`язки начальника Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не має повноважень на винесення постанови про застосовування адміністративно-господарського штрафу колегія суддів вважає помилковим, оскільки на керівника органу державного контролю або його заступника покладено обов`язки щодо винесення постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів. Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 , оскільки постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №171451 від 16.06.2020 року відповідачем прийнято обґрунтовано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже вона є правомірною. Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов