Постанова 4854 № 540/1599/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1599/20 Головуючий першої інстанції Бездрабко О.І. Час та місце ухвалення судового рішення « 10:55», м. Херсон Повний текст судового рішення складений 03.11.2020р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Херсонської обласної ради, треті особи Херсонська міська рада, Антонівська селищна рада про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 19.06.2020р. фізична особа-підприємець (надалі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонської обласної ради, третя особа Антонівська селищна рада про визнання протиправним та нечинним рішення Херсонської обласної ради народних депутатів від 10.03.1994р. №311 «Про затвердження технічної документації по встановленню адміністративних меж Антонівської селищної Ради народних депутатів, а також населених пунктів на території цієї Ради»; зобов`язання Херсонську обласну раду опублікувати оголошення щодо оскарження нормативно - правового акта рішення Херсонської обласної ради народних депутатів від 10.03.1994 року №311 «Про затвердження технічної документації по встановленню адміністративних меж Антонівської селищної Ради народних депутатів, а також населених пунктів на території цієї Ради» у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішенням обмежує його право на отримання в користування чи у власність земельної ділянки під власним об`єктом нерухомого майна з огляду на те, що об`єкт знаходиться в адміністративних межах м. Херсон, а земельна ділянка під ним - в межах смт. Антонівка. А тому вважає, що рішення Херсонської обласної Ради народних депутатів від 10.03.1994р. № 311 не відповідає нормам закону, так як ним змінено межі міста, що не відноситься до компетенції обласної ради. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2020р. відмовлено у задоволенні позову, оскільки оскаржуване рішення не порушує прав чи інтересів позивача, а тому він не має права на звернення до суду із цим позовом. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку з приводу того, що оскаржуване рішення не порушує прав чи інтересів позивача, оскільки перешкоджає у використанні нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, яка оскаржуваним рішенням віднесена до меж смт. Антонівка. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що в 1992р. Херсонською філією Українського науково-дослідницького і проектно-вишукувального інституту землеустрою «Укрнііземпроект» розроблено Технічну документацію по встановленню меж населених пунктів Антонівської селищної Ради народних депутатів міста Херсона. /а.с.21-31/ Рішенням Херсонської обласної Ради народних депутатів від 10.03.1994р. №311 затверджено розроблену технічну документацію по встановленню адміністративних меж Антонівської селищної Ради народних депутатів, а також меж населених пунктів на її території, якою передбачено: загальна площа території цієї Ради 4575,6 га, в тому числі: смт. Антонівка 1547,4 га та селище Молодіжне 37,5 га. /а.с.20/ Не погоджуючись з рішенням щодо затвердження технічної документації зі встановлення адміністративних меж селищної ради, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків. Правовідносини у сфері встановлення адміністративних меж відповідних рад були врегульовані Земельним кодексом України від 18.12.1990р. №561-XII (надалі - ЗК України) та Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 07.12.1990р. №533-XII (в редакціях, що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно ч.1 ст.12 ЗК України до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу; 2) вилучення земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 3) організація ведення земельно-кадастрової документації; 4) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель та їх моніторингу, додержанням земельного законодавства; 5) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів, охороні пам`яток історії та культури; 6) розробка і виконання разом з районними та міськими Радами народних депутатів обласних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земельних ресурсів; 7) організація землеустрою; 8) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться Верховною Радою України; 9) координація діяльності місцевих землевпорядних органів; 10) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 11) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції. Відповідно до ч.4 ст.52 Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» обласна Рада розглядає і вирішує питання адміністративно-територіального поділу: віднесення населених пунктів до категорії селищ міського типу; утворення сільрад, перенесення їх центрів, найменування і перейменування сільрад; уточнення найменувань селищ міського типу і сільських населених пунктів; зміна меж районів, селищ міського типу, сільрад; об`єднання сільських населених пунктів; затвердження подань до Верховної Ради України та її Президії з питань адміністративно-територіального поділу відповідно до законодавства. Частиною 1 ст.64 ЗК України встановлено, що до земель селища міського типу належать усі землі в межах селища. Землі селища міського типу перебувають у віданні селищної Ради народних депутатів. Межі селищ міського типу встановлюються і змінюються обласною Радою народних депутатів або за її дорученням відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Включення земельних ділянок до межі селища міського типу не тягне за собою припинення права власності та права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до ст.31 цього Кодексу. Використання земель селища міського типу здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови селища міського типу і планів земельно-господарського устрою території. На виконання вищезазначених вимог законодавства, рішенням Херсонської обласної Ради народних депутатів від 10.03.1994р. №311 затверджено розроблену технічну документацію по встановленню адміністративних меж Антонівської селищної Ради народних депутатів, а також меж населених пунктів на її території, якою передбачено: загальна площа території цієї Ради 4575,6 га, в тому числі: смт. Антонівка 1547,4 га та селище Молодіжне 37,5 га. /а.с.20/ Так, частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п.п.1,8 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника. При цьому, право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у носія регулятивного права лише в момент порушення чи невизнання останнього, а судовому захисту, у передбаченому КАС України порядку, підлягають виключно порушені або оспорюванні права позивача - фізичної чи юридичної особи, у разі, якщо порушення таких прав відбувається з боку суб`єкта владних повноважень та повинно бути наслідком прийняття ним по відношенню до особи юридично значимих рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності. Підпунктом 4.1 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011р. №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Як зазначено Конституційним Судом України у п.4.1 рішення від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. З огляду на положення ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.8, 55 Конституції України, ст.5 КАС України кожен має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. В абз.10 п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст.2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст.13). Однак реалізація права на звернення до суду не гарантує обов`язкового і ефективного поновлення прав особи, якщо таке право, на захист якого подано позов, насправді не порушено. Враховуючи наведене, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних або юридичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем - фізичною (юридичною) особою та відповідачем - суб`єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано даний позов на захист свого права користування земельною ділянкою, яка розташована під об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.3-5/ Між тим, право власності на даний об`єкт виникло у ФОП ОСОБА_1 13.03.2008р., а оскаржуване рішення Херсонської обласної Ради народних депутатів прийнято 10.03.1994р. Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано до суду доказів порушення оскаржуваним рішенням будь-яких прав чи законних інтересів позивача, доказів наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою на якій знаходиться об`єкт нерухомості позивача, або відмови Антонівської селищної ради у наданні позивачу такої земельної ділянки у користування чи у власність. Аналогічні висновки викладені у постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р., залишеній без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015р., у справі №821/15258/15-а за позовом ОСОБА_2 до Херсонської обласної ради, за участю третіх осіб - ТОВ «Херсон Інвест Агро», Антонівської селищної ради міста Херсона, Херсонської міської ради, фермерського господарства «Антонівське», Херсонської обласної державної адміністрації, за участю прокурора м. Херсон про визнання протиправними дії Херсонської обласної ради щодо прийняття 10.03.1994р. рішення №311 «Про затвердження технічної документації по встановленню адміністративних меж Антонівської селищної ради народних депутатів, а також населених пунктів на території цієї ради», визнання відсутності у Херсонської обласної ради компетенції на зміну адміністративно-територіальних меж міста Херсона шляхом прийняття рішення від 10.03.1994р. № 311; визнання вказаного рішення нечинним. /а.с.155/ Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують. Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.