Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/11/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11/20 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: В січні 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії щодо відмови в призначенні виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 2 (другої) групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі гибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.05.2015 року з урахуванням раніше виплаченої суми; - зобов`язати Міністерство Внутрішніх Справ виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду 2 (другої) групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі гибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.05.2015 року з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто у розмірі 83300 (вісімдесят три тисячі триста) грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 22.09.2015 позивачу була встановлена третя група інвалідності, проте при повторному огляді 01.09.2016 була встановлена друга група інвалідності з 15% втратою професійної працездатності. Оглядом МСЕК від 02.08.2018 року було встановлена втрата професійної працездатності ще на 15%, що підтверджується наданими документами. 14.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, на яку 20.03.2019 прийшла відмова у нарахуванні грошової допомоги. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач - Головне управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції, що випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААВ № 807402 від 01 вересня 2016 року підтверджується, що у позивача встановлено II групу інвалідності з 15% втрати професійної працездатності. Так даної довідкою встановлено позивачеві ІІ групу інвалідності, проте, ступінь втрати професійної працездатності даною довідкою не встановлено. Таким чином, на думку апелянта, у позивача відповідно до п. 2 Порядку № 850 не виникає право на отримання ОГД на підставі цієї довідки. Згідно наданих позивачем матеріалів довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА № 128113 ОСОБА_1 отримав 02 серпня 2018 року після чого і подав рапорт на отримання ОГД від 14 серпня 2018 року, таким чином, з моменту первинного встановлення позивачеві інвалідності та виникненням у нього права на отримання ОГД у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми минуло більше двох років.Також, апелянтзазначає, що оскільки у позивача право на отримання ОГД після спливу терміну встановленого п. 2 Порядку № 850 виплата ОГД у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми не проводиться. Апелянт також не погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на отримання ОГД у зв`язку із отриманням I, ІІ чи ІІІ групи інвалідності є самостійним, оскільки визнає різний розмір для кожної групи інвалідності та не ставиться у залежність від черговості їх призначення та про те, що при обрахунку її кінцевого розміру, законодавцем встановлено застереження, що в разі отримання ОГД у зв`язку з призначенням нижчої групи інвалідності, розмір за вищою групою інвалідності визначається з врахуванням раніше виплаченої суми. Апелянт вважає, що ОГД є одноразовою виплатою, а п. 4 Порядку № 850 передбачено, що у разі якщо особі вже було здійснено виплату ОГД але нею протягом двох років з моменту первинного встановлення інвалідності було отримано іншу вищу групу інвалідності то виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто фактично відбувається доплата за отриману вищу групу інвалідності. Враховуючи наведені положення апелянт вважає, що ГУМВС України в особі ліквідаційної комісії було законно відмовлено ОСОБА_1 в отримання ОГД у більшому розмірі, оскільки останнім пропущений строк на отримання ОГД у більшому розмірі передбачений п. 4 Порядку №

850. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Бугаєнко О.В. зазначає, що відповідно до п. 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 850 від 21.05.2015 року, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інваліденості із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Тобто, на думку представника позивача, законодавець чітко зазначив три підстави для отримання працівникові міліції грошової допомоги: встановлення під час повторного огляду вищої групи інвалідності; встановлення іншої групи інвалідності; встановлення більшого відсотку втрати працездатності, виділив їх в окремі підставі та виключив будь-яку взаємодію, а тому в даному випадку для отримання ОСОБА_1 грошової допомоги достатньо тільки першої підстави - встановлення вищої групи інвалідності. Представник позивача вказує, що в апеляційної скарзі апелянт також послався на даний пункт Порядку, але трактував його так як потрібно йому, а твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги у зв`язку з не становленням відсотка втрати працездатності не грунтується на законі. Не відповідає дійсності і твердження апелянта про те, що між встановленням груп інвалідності минуло більш двох років. Так вперше III група інвалідності була встановлена ОСОБА_1 22.09.2015 року, а повторний огляд із встановленням вищої, тобто ІІ групи інвалідності здійснювався 01.09.2016 року, що підтверджується наданими позивачем медичними документами, які відповідачами не оспорювались. Також, представник позивача зазначає, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 року по справі № 420/3122/19 було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 лише у зв`язку з неправильним визначенням відповідача та неможливістю його заміни на стадії апеляційного розгляду справи. З огляду на зазначене, представник позивача просить в задоволенні апеляційної скарги Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії відмовити у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві на апеляціну скаргу відповідач - Міністерство внутрішніх справ України зазначають, що МВС України погоджуються з апеляційною скаргою Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії, вважають її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідач вказує, що відповідно до пункту 11 Порядку №850, виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ. На думку відповідача, суд першої інстанції не врахував те, що: до МВС України не надходили документи, які передбачені цим Порядком та умовами, щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; МВС України не розглядались документи, які передбачені цим Порядком та умовами, щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; МВС України не приймалось рішення за результатом розгляду документів, які передбачені цим Порядком та умовами, щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; виплата одноразової грошової допомоги здійснюється виключно у випадку призначення одноразової грошової допомоги колишньому працівнику міліції та проводиться безпосередньо шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції (у даному випадку - ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Одеській області) суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ. Таким чином, на думку відповідача, суд першої інстанції необгрунтовано та безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , всупереч нормам матеріального права та з порушенням норм процесуального права. З огляду на зазначене, відповідач - Міністерство внутрішніх справ України просять апеляційну скаргу задовольнити повністю, рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 13 серпня 2020 року з Одеського окружного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Міністерства внутрішніх справ України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Дводами апеляційної скарги зазначено, що МВС України є неналежним відповідачем у справі, адже прав та законних інтересів ОСОБА_1 не порушували та взагалі не є стороною цих спірних правовідносин, оскільки данні спірні правовідносини виникли безпосередньо між двома сторонами: ОСОБА_1 та ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Одеській області. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував того, що в МВС України відсутні документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу позивача та зобов`язав МВС України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, що супересить Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850, оскільки в МВС України відсутні дані документи, оскільки вони були повернуті відповідно до Порядку, тому їх має надіслати безпосередньо л/к УМВС України у Волинській області. І лише після цього МВС України матиме змогу розглянути документи ОСОБА_1 виключно про призначення одноразової грошової допомоги; Порядком визначено, що МВС України приймає рішення про призначення чи про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги; відповідно до п. 11 Порядку, виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції (у даному випадку ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області) суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ, а не МВС України як зазначає у резолютивній частині суд першої інстанції. Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції зобов`язав МВС України виплати позивачу одноразову грошову допомогу, чим порушив Порядок, оскільки у разі призначення виплата такої допомоги проводиться за останнім місцем проходження служби колишнього працівника міліції, у даному випадку ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області, а не МВС України. Апелянт вважає, що суд першої інстанції зобов`язав МВС України вчинити дії, які Порядком не передбачені.. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2015 Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №622 о/с, на підставі рапорту ОСОБА_1 від 17.08.2015 року, подання начальника Суворовського РВ ОМУ ГУМВС від 17.08.2015 року та свідоцтва про хворобу №553/2, видане ВЛК ГУМВС 06.08.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади дільничого інспектора міліції сектору ДІМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 31 серпня 2015 року у запас ЗСУ за п.64 «б» (через хворобу). За результатами первинного обстеження МСЕК від 22 вересня 2015 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії 10 ААВ №785693. При повторному огляді обласною медико-соціальною експертною комісією від 01 вересня 2016 року позивачу встановлено другу група інвалідності, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, з 15% втрати професійної працездатності, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААВ №807402. Оглядом МСЕК від 02.08.2018 року встановлено втрату професійної працездатності ще на 15%, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованій особи ступені втрати професійної працездатності у відсотках. 14.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Листом від 20.03.2019 №9/2021 ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області позивача повідомлено про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що згідно з п.4 Порядку №850, право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з установленням працівникові міліції інвалідності обмежено у часі дворічним терміном з дня первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності. Оскільки первинна група інвалідності щодо ОСОБА_1 встановлена 22.09.2015 року згідно виписки з акту огляду МСЕК № 785693, а повторний огляд, відповідно до виписки з акту огляду МСЕК №128113 здійснений 02.08.2018 року. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при обрахунку кінцевого розміру одноразової грошової допомоги, законодавцем встановлено застереження, що в разі отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з призначенням нижчої групи інвалідності, розмір за вищою групою інвалідності визначається з врахуванням раніше виплаченої суми, у зв`з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком №

850. Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року. Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. Згідно з п.4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII. Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII. Згідно частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності. Частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97- 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4). Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 4). Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). За правилами пункту 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку

2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський. Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку № 4). Таким чином, як Порядком № 850, так і Порядком № 4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби. При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, відповідно до Порядку № 850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку № 4 - з проходженням служби в поліції. Разом з тим, в законодавстві була наявна прогалина щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, оскільки не було визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, які після звільнення з органів внутрішніх справ продовжили службу в Національній поліції та яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але під час служби в органах поліції або після звільнення з цих органів. Вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, колегія суддів, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, якими визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виникає з дати встановлення втрати працездатності за довідкою МСЕК, а реалізація цього права здійснюється за останнім місцем служби особи, робить висновок, що виплата такої допомоги має здійснюватися органами Національної поліції на підставі норм Закону № 580-VIII та у відповідності до Порядку №

4. Про обгрунтованість такого висновку суду свідчать і подальші зміни в законодавстві, що регулює спірні правовідносини. Так, Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 12 вересня 2016 року № 916 «Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», яким пункт 5 розділу I Порядку № 4 доповнено підпунктом 4 стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога. За його змістом встановлення інвалідності поліцейському внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, є також обставиною, за якої поліцейському призначається одноразова грошова допомога. Крім того, задля усунення прогалини в законодавстві 8 червня 2017 року було прийнято Закон України № 2097 «Про внесення змін до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському», яким право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності розповсюдили також на поліцейських, у яких втрата працездатності настала внаслідок захворювання або поранення, отриманого внаслідок виконання завдань міліції або під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, який набрав чинності 12 липня 2017 року, установлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності мають поліцейські з числа осіб, зазначених у пунктах 3-6 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", які визнані інвалідами або отримали поранення до набрання чинності цим Законом. Колегія суддів зазначає, що поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4. Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено зі служби в поліції наказом Головного управління МВС України в Одеській області від 28 серпня 2015 року за п. 64 «б» (через хворобу), а тому на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком №

4. При первинному огляді МСЕК 22.09.2015р. позивачу встановлена третя група інвалідності. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що належним органом, який повинен здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи є Головне управління МВС України в Одеській області, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України виплатит ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 р. у справі № 822/764/18. Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги Головного управління МВС України в Одеській області в особі ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним дії Головного управління МВС України Одеській області в особі ліквідаційної комісії щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 2 (другої) групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі гибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.05.2015 року з урахуванням раніше виплаченої суми. Зобов`язати Головне управління МВС України Одеській області в особі ліквідаційної комісії виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду 2 (другої) групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі гибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.05.2015 року з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто у розмірі 83300 (вісімдесят три тисячі триста) грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 15.03.2021 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик