Постанова 4851 № 440/4073/19

Головуючий І інстанції: І.Г. Ясиновський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2021 р. Справа № 440/4073/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Судді-доповідача Ральченка І.М., Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 по справі № 440/4073/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 18.09.2020 ОСОБА_1 подав до Полтавського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив визнати протиправними рішення та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №440/4073/19. 21.09.2020 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду повернуто вказану заяву заявнику. 28.09.2020 ОСОБА_1 подав до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про визнання протиправними рішень та дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на невиконання рішення суду, в якій просив визнати протиправними рішення та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №440/4073/19. До заяви ОСОБА_1 додано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що заява про визнання протиправними рішень та дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на невиконання рішення суду подана ним до суду в межах десятиденного строку, відлік якого розпочався з дати винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 08.09.2020. 05.10.2020 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про поновлення строку залишено без задоволення. Повернуто заявнику заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень та дій, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на невиконання рішення суду у справі №440/4073/19. ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду від 05.10.2020, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяви. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем 10-денного строку на звернення до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України є помилковим, оскільки перебіг строків, у даному випадку розпочався з 08.09.2020 - з часу отримання ним постанови державного виконавця від 08.09.2020 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №440/4073/19, а заяву в порядку ст. 383 КАС України позивачем надіслано до суду вперше 18.09.2020, тобто в межах десятиденного строку. Також апелянт зазначив про не врахування судом, що при зверненні до суду з заявою 28.09.2020 позивачем було надано докази надіслання її відповідачу. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надало відзив на апеляційну скаргу. На підставі п. 3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Приймаючи ухвалу від 05.10.2020, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з заявою без поважних причин; до заяви про визнання протиправними рішень, дій відповідача не додано докази надіслання її іншим учасникам справи. Колегія суддів за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст.ст. 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Згідно ч. 3 ст. 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Згідно з ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. Таким чином, перебіг десятиденного строку для звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, починається з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.02.2020 у справі № 640/10843/19. Наслідки невідповідності згаданої заяви вказаним вище вимогам передбачені абзацом 2 ч. 5 ст. 383 КАС України і полягають у прийнятті судом рішення про повернення заяви. Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви позивач посилається на те, що станом на день звернення до суду із заявою відповідачем не виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі № 440/4073/19. Про порушення своїх прав він дізнався, отримавши постанову державного виконавця від 08.09.2020 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №440/4073/19. Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи заявника, з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №440/4073/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 2 від 24.05.2019 Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. На виконання рішення суду у справі №440/4073/19 відповідачем прийнято рішення №5 від 25.03.2020, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з тих самих підстав, оцінка яким надавалась в межах судового розгляду справи № 440/4073/19. Вказане рішення ОСОБА_1 отримано, згідно його пояснень, наприкінці квітня 2020 року. Колегія суддів зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№540-IX), яким Кодекс адміністративного судочинства України розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". У той же час, положення вказаного пункту в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, що діє з 17 липня 2020 року, викладені у наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Пунктом ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020 процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. З урахуванням вищенаведених правових положень та часу отримання позивачем рішення пенсійного органу № 5 від 25.03.2020 (дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів), колегія суддів вважає вірним висновок суду, що десятиденний строк на звернення з відповідною заявою у позивача завершився 17 серпня 2020 року. Проте із заявою в порядку ст. 383 КАС України позивач звернувся до суду вперше лише 18.09.2020, тобто поза межами десятиденного строку, передбаченого ст. 383 КАС України. При цьому, поважних причин пропуску строку звернення з вказаною заявою позивачем не наведено. Доводи позивача про те, що перебіг 10-денного строку звернення до суду з цією заявою розпочався з 08.09.2020 з часу винесення постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №440/4073/19, колегія суддів вважає помилковими, оскільки про виконання рішення суду не у спосіб, який заявник вважав законним, останній був обізнаний ще в квітні 2020 року, тобто з моменту отримання рішення пенсійного органу № 5 від 25.03.2020. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у суду першої інстанції були обґрунтовані підстави повернути заяву, у зв`язку із тим, що така не відповідає вимогам ч. 5 ст. 383 КАС України. Доводи апелянта про помилкове зазначення судом першої інстанції, що при зверненні до суду з заявою 28.09.2020 позивачем не надано докази її надіслання відповідачу, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються доказами по справі, проте не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про повернення заяви позивачу. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 по справі № 440/4073/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов