Постанова Тернопільський апеляційний суд № 601/2212/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2212/19Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/817/27/21 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Бершадська Г. В., Міщій О. Я., секретаря - Іванюти О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/2212/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 30 червня 2020 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухваленого суддею Білосевич Г.С., повний текст рішення суду складено 08 липня 2020 року, - ВСТАНОВИв: Позивач АТ«УкрСиббанк» звернувся в суд із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 04.10.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту №11050733000. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 112770 грн., а позичальник зобов`язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти на умовах, визначених кредитним договором, та повернути кредит у повному обсязі у строк не пізніше 04.10.2017 року, якщо не встановлений інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 17.5% річних. Відповідно до п.9.2 кредитного договору банк листом від 22.02.2008 року повідомив позичальника про запровадження нової системи нарахування відсотків, а саме у випадку прострочення платежу за кредитним договором, банк з дати виникнення простроченої суми основного боргу, нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти в розмірі збільшеному вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу. Відповідно до п.9.5 крединого договору строк дії даного договору встановлюється з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії та/або пені, у разі її нарахування. Станом на 02.09.2019 року заборгованість за вищевказаним кредитним договором складає 198 380 грн 96 коп.. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 04.10.2006 року, на підставі якого в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку банку було передано квартиру, загальною площею 56.3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності. 17.12.2010 року помер іпотекодавець ОСОБА_3 08.05.2019 року Банк звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом витребування спадкової справи ОСОБА_3 22.05.2019 року вказана заява задоволена та витребувана спадкова справа, із якої слідує, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв його син ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Ухвалою Кременецького районного суду від 04.07.2019 року витребувана спадкова справа, за якою заяву від 06.11.2014 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 подав син ОСОБА_5 . Донька померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 не подавала заяви про прийняття спадщини. В зв`язку із смертю іпотекодавця обов`язки по договору іпотеки не припиняються, а переходять до спадкоємців. Однак, спадкоємці не повідомили банк про відкриття спадщини. Позивач дізнався про прийняття спадщини відповідачем під час ознайомлення з копіями матеріалів спадкової справи, які надійшли 26.07.2019 року. З метою погашення заборгованості за кредитним договором банк, як кредитор, має право звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до спадкоємця ОСОБА_5 .. Окрім того, позивач вважає заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не обґрунтованою. Тому, позивач просить суд звернути стягнення на майно - квартиру, загальною площею 56.3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та прийнята ОСОБА_5 , шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною нарівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій з метою погашення на користь позивача заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11050733000 від 04.10.2006 року у розмірі 198380 грн. 96 коп. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати -судовий збір. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 30 червня 2020 року в задоволенні позову акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_5 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача АТ Укрсиббанк - адвокат Агабалаєва Я.В. подала апеляційну скаргу про оскарження зазначеного рішення суду. Вважає, вказане рішення таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм цивільного матеріального права та із порушенням норм цивільного процесуального права, у зв`язку з чим в підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції із ухваленням нового рішення задоволення позовних вимог АТ «УКРСИББАНК». Апеляційна скарга мотивована тим, що право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки (судового, позасудового чи на підставі виконавчого напису нотаріуса) залишається за іпотекодержателем, який приймає рішення щодо вибору такого способу залежно від наявності договору про задоволення вимог іпотекодержателя (застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі), від змісту такого договору (застереження) та від чинних на момент прийняття такого рішення положень законодавства. Судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки є універсальним, оскільки єдиною підставою для обрання та реалізації іпотекодержателем даного способу є невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, і його реалізації не перешкоджає ні наявність чи відсутність домовленості сторін про позасудовии спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, ні звернення чи незвернення іпотекодержателя із вимогою про усунення порушення, що є підставою для звернення стягнення. Пунктами 3.5. та 3.6. Договору іпотеки сторони дійшли згоди, що звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до законодавства України, а у разі звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється згідно з розділом 4 Договору іпотеки та відповідно ст. 36 Закону України "Про іпотеку". Таким чином, позивач вважає, що сторони Договору іпотеку погодили умови, згідно яких іпотекодержатель на свій власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права. АТ "УКРСИББАНК" згідно умов Договору іпотеки та статті 39 Закону України «Про іпотеку» обрано спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, а саме реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Сторони в судове засідання не з`явились, хоч належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання. Відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв`язку з неявкою цих учасників справи не встановлено. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Рішення суду не відповідає вказаним вимогам. Суд встановив, що згідно з договором про надання кредиту № 11050733000 від 04.10.2006 року та додатку № 1 до даного договору, між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11050733000, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) шляхом в сумі 112 770 грн. та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених даним договором. Строк дії договору з 04 жовтня 2006 року по 04 жовтня 2017 року. Згідно з листом № 99937 від 22.02.2008 року, АКІБ «Укрсиббанк» надіслано повідомлення ОСОБА_2 про те, що з 12.03.2008 року Банк запроваджує нову систему нарахування відсотків за користування кредитом на просторочену суму основного боргу. 04.10.2006 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11050733000 від 04.10.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 , укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за № 13974, на підставі якого в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11050733000 іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно: трикімнатну квартиру загальною площею 56.3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до положень п.3.2 договору іпотеки від 04.10.2006 р., звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки від 30.08.2019 року, власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зазначений ОСОБА_3 Внесено заборону на дану квартиру у зв`язку іпотекою. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_4 подана заява до приватного нотаріуса Зелінського П.І. про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , що стверджується заявою від 20.12.2011 року. Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . 06.11.2014 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. заведена спадкова справа № 113 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ., за заявою його сина ОСОБА_5 , яким подано заяву про прийняття спадщини, що стверджується заявою від 06.11.2014 року; копією паспорта ОСОБА_5 ; свідоцтвом про народження та свідоцтвом про зміну імені . Згідно з розрахунком, наданим АТ «Укрсиббанк», станом на 02.09.2019 року сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №11050733000 від 04.10.2006 року становить 198380 грн. 96коп., з яких: 61510 грн. 10 коп. Заборгованість за кредитом; 10977 грн. 93 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом (відповідно до ст.1048ЦК України) нараховані до 04.10.2017 року; 99718 грн. 53 коп. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (відповідно до ст.625 ЦК України) нараховані до 31.08.2019 року; 22203 грн. 43 коп. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 02.09.2018 року по 02.09.2019 року; 3970 грн. 97 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами (які нараховані згідно зі ст.1048 ЦК України) за строк з 02.09.2018 року по 02.09.2019 року. На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 р. АКІБ «Укрсиббанк» змінило назву на ПАТ «Укрсиббанк», яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань АКІБ «Укрсиббанк». У зв`язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до вимог закону України «Про акціонерні товариства», змінено найменування ПАТ «Укрсиббанк» на АТ «Укрсиббанк», яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Укрсиббанк». Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що в зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань ТОВ «УкрСиббанк» в 2014 році зверталося до Кременецького районного суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 травня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом та пені - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 72618 гривень 33 копійки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 809 гривень 98 копійок. Таким чином, звернувшись в 2014 році до суду з позовом про дострокове повернення позики, позивач на власний розсуд змінив строк дії кредитного договору. Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач АТ «Укрсиббанк» обрав неналежний спосіб захисту своїх прав іпотекодержателя, оскільки сторони передбачили в договорі іпотеки застереження, згідно з яким позивач має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, оскільки наявність іпотечного застереження не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів . Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до пунктів 3.5 та 3.6 договору звернення стягнення за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України, а звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 Договору та відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16 та зроблено висновок, що «звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту. Частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. За змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили». Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що позивач АТ «Укрсиббанк» обрав неналежний спосіб захисту свої прав, а тому прийняв незаконне рішення, яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову позову з інших підстав, виходячи з наступного. Зі змісту позовних вимог вбачається, що звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач зазначав, що 04.10.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є АТ «Укрсиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту №11050733000 строком до 04.10.2017 року. В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання боржником утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 198 380 грн 96 коп. станом на 02.09.2019 року . В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 04.10.2006 року. Позивач зазначав, що в травні 2019 року йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер іпотекодавець ОСОБА_3 і спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв його син ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, після якого спадщину прийняв син ОСОБА_5 . Оскільки в зв`язку із смертю іпотекодавця обов`язки по договору іпотеки не припиняються, а переходять до спадкоємців банк, як кредитор, має право звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до спадкоємця ОСОБА_5 . З матеріалів цивільної справи № 601/121/14ц, оглянутої в суді апеляційної інстанції, вбачається, що 16 січня 2014 року ПАТ ''УкрСиббанк'' звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки ( а.с.1-5). Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 травня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом та пені - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 72618 гривень 33 копійки. Таким чином, звернувшись 16.01.2014 до суду з позовом про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому доводи позивача, що строк виконання зобов`язання визначено до 4 жовтня 2017 року колегія суддів вважає необґрунтованими. З матеріалів справи вбачається, що іпотекодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру загальною площею 56.3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 подана заява до приватного нотаріуса Зелінського П.І. про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , що стверджується заявою від 20.12.2011 року. Доводи апеляційної скарги, що позивачу не було відомо про смерть іпотекодавця ОСОБА_3 колегія суддів не приймає до уваги, як необґрунтовані. З матеріалів справи №601/121/14 вбачається, що 22.01.2014 року Кременецький УДМС України в Тернопільській області повідомив Кременецький районний суд, що ОСОБА_3 знятий з реєстраційного бліку 12.01.2011 року, в зв`язку зі смертю (а.с.69). 26.03.2014 року Кременецький районний суд повідомив банк про розгляд справи, призначений на 10.04.2014 р., та направив повідомлення Кременецького УДМС України в Тернопільській області від 22.01.2014 року, де міститься інформація про смерть відповідача ОСОБА_3 . Дану інформацію банк отримав 31.03.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.(а.с.103-105). Згідно з заявою від 5 травня 2014 року ПАТ УкрСиббанк, поданою до Кременецького районного суду, позивач зазначив, що в зв`язку зі смертю ОСОБА_3 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_2 та справу розглянути за відсутності позивача.(а.с.107). Ухвалою Кременецького районного суду від 5.05.2014 року провадження за позовом ПАТ'' УкрСиббанк'' до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . В ухвалі суд зазначив, що позивач тривалий час не звертався до суду з заявою про залучення правонаступників та в подальшому зменшив позовні вимоги і просив розглядати спір тільки щодо позовних вимог ОСОБА_2 . Таким чином станом на 2014 рік банку достеменно стало відомо, що іпотекодавець ОСОБА_3 помер, однак вимог до правонаступника ОСОБА_4 банк не заявляв. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . 06.11.2014 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. заведена спадкова справа № 113 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ., за заявою його сина ОСОБА_5 , яким подано заяву про прийняття спадщини, що стверджується заявою від 06.11.2014 року; копією паспорта ОСОБА_5 ; свідоцтвом про народження та свідоцтвом про зміну імені. Зі змісту позовної заяви вбачається, що про смерть ОСОБА_4 , спадкоємця іпотекодавця, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та прийняття спадщини ОСОБА_5 позивач дізнався в 2019 році після ознайомлення зі спадковою справою, після чого звернувся до суду 31.10.2019 року до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві в момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (с.1218 ЦК України). Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої, як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який, як спадкоємець, набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями-іпотекодавця не припиняється. Строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців іпотекодавця, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Така правова позиція сформована у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц. За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернувшись 16.01.2014 до суду з позовом про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним (справа № 601/121/14 ц), позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. Таким чином строк вимоги за кредитним договором № 11050733000 від 04.10.2006 року укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 слід рахувати з 16.01.2014 року. Враховуючи те, що позивачу на час розгляду справи в 2014 році було відомо тільки про смерть іпотекодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак позивачу не було відомо про смерть спадкоємця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та позивач не знав і не міг знати про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , він мав право пред`явити свої вимоги до спадкоємця ОСОБА_5 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 протягом одного року від настання строку вимоги тобто з 16.01.2014 року і саме з цього моменту почався перебіг строку для пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців. З позовом до суду Банк звернувся тільки 31.10.2019 року тобто після встановленого законом строку для пред`явлення вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину. Оскільки позивач не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами третьою статті 1281 ЦК України він позбавляється права вимоги. Колегія суддів, враховуючи вищенаведене приходить до висновку, що позивач пропустив встановлений ч.3 ст. 1281 ЦК України строк на пред`явлення вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставою для скасування рішення та ухвалення нового є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати й ухвалити нове про відмову у позові. Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовільнити частково. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 30 червня 2020 року скасувати . Постановити нове рішення, яким в позові акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 2 березня 2021 року. Головуючий Судді