Постанова 4813 № 522/17874/19

Номер провадження: 22-ц/813/3557/21 Номер справи місцевого суду: 522/17874/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.03.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та спростування її, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Домусчі Л.В. 27 квітня 2020 року у м. Одеса, - встановила: У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та спростування її (а.с. 1-11). В обгрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год. 52 хв. ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розмістив пост наступного змісту (мовою оригіналу): «Если президент не разберется с Чванкиным и ему подобными, то украинцы вместо того чтобы вернуться обратно в Украину, будут продолжать массово уезжать заграницу. Беглый президент ОСОБА_3 создал бандитскую систему смотрящих за регионами и отраслями. Порошенко вместо того, чтобы разрушить эту систему, взял ее под свой контроль и усилил. В Одессе ни одно СМИ ничего не напишет о Чванкине, о том что реально происходит в Киевском районном суде Одессы. Меня, моих близких людей, мой бизнес 4 года целенаправленно уничтожает ОСОБА_4 , в которую входит Чванкин. Из-за того, что я как председатель ОСМД «Успенская 17» не даю незаконно застроить придомовую территорию нашего дома ОСОБА_5 . Те же самые титушки, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..., часть из которых напали на журналистов, разбили им машину, защищая ОСОБА_14 , регулярно приходили с митингами под «Одесский Дворик», дважды пытались поджечь его, подбрасывали зловонную жидкость,портили систему отопления... Они связаны между собой. Они помогают друг другу. Титушки ходят в суды, бьют и запугивают наших адвокатов, оказывают психологическое давление на всех, кто может стать у них на пути или повлиять на ситуацию. Параллельно с этим, Чванкин ДАЁТ УКАЗАНИЯ СУДЬЯМ выносить незаконные решения против меня, арестовывать мое имущество, принудительно доставлять меня на допросы проплаченным Гробовым следователям. В Киевской районной прокуратуре Одессы, ОСОБА_15 и Великодний фабрикуют заказные дела по ложным заявлениям ОСОБА_16 .Пожарные инспектора снимаются в заказных лживых репортажах и делают антирекламу «Одесскому Дворику». По решениям Киевского суда им. ОСОБА_14 , следователи изымают оригиналы документов из архивов и на их место ОСОБА_16 подкладывает поддельные. Все эти действия направлены на одно установить несуществующие факты и сделать из белого чёрное и наоборот. И это не единственный случай. Это система.Так забрали землю университета Мечникова под застройку, землю на ОСОБА_17 , где ОСОБА_16 строит отель, и многое другое. ОСОБА_18 , без ГАСКа они не обошлись бы. Именно ГАСК регистрирует незаконные декларации и тем самым даёт основания для рейдерства.Это - Организованная Преступная Группа.В ноябре 2018 года я написал заявление в СБУ и до сих пор , несмотря на решение суда, его не внесли в ЕРДР! Если президент не разберется с этой ОПГ, то такие ОПГ уничтожат всю страну и все его предвыборные обещания останутся не выполненными!». Відповідач, у вищевказаному пості, зазначає і стверджує: «Меня, моих близких людей, мой бизнес 4 года целенаправленно уничтожает ОСОБА_4 , в которую входит ОСОБА_19 -за того, что я как председатель ОСМД «Успенская 17» не даю незаконно застроить придомовую территорию нашего дома ОСОБА_5 . Те же самые титушки, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..., часть из которых напали на журналистов, разбили им машину, защищая ОСОБА_14 , регулярно приходили с митингами под «Одесский Дворик», дважды пытались поджечь его, подбрасывали зловонную жидкость,портили систему отопления... Они связаны между собой. Они помогают друг другу. Титушки ходят в суды, бьют и запугивают наших адвокатов, оказывают психологическое давление на всех, кто может стать у них на пути или повлиять на ситуацию. Параллельно с этим, Чванкин ДАЁТ УКАЗАНИЯ СУДЬЯМ выносить незаконные решения против меня, арестовывать мое имущество, принудительно доставлять меня на допросы проплаченным Гробовым следователям». Позивач вважає ці висловлювання недостовірною інформацією, поданою з метою приниження честі, гідності і ділової репутації позивача, інформацією, що порушує його особисті немайнові права, тобто у нього виникло право звернення до суду з позовом згідно зі ст.ст. 32,34,68 Конституції України, а тому така інформація підлягає спростуванню. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2020 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано недостовірною інформацією та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 , поширеною відповідачем ОСОБА_1 , розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 годині 52 хвилини за Київським часом на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знадхоиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформацію наступного змісту: «Меня, моих близких людей, мой бизнес 4 года целенаправленно уничтожает ОСОБА_4 , в которую входит ОСОБА_19 -за того, что я как председатель ОСМД «Успенская 17» не даю незаконно застроить придомовую территорию нашего дома ОСОБА_5 . Те же самые титушки, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..., часть из которых напали на журналистов, разбили им машину, защищая ОСОБА_14 , регулярно приходили с митингами под «Одесский Дворик», дважды пытались поджечь его, подбрасывали зловонную жидкость,портили систему отопления... Они связаны между собой. Они помогают друг другу. Титушки ходят в суды, бьют и запугивают наших адвокатов, оказывают психологическое давление на всех, кто может стать у них на пути или повлиять на ситуацию. Параллельно с этим, Чванкин ДАЁТ УКАЗАНИЯ СУДЬЯМ выносить незаконные решения против меня, арестовывать мое имущество, принудительно доставлять меня на допросы проплаченным Гробовым следователям». Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати недостовірно поширену інформацію та таку, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 годині 52 хвилини за Київським часом відносно ОСОБА_2 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме висловлювання: «Меня, моих близких людей, мой бизнес 4 года целенаправленно уничтожает ОСОБА_4 , в которую входит ОСОБА_19 -за того, что я как председатель ОСМД «Успенская 17» не даю незаконно застроить придомовую территорию нашего дома ОСОБА_5 . Те же самые титушки, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..., часть из которых напали на журналистов, разбили им машину, защищая ОСОБА_14 , регулярно приходили с митингами под «Одесский Дворик», дважды пытались поджечь его, подбрасывали зловонную жидкость,портили систему отопления... Они связаны между собой. Они помогают друг другу. Титушки ходят в суды, бьют и запугивают наших адвокатов, оказывают психологическое давление на всех, кто может стать у них на пути или повлиять на ситуацию. Параллельно с этим, Чванкин ДАЁТ УКАЗАНИЯ СУДЬЯМ выносить незаконные решения против меня, арестовывать мое имущество, принудительно доставлять меня на допросы проплаченным Гробовым следователям». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 768,40 грн. (а.с. 132-141). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не було враховано, що представник відповідача у судовому засіданні заперечив факт поширення інформації, на яку вказує позивач. Зміст поширеної відповідачем інформації відрізняється від змісту інформації, про яку зазначено у позові. Крім того, поширення та оцінка отриманої інформації є оціночними судженнями відповідача, які грунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації (а.с. 146-162). Сторони у справі, відповідно до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, про час, дату і місце слухання справи 03 березня 2021 року сповіщались належним чином, у судове засідання не з`явилися, судове засідання, через обмеження доступу до зали судового засідання Одеського апеляційного суду внаслідок поширення в Україні коронавірусної інфекції COVID-19, проведено в режимі відеоконференції. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення про задоволення позовної заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, щопоширена ОСОБА_1 інформація є твердженням про факти, яких не існувало; інформація, поширена про позивача, який є головою Київського районного суду м. Одеси, не є оціночним судженням, а є недостовірною інформацією, яка порушує особисті немайнові права останнього. Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитись зі вказаним висновком суду, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год.52 хв. ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмістив текст інформації наступного змісту: «Если президент не разберется с ОСОБА_14 и ему подобными, то украинцы вместо того чтобы вернуться обратно в Украину, будут продолжать массово уезжать заграницу. Беглый президент ОСОБА_3 создал бандитскую систему смотрящих за регионами и отраслями. Порошенко вместо того, чтобы разрушить эту систему , взял ее под свой контроль и усилил. В Одессе ни одно СМИ ничего не напишет о Чванкине, о том что реально происходит в Киевском районном суде Одессы. Меня, моих близких людей, мой бизнес 4 года целенаправленно уничтожает ОСОБА_4 , в которую входит Чванкин. Из-за того, что я как председатель ОСМД «Успенская 17» не даю незаконно застроить придомовую территорию нашего дома ОСОБА_5 . Те же самые титушки, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..., часть из которых напали на журналистов, разбили им машину, защищая ОСОБА_14 , регулярно приходили с митингами под «Одесский Дворик», дважды пытались поджечь его, подбрасывали зловонную жидкость,портили систему отопления... Они связаны между собой. Они помогают друг другу. Титушки ходят в суды, бьют и запугивают наших адвокатов, оказывают психологическое давление на всех, кто может стать у них на пути или повлиять на ситуацию. Параллельно с этим, Чванкин ДАЁТ УКАЗАНИЯ СУДЬЯМ выносить незаконные решения против меня, арестовывать мое имущество, принудительно доставлять меня на допросы проплаченным Гробовым следователям. В Киевской районной прокуратуре Одессы, Царелунга и Великодний фабрикуют заказные дела по ложным заявлениям ОСОБА_16 . Пожарные инспектора снимаются в заказных лживых репортажах и делают антирекламу «Одесскому Дворику». По решениям Киевского суда им. ОСОБА_14 , следователи изымают оригиналы документов из архивов и на их место ОСОБА_16 подкладывает поддельные. Все эти действия направлены на одно -установить несуществующие факты и сделать из белого чёрное и наоборот. И это не единственный случай. Это система.Так забрали землю университета Мечникова под застройку, землю на ОСОБА_17 , где ОСОБА_16 строит отель, и многое другое. ОСОБА_18 , без ГАСКа они не обошлись бы. Именно ГАСК регистрирует незаконные декларации и тем самым даёт основания для рейдерства. Это - Организованная Преступная Группа. В ноябре 2018 года я написал заявление в СБУ и до сих пор , несмотря на решение суда, его не внесли в ЕРДР! Если президент не разберется с этой ОПГ, то такие ОПГ уничтожат всю страну и все его предвыборные обещания останутся не выполненными!». Таким чином судом вірно встановлено, що інформація, викладена 11 жовтня 2019 р. відповідачем в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосується позивача. Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що інформація , поширена відповідачем, є недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію. Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно ч.2 ст. 299 ЦК України, фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Під поняттям "ділова репутація", як особистого немайнового блага, слід розуміти усталену оцінку фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння (поведінку), як правило в певній сфері (професійній, підприємницькій, службовій і т. д.), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості, як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальної групи. Аналізуючи інформацію, що є предметом даного позову, колегія суддів зауважує наступне. Як вказувалось вище, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год.52 хв. ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , було розміщено частину інформації наступного змісту: «Если президент не разберется с ОСОБА_14 и ему подобными, то украинцы вместо того чтобы вернуться обратно в Украину, будут продолжать массово уезжать заграницу. Беглый президент ОСОБА_3 создал бандитскую систему смотрящих за регионами и отраслями. Порошенко вместо того, чтобы разрушить эту систему , взял ее под свой контроль и усилил. В Одессе ни одно СМИ ничего не напишет о Чванкине, о том что реально происходит в Киевском районном суде Одессы. Меня, моих близких людей, мой бизнес 4 года целенаправленно уничтожает ОСОБА_4 , в которую входит Чванкин. В Киевской районной прокуратуре Одессы, Царелунга и Великодний фабрикуют заказные дела по ложным заявлениям ОСОБА_16 . Пожарные инспектора снимаются в заказных лживых репортажах и делают антирекламу «Одесскому Дворику». По решениям Киевского суда им. Чванкина, следователи изымают оригиналы документов из архивов и на их место ОСОБА_16 подкладывает поддельные. Все эти действия направлены на одно -установить несуществующие факты и сделать из белого чёрное и наоборот. И это не единственный случай. Это система.Так забрали землю университета Мечникова под застройку, землю на ОСОБА_17 , где ОСОБА_16 строит отель, и многое другое. Конечно, без ГАСКа они не обошлись бы. Именно ГАСК регистрирует незаконные декларации и тем самым даёт основания для рейдерства. Это - Организованная Преступная Группа. В ноябре 2018 года я написал заявление в СБУ и до сих пор , несмотря на решение суда, его не внесли в ЕРДР! Если президент не разберется с этой ОПГ, то такие ОПГ уничтожат всю страну и все его предвыборные обещания останутся не выполненными!». Надаючи правову оцінку вказаної частини публікації, колегія суддів виходить з того, що за обставин цієї справи, підлягало вирішенню питання щодо дотримання при поширенні інформації презумпції невинуватості. Відповідно до статті 62 Конституції України,статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку,передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загальноправова вимога, вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності. Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)). Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного. Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmerv. Germany. 54, 56, Nestakv. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilovand Othersv. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року). Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - слід визначати у контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (Daktaras v. Lithuania). Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це б суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Allenet de Ribemont v. Frence від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41). При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості необхідно брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (рішення у справі «Дактарас проти Литви», від 24 листопада2000 року). Колегія суддів враховує, що оскаржувані твердження зроблені ОСОБА_1 не в рамках кримінального провадження, а висловлені на власній сторінці у соціальній мережі Facebook. Враховуючи викладене, за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо ОСОБА_20 , колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 на власній сторінці у соціальній мережі Facebook поширив щодо ОСОБА_20 інформацію, яка порушує його особисте немайнове право, а саме те, що останній є членом організованої злочинної групи, у зв`язку із чим поширена відповідачем інформація у вказаній частині про ОСОБА_20 не є оціночними судженнями. Дані висновки суду кореспондуються із правовим висновком, зробленим Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц (провадження № 61-13499св20). Установивши, що висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, оскільки дії, про які заявляє ОСОБА_1 , підпадають під ознаки кримінально-караного діяння (зокрема, твердження, що « ОСОБА_4 , в которую входит ОСОБА_14 ...», «По решениям Киевского суда им. ОСОБА_14 , следователи изымают оригиналы документов из архивов и на их место Гробов подкладывает поддельные...», «Это - Организованная Преступная Группа»), що у свою чергу виключає віднесення його слів щодо діяльності ОСОБА_2 до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_20 у частині визнання недостовірною та зобов`язання спростувати інформацію наступного змісту: «Меня, моих близких людей, мой бизнес 4 года целенаправленно уничтожает ОСОБА_4 , в которую входит Чванкин». Вищевикладене спростовує також посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що поширення та оцінка вищевказаної інформації є його оціночними судженнями, які грунтуються на особистому трактуванні позивачем отриманої з інших джерел інформації. Що стосується частини інформації, розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год.52 хв. ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, наступного змісту: «Из-за того, что я как председатель ОСМД «Успенская 17» не даю незаконно застроить придомовую территорию нашего дома ОСОБА_5 . Те же самые титушки, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..., часть из которых напали на журналистов, разбили им машину, защищая ОСОБА_14 , регулярно приходили с митингами под «Одесский Дворик», дважды пытались поджечь его, подбрасывали зловонную жидкость,портили систему отопления... Они связаны между собой. Они помогают друг другу. Титушки ходят в суды, бьют и запугивают наших адвокатов, оказывают психологическое давление на всех, кто может стать у них на пути или повлиять на ситуацию. Параллельно с этим, Чванкин ДАЁТ УКАЗАНИЯ СУДЬЯМ выносить незаконные решения против меня, арестовывать мое имущество, принудительно доставлять меня на допросы проплаченным Гробовым следователям», - то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до?положень?ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від?28?березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки. Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими;?2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження. Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. У частині другій статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що?оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що?містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, згідно статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції?про захист прав людини і основоположних свобод?(рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»). Разом з тим,?право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно з статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Колегія суддів, дослідивши докази у справі в їх сукупності, надавши їм оцінку, вважає, що наступні висловлювання, здійснені стосовно позивача: "Из-за того, что я как председатель ОСМД «Успенская 17» не даю незаконно застроить придомовую территорию нашего дома ОСОБА_5 . Те же самые титушки, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..., часть из которых напали на журналистов, разбили им машину, защищая ОСОБА_14 , регулярно приходили с митингами под «Одесский Дворик», дважды пытались поджечь его, подбрасывали зловонную жидкость,портили систему отопления... Они связаны между собой. Они помогают друг другу. Титушки ходят в суды, бьют и запугивают наших адвокатов, оказывают психологическое давление на всех, кто может стать у них на пути или повлиять на ситуацию. Параллельно с этим, Чванкин ДАЁТ УКАЗАНИЯ СУДЬЯМ выносить незаконные решения против меня, арестовывать мое имущество, принудительно доставлять меня на допросы проплаченным Гробовым следователям", - є оціночним судженням, а?тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування положень статті 277 ЦК України. Колегія суддів вважає, що у даній частині публікації? ОСОБА_1 були використані оціночні судження, що, відповідно до статті 277 ЦК України та статті 30 Закону України «Про інформацію», не підлягають спростуванню. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що порушення його прав полягає у розміщенні ОСОБА_1 публікації вищевказаного змісту 11 жовтня 2019 р. о 14 год.52 хв. на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook,?що дозволило поширити інформацію серед широкого колу громадян. У частині другій статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що?якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. З урахуванням вказаного, позивач не позбавлений можливості реалізувати право на відповідь, викласти власний погляд на дискусійні проблеми з метою обґрунтування власної позиції та доведення перед аудиторією помилковості висловлених відповідачем суджень, надавши їм свою оцінку. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 липня 1986 року (справа Лінгенс проти Австрії (Lingens v. Austria), заява № 9815/82) зазначив, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорті чи будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Оскільки?позивач ОСОБА_2 є головою Київського районного суду м. Одеси та, як наслідок,?відіграває певну роль у суспільному житті, то межа допустимої критики щодо нього як публічної особи є значно ширшою, ніж окремої особи. Таким чином, встановивши, що у вищевказаній частині спірної інтернет-публікації дійсно була викладена інформація, яка стосується позивача, та мало місце поширення такої інформації в мережі Інтернет, тобто доведення такої інформації до відома багатьох осіб, проте з урахування того, що позивач є публічною особою, колегія суддів, проаналізувавши інформацію, а також характер використаних при її викладенні мовних засобів, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині спростування інформації наступного змісту: «Из-за того, что я как председатель ОСМД «Успенская 17» не даю незаконно застроить придомовую территорию нашего дома ОСОБА_5 . Те же самые титушки, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..., часть из которых напали на журналистов, разбили им машину, защищая ОСОБА_14 , регулярно приходили с митингами под «Одесский Дворик», дважды пытались поджечь его, подбрасывали зловонную жидкость,портили систему отопления... Они связаны между собой. Они помогают друг другу. Титушки ходят в суды, бьют и запугивают наших адвокатов, оказывают психологическое давление на всех, кто может стать у них на пути или повлиять на ситуацию. Параллельно с этим, Чванкин ДАЁТ УКАЗАНИЯ СУДЬЯМ выносить незаконные решения против меня, арестовывать мое имущество, принудительно доставлять меня на допросы проплаченным Гробовым следователям». Вказане кореспондується із правовим висновком Верховного Суду, зробленим у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 725/6601/18 (провадження № 61-18257св19). Безпідставним є посилання апелянта на те, що поширена відповідачем у соціальній мережі Facebook спірна інформація знаходиться за посиланням: https:// facebook.com/ НОМЕР_1 /posts/ НОМЕР_2 , оскільки за вказаним посиланням знаходиться публікація ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді як інформація, яку просив визнати недостовірною та спростувати позивач, була опублікована апелянтом ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год. 52 хв. Колегія суддів вважає вірним посилання суду першої інстанції на те, що недостовірна інформація була розміщена саме у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки це посилання є адресою сторінки ОСОБА_1 у Facebook, і вказане не заперечується відповідачем, тоді як посилання https:// facebook.com/ НОМЕР_1 /posts/ НОМЕР_2 , про яке зазначає апелянт, є посиланням на окрему публікацію від 13 вересня 2019 року, зроблену ОСОБА_1 на своїй сторінці у мережі Facebook. При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до частково неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2020 року підлягає частковому скасуванню із ухваленням нового судового рішення. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки внаслідок часткового задоволення апеляційної скарги при ухваленні апеляційним судом нового судового рішення позов задоволений частково, судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача у розмірі 384 грн. 20 коп. (768,40/2). Разом з тим, апеляційна скарга відповідача також задоволена частково, внаслідок чого з позивача на користь відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 576 грн. 30 коп. (1152,60/2). Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. На підставі положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 192,1 гривень. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2020 року в частині задоволення позову про визнання недостовірною інформації та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 та зобов`язати спростувати поширену відповідачем ОСОБА_1 , розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 годині 52 хвилини за Київським часом на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформацію наступного змісту: « Из-за того, что я как председатель ОСМД «Успенская 17» не даю незаконно застроить придомовую территорию нашего дома ОСОБА_5 . Те же самые титушки, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ..., часть из которых напали на журналистов, разбили им машину, защищая ОСОБА_14 , регулярно приходили с митингами под «Одесский Дворик», дважды пытались поджечь его, подбрасывали зловонную жидкость,портили систему отопления... Они связаны между собой. Они помогают друг другу. Титушки ходят в суды, бьют и запугивают наших адвокатов, оказывают психологическое давление на всех, кто может стать у них на пути или повлиять на ситуацию. Параллельно с этим, Чванкин ДАЁТ УКАЗАНИЯ СУДЬЯМ выносить незаконные решения против меня, арестовывать мое имущество, принудительно доставлять меня на допросы проплаченным Гробовым следователям» та стягнення судових витрат, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, про відмову у задоволенні позовної заяви. В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2020 року - залишити без змін. Здійснити остаточний перерозподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 192,1 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 10 березня 2021 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.В. Князюк