Постанова Харківський апеляційний суд № 953/2936/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 року м. Харків справа №953/2936/20 провадження №22-ц/818/1299/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач - Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу адвоката Полторапавлова Максима Геннадійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року, постановлене у складі судді Садовського К.С., УСТАНОВИВ: У лютому 2020 року Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просило стягнути з відповідача на користь позивача надміру виплачену допомогу на дітей одиноким матерям внаслідок зловживання з боку відповідача у сумі 38138,07 грн. Позов обґрунтований тим, що з 26 липня 2017 року ОСОБА_1 знаходилась на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області та з 01.07.2017 по 30.06.2018 і з 01.08.2018 по 31.07.2019 отримувала державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям. В період отримання допомоги відповідачем було навмисно приховано той факт, що вона з 01.02.2017 зареєстрована як платник спрощеної системи оподаткування та її доход від зайняття підприємницькою діяльністю склав: за 2017 рік - 289445,98 грн.; за 2018 рік - 307954,45 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області кошти, виплачені надміру у вигляді державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям в сумі 38138,97 грн., а також судовий збір в розмірі 2102 грн. Рішення суду мотивоване тим, що 26 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Управлінні праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області про призначення усіх видів соціальної допомоги, зокрема, допомогу на дітей одиноким матерям. Позивачем ОСОБА_1 призначено допомогу на дітей одиноким матерям з 01.07.2017 по 31.12.2017. В подальшому, на підставі заяв ОСОБА_1 від 15.01.2018, 14.08.2018, 05.02.2019, вона також отримала державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям в період з 01.01.2018 по 30.06.2018, з 01.08.2018 по 21.01.2019, з 22.01.2019 по 31.01.2019, з 01.02.2019 по 31.07.2019. Загальна сума допомоги за ці періоди становить 38938,07 грн. В судовому засіданні знайшов підтвердження факт приховування ОСОБА_1 обставин, що впливають на виплату Управлінням праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області державної соціальної допомоги, а саме подання неповної інформації про свої доходи, що призвело до надмірної виплати їй бюджетних коштів у вигляді державної допомоги на дітей одиноким матерям в сумі 38938,07 грн. Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, якою просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування скарги посилається на те, що соціальним інспектором, який прийняв заяву та декларацію від ОСОБА_1 були допущені порушення своїх обов`язків і не перевірено достовірність викладеної в них інформації, оскільки органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, зобов`язані перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми. Посилаючись на рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», вказує, що державні органи, які не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Крім того, під час надання документів на отримання соціальної допомоги відповідач не знала і не могла знати, що отримує дохід від підприємницької діяльності, оскільки була впевнена, що підприємницьку діяльність зупинено, так як доручила зробити це за довіреністю ОСОБА_2 , в зв`язку з чим і не стала перевіряти дану інформацію ані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ані шляхом з`ясування цього питання у ОСОБА_2 . Вказані обставини в судовому засіданні підтвердив ОСОБА_2 , однак суд не взяв його пояснення до уваги. Матеріали справи не містять доказів, які б вказували, що подаючи заяву для нарахування соціальної допомоги, відповідач мала на меті приховати дані про дохід від підприємницької діяльності, про який вона не знала. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Апелянт вважає, що позивач не довів факт недобросовісності відповідача, а тому підстави для задоволення позовних вимог були відсутні. Начальником Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області надано відповідь на апеляційну скаргу, якою він просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник позивача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, винесеним на підставі повно та всебічно з`ясованих фактичних обставин справи, оцінених доказів. Вказує, що апелянт помилково посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250, оскільки нею затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. В даній справі виплата бюджетних коштів відповідачу була здійснена у вигляді державної допомоги на дітей одиноким матерям, порядок призначення і виплати якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, згідно положень якої органи, що призначають і виплачують державну допомогу сім`ям з дітьми, мають право перевіряти матеріальне становище цих сімей. Державним соціальним інспектором з дотриманням норм законодавства була здійснена перевірка інформації про доходи, що надані громадянкою ОСОБА_1 разом із заявами від 26.07.2017,15.01.2018, 14.08.2018, 05.02.2019, за результатами якої виявлено, що заявниця подала неповну інформацію про доходи, що призвело до надмірної виплати їй бюджетних коштів. Надмірна виплата бюджетних коштів відповідачці виникла через приховування нею інформації про доходи. Враховуючи зазначене, вважає доводи апелянта про недотримання власних процедур управлінням недоречними. Щодо доводів представника ОСОБА_1 щодо її необізнаності про отримання нею доходу від зайняття підприємницькою діяльністю з посиланням на видану довіреність, вказує, що така довіреність лише підтверджує повноваження представника перед третіми особами, але не впливає на виникнення будь-яких прав у представника на майно довірителя (в даному випадку на грошові кошти). Стороною відповідача не надано доказів, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості перевірити свій стан як суб`єкта підприємницької діяльності власноруч. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем подано недостовірні відомості для призначення допомоги на дітей одиноким матерям, у зв`язку із чим відповідачу було надмірно виплачено кошти. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» сім`ям з дітьми, зокрема, призначається такий вид державної допомоги, як допомога на дітей одиноким матерям. Відповідно до статті 18-1 указаного Закону право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Статтею 18-2 передбачен о, що допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першогочастини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 26 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Управлінні праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області з заявою №592 про призначення усіх видів соціальної допомоги, зокрема, допомоги на дітей одиноким матерям (а. с. 41). Відповідно до рішення про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 27 липня 2017 року, Управлінням праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 призначено допомогу на дітей одиноким матерям з 01.07.2017 по 31.12.2017 (а.с. 37). В подальшому, на підставі заяв ОСОБА_1 від 15.01.2018, 14.08.2018, 05.02.2019, вона також отримала державну соціальну допомогу на дітей одиноким матерям в період з 01.01.2018 по 30.06.2018, з 01.08.2018 по 21.01.2019, з 22.01.2019 по 31.01.2019, з 01.02.2019 по 31.07.2019. Загальна сума допомоги за ці періоди, що була отримана відповідачем, становить 38938,07 грн. Ці обставини та розмір отриманої допомоги апелянтом не оспорюються. При складанні заяв відповідач усвідомлювала, що наведені нею відомості про доходи та майно, що вплинули або могли вплинути на прийняте рішення щодо надання соціальної допомоги, компенсацій та пільг, будуть перевірені згідно з чинним законодавством України. Її повідомлено, що в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги, компенсації та пільг, вона зобов`язана повідомити органи праці та соціального захисту населення. Про відмову в призначенні або припинення виплати призначеної соціальної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї відповідач була попереджена, про що свідчать її власноручні підписи у заявах. До заяв подано декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, від 26.08.2017 (а.с. 39-40), 15.01.2018 (а.с. 33-34), 14.08.2018 (а.с. 27-28), 05.02.2019 (а.с. 22-23), в розділі II яких відомості про доходи членів сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей) за відповідні періоди, зазначено, що інших доходів ОСОБА_1 не має, підприємницькою діяльністю не займається. Згідно частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» одержувачі державної допомоги зобов`язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми. Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», зокрема, допомога на дітей одиноким матерям, визначається Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27 грудня 2001 року. Відповідно до пункту 34 указаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Пунктом 49 Порядку передбачено обов`язок осіб, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо). Суми державної допомоги сім`ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом. Органи, що призначають і виплачують державну допомогу сім`ям з дітьми, мають право перевіряти матеріальне становище сімей з дітьми. Таким чином, нормативним актом чітко визначено право, а не обов`язок органів, що призначають і виплачують державну допомогу сім`ям з дітьми, перевіряти матеріальне становище таких сімей. Отже, посилання апелянта на те, що соціальним інспектором, який прийняв заяви та декларації від ОСОБА_1 , було допущено порушення своїх обов`язків і не перевірено достовірність викладеної в них інформації, є необґрунтованим. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Таким чином, допомога на дітей одиноким матерям є різновидами державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки одиноких матерів, створення належних умов для утримання та виховання дітей. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України). Згідно частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження №61-33727сво18). Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом. Тобто, механізм повернення надмірно сплачених сум допомоги передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини громадянина, а саме через його зловживання. З матеріалів справи вбачається, що Управлінням праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області була проведена перевірка наданої відповідачем в деклараціях інформації. Згідно інформації, наданої Лозівським управлінням Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №9804/10/20-40-55-06-21 від 27.02.2019, за запитом Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, фізична особа ОСОБА_1 зареєстрована як платник спрощеної системи оподаткування (єдиний податок ІІ група) з 01.01.2017 та її доход від зайняття підприємницькою діяльністю за спрощеною системою оподаткування склав: за 2017 рік - 289445,98 грн., за 2018 рік - 307954,45 грн. (а.с. 17). Згідно листа Київського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №18328/10/20-40-57-06-21 від 10.04.2019, ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа - підприємець. ФО-П ОСОБА_1 з 01.01.2019 по час надання інформації здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування (2 група, 10% до МРЗП) (а.с. 16). Відповідно до акту про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлової субсидії/соціальної допомоги від 21.08.2019, відділом державних соціальних інспекторів управління соціального захисту населення м. Лозова проведена перевірка правильності та повноти інформації, наданої на призначення допомоги одиноким матерям заявником ОСОБА_1 , в ході якої виявлено, що ОСОБА_1 надала неповну інформацію про доходи. Внаслідок цього були надмірно виплачені кошти в сумі 38938,07 грн. та протягом періоду з 01.07.2017 по 30.06.2018, з 01.08.2018 по 31.07.2019 включно заявником не провадилась оплата належної частини житлово-комунальних послуг у повному обсязі. Переплачена сума в розмірі 38938,07 грн. підлягає стягненню з заявника (а.с. 7). Внаслідок надання недостовірної інформації суми надміру виплачених коштів допомоги на дітей одиноким матерям складають, згідно розрахунку позивача, 38938,07 грн. (а.с. 10). Наданими позивачем доказами підтверджено, що отримані відповідачем прибутки за результатами підприємницької діяльності значно перевищують виплати, отримані нею в якості соціальної допомоги. При зверненні з відповідними заявами відповідач була попереджена про відмову в призначенні або припинення виплати призначеної соціальної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї. Втім, вона не вжила необхідних заходів для перевірки наданої в деклараціях інформації. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не знала, що на час звернення до позивача з заявами про отримання соціальної допомоги фактично залишається фізичною особою-підприємцем і отримує прибуток, не є належною підставою для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного. З копії довіреності від 11.01.2017, посвідченої 11.01.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Матейченко О.В., зареєстрованої в реєстрі за №15, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі укладеного з повіреним усного договору доручення уповноважила ОСОБА_2 бути її представником та представляти її інтереси з питань, що стосуються її, як фізичної особи - підприємця, а також з питань припинення її підприємницької діяльності (а.с. 87). З тексту указаної довіреності не вбачається, що вона була видана саме з метою припинення ОСОБА_2 підприємницької діяльності відповідача. Частинами 2, 3 статті 89 ЦПК України визначено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктом господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, видана ОСОБА_1 довіреність ОСОБА_2 бути її представником та представляти її інтереси з питань, що стосуються її як фізичної особи - підприємця, а також з питань припинення її підприємницької діяльності не може бути належним доказом того, що відповідач не мала можливості перевірити свій стан як суб`єкта підприємницької діяльності, і надати позивачу достовірні відомості про свій майновий стан. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та обґрунтовано дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача надміру виплачених коштів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті вирішення спору. Судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами. Оскільки суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, то апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04). Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення, судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Полторапавлова Максима Геннадійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 11 березня 2021 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук