Постанова 4824 № 752/20422/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/5093/2020 Головуючий суддя у 1-й інстанції:Єсауленко М.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2021 року суддя судової палати з розгляд у кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Андрощука Ю.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника Андрощука Ю.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року, - ВСТАНОВИЛА: Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. Згідно постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 06.09.2020 року о 18 год. 00 хв. у АДРЕСА_1 , не зупинив діяльність костелу, чим порушив пп. 2 п.12 Постанови №641 КМ України від 22.07.2020 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду, захисник Андрощук Ю.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року та закрити щодо нього провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував всі обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не взяв до уваги його доводи та пояснення, надані в судовому засіданні, що призвело до прийняття незаконного рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема зазначає, що постанова КМ України за №641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлених в певних регіонах, зокрема у місті Кєві, а постанову КМ України №1100 від 11.11.2020 року «Про внесення змін до постанови КМУ від 22.07.2020 року за №641», на яку є також посилання в протоколі про адміністративне правопорушення, зазначає, що дана постанова, на яку йде посилання в протоколі, втратила свою чинність. Також апелянт вважає, що складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки зазначені у ньому дані щодо суті вчиненого правопорушення, місця його вчинення, не відповідають фактичним обставинам. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Андрощука Ю.П., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Крім того, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, наведені вимоги закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, розгляді справи в суді та винесенні суддею постанови щодо ОСОБА_2 дотримані не були. Диспозицією ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Згідно зі ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2» пп.2 п. 12 На території регіону (адміністративно-теріторіальної одиниці), на якій установлено «жовтий» рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, установлених для «зеленого» рівня епідемічної небезпеки, забороняється, серед іншого, діяльність хостелів. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2020 року № 1100 «Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2» пункти 11-14 виключено. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 334610 від 06.09.2020 року, ОСОБА_1 , що 06.09.2020 року близько 18 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , допустив прийом мешканців до хостелу, чим порушив пп. 2 п. 12 Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ст. 44-3 КУпАП. Отже, постанова КМ України №641 від 22.07.2020 року, на яку йде посилання в вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, втратила свою чинність 11.11.2020 року, і тому не може застосовуватися у вказаних правовідносинах. Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно п. 6 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи апелянта про відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є обґрунтованими; постанова судді місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження на підставі ст. 247 КУпАП - закриттю. ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу захисника Андрощука Юрія Петровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП скасувати, провадження закрити на підставі п. 6 ст. 247 КУпАП у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду О.М. Сітайло