Постанова Хмельницький апеляційний суд № 678/72/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 678/72/20 Провадження № 22-ц/4820/451/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 4 листопада 2020 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що 6 липня 2012 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У свою чергу, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а в разі прострочення платежів зобов`язався сплатити неустойку. ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язання за договором, у зв`язку з чим, станом на 1 грудня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 12 677 грн 25 коп., яка складається з 1 062 грн 80 коп. тіла кредиту, 156 грн 24 коп. процентів на прострочену суму згідно ст. 625 ЦК України, 10 378 грн 34 коп. пені, 500 грн штрафу (фіксована частина), 579 грн 87 коп. штрафу (процентна складова). За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 12 677 грн 25 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 4 листопада 2020 року в позові відмовлено. Суд керувався тим, що ОСОБА_1 виконав зобов`язання за кредитним договором і повернув позивачеві кредитні кошти, водночас, АТ КБ «Приватбанк» не довело прострочення відповідачем грошового зобов`язання. Оскільки умовами договору не встановлено право АТ КБ «Приватбанк» на неустойку, то в цій частині позов є необґрунтованим. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що вказана заява, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку та Пам`ятка клієнта становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Названі документи містять усі істотні умови кредитного договору, при цьому відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими позивачем умовами кредитування. АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачу кредит, однак, останній не виконав обов`язку з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим банк нарахував проценти на прострочену суму та неустойку. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та правові позиції Верховного Суду в аналогічних справах, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та не дотримався приписів ст. 89 ЦПК України. У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення в частині відмови в позові про стягнення тіла кредиту підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині вимог нового судового рішення. Також апеляційний суд має змінити розподіл судових витрат. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 6 липня 2012 року ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» підписали анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами та пам`яткою клієнта становлять укладений між сторонами договір банківського обслуговування. При цьому ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з умовами цього договору та зобов`язується виконувати їх. Сторони визначили бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою Кредитка «Універсальна»/Gold у розмірі 2 000 грн. На виконання умов договору АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 1 062 грн 80 коп., які відповідач не повернув банку. Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 6 липня 2012 року (а.с. 10); витягом із Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 12-28); витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 11); розрахунком заборгованості за договором від 6 липня 2012 року (а.с. 6-9). Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 6 липня 2012 року (а.с. 10) підписана ОСОБА_1 і представницею АТ КБ «Приватбанк» Янковою О.А. У цій анкеті-заяві зазначений бажаний розмір кредитного ліміту (2 000 грн), що мав намір отримати відповідач. Водночас, у ній не містяться умови щодо розміру фактично одержаного відповідачем кредиту, строку його повернення, розміру, підстав та порядку нарахування процентів і неустойки. Надані позивачем витяг із Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 12-28) та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 11) визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Натомість, указані документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. За відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу умови та правила кредитування надані банком витяг із Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 12-28) і витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 11) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують істотні умови такого договору. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Твердження АТ КБ «Приватбанк» про неправомірність застосування судом першої інстанції указаного правового висновку касаційного суду є безпідставними. Отже, АТ КБ «Приватбанк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості (а.с. 6-9) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання. Також у справі відсутні відомості щодо строку кредитування, розміру прострочених сум і тривалості невнесення відповідачем платежів за договором, у зв`язку з чим суд першої інстанції був позбавлений можливості визначити розмір простроченого грошового зобов`язання станом на 1 грудня 2019 року, а відтак обчислити розмір процентів від простроченої суми. За відсутності платіжних і фінансових документів, які підтверджують конкретні дати та суми платежів за кредитним договором, наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості в частині визначення розміру процентів від простроченої суми є неналежним доказом. Суд першої інстанції врахував усі зібрані докази та дійшов правильного висновку, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 одержав у банку кредитні кошти, натомість, позов у частині вимог про стягнення процентів від простроченої суми та неустойки є необґрунтованим. Посилання АТ КБ «Приватбанк» на доведеність указаних вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду додані АТ КБ «Приватбанк» до апеляційної скарги довідку про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і термін їх дії (а.с. 68), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 69) і виписку по рахунку (а.с. 70), оскільки ці письмові докази подані позивачем без дотримання вимог ст.ст. 83, 367 ЦПК України. Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив норми матеріального права, є помилковими. Посилання АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. Водночас, відмовляючи в позові про стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції припустися помилки. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 одержав і не повернув кредит у розмірі 1 062 грн 80 коп., а тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк». Із розрахунку заборгованості (а.с. 6-9) слідує, що ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу з повернення кредиту, тому висновок суду про виконання ним зобов`язання за кредитним договором не ґрунтується на фактичних обставинах справи. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Не давши належної оцінки зібраним доказам, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов АТ КБ «Приватбанк» є необґрунтованим у цілому, тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 1 062 грн 80 коп. тіла кредиту. Щодо судових витрат Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов АТ КБ «Приватбанк» заявлено з ціною 12 677 грн 25 коп. і задоволено на суму 1 062 грн 80 коп., тобто на 8,38% (1062,80х100:12677,25). У зв`язку з цим, із ОСОБА_1 на користь позивача слід присудити 176 грн 15 коп. судового збору за подання позову (2102х8,38%) та 264 грн 22 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (3153х8,38%), а всього 440 грн 37 коп. (176,15+264,22). Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 4 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні тіла кредиту скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) 1 062 гривні 80 копійок тіла кредиту та 440 гривень 37 копійок судового збору, а всього 1 503 гривні 17 копійок. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.І. Ярмолюк Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова Головуючий у першій інстанції Лазаренко А.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27