Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/3486/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/3486/20 Провадження № 22-ц/4820/628/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Янчук Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 лютого 2021 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що за договором про надання банківських послуг від 23 лютого 2018 року позивач надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язання за договором, у зв`язку з чим, станом на 26 жовтня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 28 553 грн 09 коп., яка складається з 19 179 грн 21 коп. тіла кредиту, 8 097 грн 30 коп. процентів за користування кредитом і 1 276 грн 58 коп. процентів на прострочену суму згідно ст. 625 ЦК України. За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 28 553 грн 09 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 19 179 грн 21 коп. заборгованості за договором і 1 411 грн 91 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути тіло кредиту у розмірі 19 179 грн 21 коп. Оскільки умовами договору не встановлено порядок і строк повернення кредиту, розмір процентів, відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, то в частині вимог про стягнення процентів позов є необґрунтованим. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом і процентів на прострочену суму та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що вказана заява, Умови та Правила надання банківських послуг, тарифи банку та пам`ятка клієнта становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Крім того, 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому визначено процентну ставку за користування кредитом і процентну ставку на прострочену суму. АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачу кредит, однак, останній не виконав обов`язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та правові позиції Верховного Суду в аналогічних справах, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог про стягнення процентів. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції АТ КБ «Приватбанк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення неповернутого кредиту, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, та неправильно витлумачив норми статей 207, 526, 1048, 1054 ЦК України. У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині відмови в позові про стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині вимог нового судового рішення. Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» підписали анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, пам`яткою клієнта та тарифами становлять укладений між сторонами договір банківського обслуговування. В рамках цього договору АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 43,2% річних. З 5 квітня 2018 року процентну ставку за кредитом знижено до 42% річних. Згідно паспорту споживчого кредиту, складеному сторонами у письмовій формі (а.с. 14-15), ОСОБА_1 ознайомлений із умовами кредитування. ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами в розмірі 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн, вносячи їх на рахунок у банку до 25-го числа поточного місяця. З квітня 2018 року ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, внаслідок чого станом на 26 жовтня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 27 276 грн 51 коп., із яких 19 179 грн 21 коп. тіло кредиту, 8 097 грн 30 коп. проценти за користування кредитом. а) щодо правовідносин сторін Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Як передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII). За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. В силу ч. 1 ст. 12 Закону №1734-VIII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 уклали договір банківського обслуговування у формі договору приєднання, за умовами якого відповідач приєднався до встановленої банком стандартної форми Умов та Правил надання послуг у Приватбанку. Склавши анкету-заяву від 23 лютого 2018 року, сторони визначили, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між ними договір банківського обслуговування. При цьому ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту від 23 лютого 2018 року (а.с. 14-15), в якому визначена процентна ставка за кредитом, порядок повернення кредитних коштів і сплати процентів. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру, підстав і порядку нарахування процентів. Висновок суду першої інстанції про те, що умовами договору не визначено право банку на проценти, не відповідає фактичним обставинам справи. Також неправильним є висновок суду про незастосування до спірних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. При цьому суд першої інстанції безпідставно послався на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17), оскільки в цій справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. б) щодо заборгованості за кредитним договором Застосовані норми права Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції За змістом указаних норм права зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно розрахунку заборгованості за договором (а.с. 74-77), який ґрунтується на виписці з рахунку (а.с. 65-73), з квітня 2018 року ОСОБА_1 не вносить платежі на повернення кредиту та сплату процентів у повному обсязі, внаслідок чого станом на 26 жовтня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 27 276 грн 51 коп., із яких борг за процентами склав 8 097 грн 30 коп. Цю заборгованість слід стягнути з ОСОБА_1 . Як уже зазначалося вище, ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання, разом із тим матеріали справи не містять достатньої інформації щодо прострочених сум і тривалості невнесення відповідачем платежів за договором, а також даних про термін закінчення строку кредитування в цілому. У зв`язку з цим як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції позбавлені можливості визначити розмір простроченого грошового зобов`язання станом на 26 жовтня 2020 року, а відтак обчислити розмір процентів від простроченої суми. За відсутності платіжних і фінансових документів, які підтверджують конкретні дати та суми платежів за кредитним договором, наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості в частині визначення розміру процентів від простроченої суми є неналежним доказом. У цій частині позов АТ КБ «Приватбанк» є необґрунтованим і не підлягає задоволенню. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Не врахувавши всіх обставин справи та указаних норм матеріального права, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов АТ КБ «Приватбанк» у частині стягнення процентів за користування кредитом є безпідставним, а тому в цій частині ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 19 179 грн 21 коп. неповернутого кредиту та 8 097 грн 30 коп. процентів за користування кредитом, а всього 27 276 грн 51 коп. Щодо судових витрат Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов АТ КБ «Приватбанк» заявлено з ціною 28 553 грн 09 коп. і задоволено на суму 27 276 грн 51 коп., тобто на 95,53% (27276,51х100:28553,09), а тому з ОСОБА_1 на користь позивача має бути стягнуто 2 008 грн 04 коп. судового збору за подання позову (2102х95,53%). Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). АТ КБ «Приватбанк» оскаржує рішення суду в частині відмови в позові про стягнення процентів за користування кредитом і процентів на прострочену суму. Оскільки позов задоволено лише в частині стягнення 8 097 грн 30 коп. процентів за користування кредитом, то з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 894 грн 19 коп. обґрунтовано понесеного судового збору за подання апеляційної скарги (8097,30х100:28553,09; 3153х28,36%). Загальна сума судового збору склала 2 902 грн 23 коп. (2008,04+894,19). Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 лютого 2021 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) 19 179 гривень 21 копійку неповернутого кредиту та 8 097 гривень 30 копійок процентів за користування кредитом, а всього 27 276 гривень 51 копійку. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) 2 902 гривні 23 копійки судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: О.І. Ярмолюк Р.С. Гринчук Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Стаднічук Н.Л. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27