Постанова Миколаївський апеляційний суд № 469/961/20

11.03.21 33/812/91/21 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №469/961/20 Головуючий у районному суді: Гапоненко Н.О. Провадження № 33/812/91/20 Головуючий у апеляційному суді: Лисенко П.П. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А іменем України 11 березня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Лисенка П.П., з секретарем судового засідання Колосовою О.М., за відсутності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , постанову судді Березанського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2021 року, ухвалену в справі про адміністративне правопорушення, за якою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, та позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №208085, 14 листопада 2020 року о 00.20 год. по вул. Суворова в смт. Березанка Миколаївської області, працівниками поліції зупинено транспортний засіб - мотоцикл «Ява» 350, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 який, як на їх думку, мав ознаки алкогольного сп`яніння (тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), що є порушенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, від якого той, в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовився. Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, та позбавленням керування транспортними засобами на строк 1 рік. Вирішено питання про судовий збір. Не погоджуючись з названою постановою районного суду, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить постанову районного суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомивши телефоном про його обізнаність щодо розгляду справи, та просив провести її розгляд без його участі. Щодо цього уповноваженим працівником суду складено телефонограму (а.с. - 44). Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, Миколаївський апеляційний суд вважає за необхідне, апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху (далі правила) єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється названими Правилами. За п. 1.10. Правил, водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Згідно з п.п. «б», «д» п. 2.3., «а» п. 2.9. та п.2.5. Правил водій механічного транспортного засобу для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов`язаний - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. У зв`язку з цим, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедуру встановлення проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду визначено однойменною Інструкцією, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я від 09.11.2015 № 1452/735, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858. Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За ч. 2 ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до названого Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП України. При цьому в правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові голови Верховного суду України від 22 серпня 2005 року, зазначено, що у конкретній справі закриття справи на підставі ст. 38 КУпАП допустимо лише у випадку доведеності вини особи у вчиненні правопорушення за умови забезпечення при розгляді справи всебічного, повного й об`єктивного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, з дотриманням процесуальної форми її розгляду, визначеної законом. Крім цього, слід зазначити, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, вчинюється один раз і утворює закінчений склад певного правопорушення, після чого правопорушення є закінченим і починають спливати строки накладення стягнення. Що стосується доказової бази у справах про адміністративні порушення, то слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 251 та 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В силу статей 33-35 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. При цьому, обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою. Оскаржена постанова у повній мірі відповідає виписаним вище положенням. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №208085, 14 листопада 2020 року о 00.20 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом, у зв`язку з чим, його було зупинено та запропоновано пройти медичний огляду в установленому законом порядку на місці за допомогою газоаналізатора Драгерабо огляд у медичному закладі, від яких він відмовився, в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.1-3). Тому при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків, суддя вірно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об`єктивно підтверджено письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що у відповідності до положень статті 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до положень статті 251 КУпАП названі докази є належними та допустимими у справі про адміністративне правопорушення, які, у свою чергу підтверджуються даними, що містяться у відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції, наданого Управлінням патрульної поліції у Миколаївській області. Таким чином, у справі достатньо належних та допустимих доказів тому, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України, і, оскільки строк накладення адміністративного стягнення по ньому не сплив, то районний суд зобов`язаний був притягнути його до адміністративної відповідальності та застосувати передбачені названою статтею санкції. Оскільки Березанський районний суд Миколаївської області, з таких же мотивів дійшов такого ж висновку, то оскаржену постанову слід вважати обґрунтованою та законною, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Згідно диспозиції названої статі, законодавець враховуючи підвищену загрозу дорожньому руху і, взагалі, суспільному порядку, визначив стан сп`яніння, як обов`язкову умову відповідальності за керування транспортним засобом у такому стані. Звільнення від відповідальності за таке правопорушення необхідно було б вважати нічим іншим, як спотворенням волі законодавця та спонуканням інших водіїв до чинення аналогічних таких дій. Тому підстав для скасування постанови судді Березанського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає. За такого і керуючись ст. 294 КУпАП, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Березанського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду П.П. Лисенко