Постанова Миколаївський апеляційний суд № 477/2100/20

10.03.21 33/812/98/21 Єдиний унікальний номер судової справи 477/2100/20 Номер провадження 33/812/98/21 Головуючий у місцевому суді: Козаченко Р.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року місто Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Богуславською О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 січня 2021 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, ВСТАНОВИВ: Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 січня 2021 року встановлено, що 06 листопада 2020 року о 09 год. 50 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Jaguar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухався по автомобільній дорозі Н-11 (+ 313 км) Вітовського району Миколаївської області з явними ознаками наркотичного сп`яніння: млява мова, млява реакція зіниць на світло, тремтіння пальців рук. На вимогу поліцейських водій відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , просить змінити постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 січня 2021 року, та звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення і обмежитись усним зауваженням. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду, вважає що вона є необґрунтованою та не відповідає реальним обставинам справи. Зазначав, що його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння зумовлена тим, що він поспішав у своїх справах та не мав часу на проходження медичного огляду. Вказував, що в подальшому самостійно пройшов у медичному закладі огляд на стан сп`яніння, за результатами якого складено висновок, що він тверезий та наркотичні речовини не виявлені. Стверджував, що працівники поліції не роз`яснили йому наслідки відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а також не відсторонили його від керування транспортним засобом. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 до апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений. В апеляційній скарзі міститься клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідно до вимог ст.294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного. За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у даній постанові суду. З вказаним висновком суд апеляційної інстанції погоджується. Відповідно до ч.ч.2,3,5 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі - Порядок). Відповідно до п.п.2,3,4,6,7,8 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Відповідно до вимог ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ОБ №117919 від 06 листопада 2020 року, водій ОСОБА_1 06 листопада 2020 року о 09 год. 50 хв., керував автомобілем марки «Jaguar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухався по автомобільній дорозі Н-11 (+ 313 км) Вітовського району Миколаївської області з явними ознаками наркотичного сп`яніння: млява мова, млява реакція зіниць на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, у присутності двох свідків: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , правопорушник відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Підстави ставити під сумнів пояснення цих свідків, відсутні, оскільки ці пояснення є послідовними і повністю узгоджуються як між собою, так і з відомостями, котрі слідують з документів, що містяться в матеріалах справи та є доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому свідки засвідчили виключно відмову водія від медичного огляду на стан сп`яніння. Також слід зазначити, що при складанні протоколу ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо оцінки його поведінки, як відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, не висловлював. Протокол про адміністративне правопорушення водій власноручно підписав без будь-яких зауважень. Від пояснень на місці зупинки відмовився, пославшись на надання пояснень в суді. За такого, при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків районний суд правильно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об`єктивно підтверджено письмовими поясненнями свідків, відеозаписом, наданим поліцейськими, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Також, як зазначалось вище, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Оскільки сам факт відмови від проходження медичного огляду в медичній установі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції не було роз`яснено йому його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що йому роз`яснено про його права та обов`язки, а також, що він порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачено ч.1.ст.130 КУпАП. До того, як зазначалось вище, ОСОБА_1 з протоколом був ознайомлений про що свідчить підпис останнього. Надана ОСОБА_1 виписка №2159 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого не має значення для вирішення справи, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Не може бути достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності і посилання на неналежність доказу відео-зйомки з нагрудного знаку поліцейського з посиланням на судову практику та нормативно правові акти, в яких зазначено, що відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, оскільки недотримання правила безперервності ведення відеозапису позбавляє цей доказ ознаки повноти відображення подій, але не спростовує факти, зафіксовані відеозаписом. Крім того, дії ОСОБА_1 , які визначають склад правопорушення, доведені іншими доказами, зазначеними вище. Доводи апеляційної скарги проте, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортного засобу, що свідчить про невідповідність дій поліцейського вимогам ст.266 КУпАП, апеляційний суд не вважає такими, що дають правові підстави для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у справі докази свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення. Суд також звертає увагу на те, що Пленум Верховного Суду України у роз`ясненнях, викладених у пункті 11 постанови від 24 червня 1988 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зазначив, що за правилами ст.288 КУпАП України судами розглядаються скарги на постанови про адміністративні правопорушення. Інші дії адміністративних органів (наприклад, пов`язані із затриманням, особистим оглядом, вилученням речей і документів, відстороненням водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами, оглядом на стан сп`яніння) оскаржуються у встановленому для цього порядку. Отже, особа, яка подала апеляційну скаргу, за наявності на то правових підстав може оскаржити зазначені дії, бездіяльність працівників поліції відповідно до частини першої, другої статті 286 КАС України до місцевого загального суду як адміністративного суду. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, а також що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. При накладенні адміністративного стягнення, районний суд обґрунтовано врахував характер вчиненого правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 дійсно мав явні ознаки наркотичного сп`яніння, але відмовився від проходження медичного огляду на з`ясування такого стану. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Отже, з огляду на фактичні обставини справи, відомості про особу правопорушника, який, не зважаючи на вагомі докази вчинення правопорушення, свою вину фактично не визнав, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування положень ст.22 КУпАП та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, як про це просить останній в апеляційній скарзі. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Серебрякова