Ухвала КАС ВС № 400/1052/20

УХВАЛА 09 березня 2021 року м. Київ справа № 400/1052/20 адміністративне провадження № К/9901/4908/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №400/1052/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Активгаз Юг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Активгаз Юг» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, в якому позивач просив: - визнати протиправним та скасувати розпорядження № 41-р від 17 лютого 2020 року про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним; - зобов`язати видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію, інформацію щодо анулювання ліцензій товариства. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року позовні вимоги задоволено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року скасовано, та прийнято нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області «Про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та на зберігання пального» № 41-р від 17 лютого 2020 року, в частині висновку про необхідність анулювання виданих ліцензій Товариству з обмеженою відповідальністю «Активгаз Юг» від 01 липня 2019 року: №14030314201900152, №14030314201900145, №14030314201900169, №14030314201900138, №14030314201900172, №14030314201900147, №14030314201900170, №14030314201900168, №14030314201900137, №14030314201900171, №14030314201900141, №14030314201900148. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області вчинити дії щодо поновлення інформації про видачу ліцензій ТОВ «Активгаз Юг» на право роздрібної торгівлі пальним у Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального від 01 липня 2019 року: №14030314201900152, №14030314201900145, №14030314201900169, №14030314201900138, №14030314201900172, №14030314201900147, №14030314201900170, №14030314201900168, №14030314201900137, №14030314201900171, №14030314201900141, №14030314201900148. У решті у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. За правилом частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Розглядаючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд бере до уваги таке. Як вбачається із відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Миколаївський окружний адміністративний суд здійснив розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. Верховний Суд зазначає, що за змістом частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково в тому разі: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії «підстави касаційного оскарження судових рішень». Зміст першої з цих умов полягає в тому, що в касаційній скарзі обов`язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першої статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції. Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності, є зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права та обов`язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України. Натомість за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, аналіз норми пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України свідчить про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), заявник має обов`язково аргументувати у касаційній скарзі наявність однієї або кількох обставин, перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першої статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження. Тому, окрім наведення обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, особа, яка подає касаційну скаргу в справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), мусить зазначати те, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права припустився суд (припустилися суди) під час ухвалення оскаржених судових рішень. Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у ній не зазначені підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України у її взаємозв`язку з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України. Зважаючи на зміни до КАС України, внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 Кодексу), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані. Отже, касаційна скарга має містити покликання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції. У касаційній скарзі, щодо якої розв`язується питання про відкриття касаційного провадження, відповідач взагалі не зазначає, на підставі якого підпункту пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України подається касаційна скарга та не наводить належного обґрунтування відповідної підстави. Своєю чергою касаційна скарга стосовно наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції зводиться до незгоди із ухваленими судами першої та апеляційної інстанцій судовими рішеннями й тверджень про невідповідність висновків судів обставинам справи. Окрім цитування норм права та наведення фактичних обставин справи, скарга не містить конкретизації щодо того, яку норму права суди неправильно застосували та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватися або яка правова норма застосована не була. Пункт 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі незначної складності, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №400/1052/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Активгаз Юг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії- повернути особі, яка її подала. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не перешкоджає на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується. СуддяС.Г. Стеценко